12

12. ѕќЋ≤“»„Ќј —¬≤ƒќћ≤—“№ ≤ ѕќЋ≤“»„Ќј ”Ћ№“”–ј

12.1.ѕол≥тична св≥дом≥сть

12.2.ѕол≥тична культура

12.3.ќсобливост≥ пол≥тичноњ культури сучасноњ† ”крањни

12.1.ѕол≥тична св≥дом≥сть

ѕол≥тична св≥дом≥сть ≥ пол≥тична культура ¤к важлив≥ пон¤тт¤ пол≥толог≥чноњ науки характеризують субТЇктивн≥ аспекти пол≥тики. ¬они м≥ст¤ть у соб≥ чуттЇв≥ й теоретичн≥, ц≥нн≥сн≥ й нормативн≥, рац≥ональн≥ й п≥дсв≥дом≥ у¤вленн¤ громад¤н. ¬казан≥ пон¤тт¤ допомагають усв≥домити й наповнити житт¤м усеб≥чн≥ звТ¤зки людей з ≥нститутами влади й м≥ж собою з приводу участ≥ у справах управл≥нн¤ сусп≥льством ≥ державою. ¬ умовах утвердженн¤ в ”крањн≥ демократ≥њ пол≥тична св≥дом≥сть ≥ пол≥тична культура повинн≥ поступово вийти за меж≥ звичайноњ сукупност≥ оф≥ц≥йних норм ≥ приклад≥в ло¤льного ставленн¤ до влади, властивих тотал≥таризмов≥. ƒомогтис¤ цього неможливо без розум≥нн¤ особливостей функц≥онуванн¤ зазначених соц≥ально-пол≥тичних феномен≥в людського бутт¤.

«г≥дно з визначенн¤м, наведеним у пол≥толог≥чному словнику, пол≥тична св≥дом≥сть Ц це опосередкован≥ в≥дображенн¤ пол≥тичного житт¤ сусп≥льства, суттю ¤ких Ї проблема влади, розвиток ≥ задоволенн¤ ≥нтерес≥в та потреб пол≥тичних субТЇкт≥в; сукупн≥сть погл¤д≥в, оц≥нок, установок, ¤к≥, в≥дображаючи пол≥тико-владн≥ в≥дносини, набувають в≥дносноњ самост≥йност≥.

ѕол≥тична св≥дом≥сть т≥сно повТ¤зана з розвитком продуктивних сил, з особливост¤ми пол≥тичноњ системи сусп≥льства та сусп≥льно-пол≥тичними в≥дносинами, що ≥снують у ц≥й систем≥, станом осв≥ти, культури. —утн≥сть та† зм≥ст пол≥тичноњ св≥домост≥ в≥дображено на схемах 12.1.−12.2.

як важлива характеристика пол≥тичного житт¤ сусп≥льства пол≥тична св≥дом≥сть маЇ певн≥ особливост≥, умови виникненн¤ та шл¤хи формуванн¤. ѕередумовою формуванн¤ такоњ св≥домост≥ Ї те, що людина починаЇ усв≥домлювати свою групову належн≥сть, групову ≥дентичн≥сть ≥ водночас те, що вона неспроможна реал≥зувати власн≥ групов≥ ≥нтереси без вступу в певн≥ в≥дносини з† пол≥тичною владою. ѕол≥тична св≥дом≥сть притаманна конкретн≥й людин≥ вже тод≥, коли вона† усв≥домлюЇ св≥й громад¤нський статус, громад¤нську позиц≥ю, а разом з ними ≥ реальну потребу, а то й необх≥дн≥сть впливати на владу. ќсновн≥ стад≥њ пол≥тичноњ св≥домост≥ показано на схем≥ 12.3.

–азом з тим ¤кими би шл¤хами не в≥дбувалос¤ формуванн¤ пол≥тичноњ св≥домост≥, н≥ один ≥з цих шл¤х≥в не гарантуЇ того, що в людини складутьс¤ суто пол≥тичн≥ погл¤ди. Ќав≥ть виступаючи активним субТЇктом пол≥тичних в≥дносин, ≥ндив≥д може спиратис¤ не на пол≥тичну, а на так звану потестарну або протопол≥тичну св≥дом≥сть. «асадами потестарноњ св≥домост≥ можна визначити соц≥альну залежн≥сть та ≥нтелектуальну нерозвинен≥сть, в≥дсутн≥сть особистоњ г≥дност≥, спрощен≥ у¤вленн¤ про сутн≥сть пол≥тичних процес≥в, нездатн≥сть оц≥нити значенн¤ особистих прав ≥ свобод. ќсоби з потестарною св≥дом≥стю Ї найкращим ірунтом дл¤ утвердженн¤ недемократичних пол≥тичних режим≥в.

Ќайголовн≥шими ознаками потестарноњ св≥домост≥ Ї:

- ≥ррац≥ональн≥ принципи пол≥тичноњ повед≥нки;

- пост≥йне звертанн¤ до суто емоц≥йного сприйн¤тт¤ пол≥тичного житт¤;

- ставленн¤ до своњх пол≥тичних прав ¤к до обовТ¤зку перед сусп≥льством;

- нетерпим≥сть до ур≥зноман≥тненн¤ пол≥тичного житт¤;

- в≥дсутн≥сть† сол≥дарност≥;

- нездатн≥сть до пол≥тичноњ орган≥зац≥њ.

“ому дл¤ формуванн¤ пол≥тичноњ св≥домост≥ вкрай необх≥дн≥ анал≥тико-критичне ставленн¤ до навколишнього середовища, д≥йсност≥ та осмисленн¤ њх, на¤вн≥сть у людини конкретних норм, ц≥нностей, ≥деал≥в, ч≥тке усв≥домленн¤ власноњ мети та мети пол≥тичноњ сили, до ¤коњ людина належить. ¬ажливу роль у цьому процес≥ мають в≥д≥гравати владн≥ структури, ¤к≥ повинн≥ анал≥зувати стан пол≥тичноњ св≥домост≥ сусп≥льства та формувати таку св≥дом≥сть, ¤ка би п≥дтримувала соц≥ально-пол≥тичну р≥вновагу та спри¤ла соц≥альному прогресов≥.

ѕол≥тична св≥дом≥сть виконуЇ р¤д функц≥й, ¤к≥ описано на схем≥ 12.4.

—туп≥нь ≥ спос≥б реал≥зац≥њ пол≥тичною св≥дом≥стю вказаних функц≥й залежить в≥д багатьох фактор≥в, зокрема в≥д того, в ¤ких сусп≥льних умовах вони реал≥зуютьс¤. ¬иконуючи назван≥ функц≥њ, пол≥тична св≥дом≥сть стаЇ основним чинником мотивац≥њ повед≥нки групових та ≥ндив≥дуальних субТЇкт≥в пол≥тики.

ѕол≥тична св≥дом≥сть Ї багатовим≥рним† системних утворенн¤м. …ого багатоаспектн≥сть спричин¤Їтьс¤ до того, що в сучасн≥й пол≥толог≥чн≥й л≥тератур≥ це духовне ¤вище називають по-р≥зному: Фпереконанн¤Ф, Фв≥раФ, Фментал≥тетФ, Ф≥деолог≥¤Ф, соц≥альна психолог≥¤. якщо ми хочемо зрозум≥ти пол≥тичну св≥дом≥сть ¤к ц≥л≥сн≥сть необх≥дно розгл¤дати њњ ¤к в≥дносно ст≥йкий спектр р≥вн≥в, стан≥в, тип≥в св≥домост≥, що ≥люструЇ схема 12.5.

«а ступенем в≥дображенн¤ законом≥рностей пол≥тичноњ сфери в структур≥ пол≥тичноњ св≥домост≥ розр≥зн¤ють теоретичний та емп≥ричний р≥вень.

“еоретичний р≥вень - це спец≥ал≥зована пол≥тична св≥дом≥сть у форм≥ р≥зного роду ≥дей, концепц≥й, погл¤д≥в, учень. ÷ей р≥вень т≥сно повТ¤заний з наукою та ≥деолог≥Їю правл¤чих угрупувань. “еоретичний р≥вень зор≥Їнтований на розкритт¤ сут≥ пол≥тики, ви¤вленн¤ законом≥рних пол≥тичних тенденц≥й ≥ процес≥в, можливих насл≥дк≥в прийн¤тт¤ р≥шень. Ќа ірунт≥ такоњ пол≥тичноњ св≥домост≥ визначаютьс¤ ≥ формуютьс¤ пол≥тичн≥ теор≥њ, концепц≥њ, ¤к≥ вт≥люютьс¤ в пол≥тичних декларац≥¤х, програмах , доктринах.

”св≥домленн¤ пол≥тики на теоретичному р≥вн≥ даЇ можлив≥сть ставити ≥ вир≥шувати ¤к стратег≥чн≥, так ≥ тактичн≥ ц≥л≥ та завданн¤, коректувати пол≥тику на основ≥ практичного досв≥ду.

“еоретична пол≥тична св≥дом≥сть ≥снуЇ у двох р≥зновидах: ≥деолог≥њ та науки, при чому останн¤, оск≥льки мова йде про сусп≥льну науку, ¤ка маЇ справу з д≥¤льн≥стю людей, сама м≥стить значн≥ елементи нормативно-ц≥нн≥сних, тобто ≥деолог≥чних п≥дход≥в.

ƒл¤ розум≥нн¤ пол≥тичноњ ≥деолог≥њ та њњ функц≥й важливо зТ¤сувати в≥дм≥нност≥ м≥ж ≥деолог≥Їю та наукою. якщо мета науки − обТЇктивна ≥стина, то мета ≥деолог≥њ Ц захист та обірунтуванн¤ ≥нтерес≥в певних соц≥альних сил. «ахищаючи певний ≥нтерес, ≥деологи можуть ≥ прагнуть використати дос¤гненн¤ науки. ќднак повного зб≥гу ≥деолог≥њ та науки бути хоча б тому, що наука Ц Їдина, тод≥ ¤к ≥нтереси р≥зних соц≥альних груп пом≥тно в≥др≥зн¤ютьс¤.

ѕол≥тична ≥деолог≥¤, ¤ку можна визначити ¤к ц≥л≥сну систему ≥дей, що виражають ≥нтереси, ≥деали, св≥тогл¤д групових соц≥альних субТЇкт≥в пол≥тики, обірунтовуЇ њх претенз≥њ на пол≥тичну владу, або на њњ використанн¤. ƒл¤ засвоЇнн¤ зм≥сту цього визначенн¤ пропонуЇтьс¤ схема 12.6.

ѕол≥тичн≥ ≥дењ Ц не реальн≥сть, а у¤вне, поз≥рне баченн¤ людьми тих чи ≥нших ¤вищ, стан≥в, тобто ≥дењ завжди в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д реальност≥, вони лише окреслюють бажанн¤ людини, спонукають њњ до д≥њ з метою реал≥зац≥њ ≥дей, њх перетворенн¤ на реально ≥снуюч≥ ц≥нност≥.

«а основу анал≥зу пол≥тичних ¤вищ у сучасних сусп≥льствах найчаст≥ше берутьс¤ три групи ц≥нностей: нац≥ональна безпека й незалежн≥сть; економ≥чний розвиток ≥ добробут; свобода, права людини, конституц≥йний лад. ƒетал≥зац≥¤ ≥деолог≥чних ц≥нностей, њх упор¤дкуванн¤ Ї предметом оц≥нки окремих ≥деолог≥й чи пол≥тичних концепц≥й р≥зних пол≥тичних груп, громадських орган≥зац≥й.

≤снуЇ дек≥лька тлумачень ≥деолог≥њ ¤к сусп≥льного феномену. ѕрихильники розширеного тлумаченн¤ ≥деолог≥њ,† зокрема “. ѕарсонс, вважають, що ≥деолог≥¤ Ц це система ц≥нностей, властива конкретному сусп≥льству, ¤ка ор≥ЇнтуЇ соц≥альну д≥¤льн≥сть у конкретному напр¤мку.

ƒирективне тлумаченн¤ ≥деолог≥њ було властиве марксистам. ¬они намагалис¤ в≥докремити ≥деолог≥ю в≥д ≥нших форм пол≥тичноњ св≥домост≥ та вбачали в н≥й р≥зновид наукового вченн¤, притаманний певному соц≥альному класов≥, насамперед пролетар≥ату.

“ак≥ в≥дом≥ вчен≥ ¤к ћ. ¬ебер, ≈. ƒюркгейм, . ћангейм схил¤лис¤ до культуролог≥чного тлумаченн¤ ≥деолог≥њ.

≤деолог≥¤ т≥сно повТ¤зана з пол≥тикою. ѕроте, це Ц самост≥йн≥ сусп≥льн≥ ¤вища. ”твердженн¤ в пол≥тиц≥ одн≥Їњ ≥деолог≥њ† означаЇ запереченн¤ р≥зноман≥тност≥ пол≥тичних й ≥нших ≥нтерес≥в у сусп≥льств≥, що не може не привести до посиленн¤ пол≥тичноњ напруги, нестаб≥льност≥. ѕерех≥д в≥д тотал≥таризму до демократ≥њ передбачаЇ в≥дх≥д в≥д монопол≥њ одн≥Їњ ≥деолог≥њ в напр¤мку широкого розвитку ≥дейного ≥ пол≥тичного плюрал≥зму.

≈мп≥ричний р≥вень пол≥тичноњ св≥домост≥ формуЇтьс¤ на ірунт≥ повс¤кденного практичного досв≥ду соц≥альних сп≥льнот та окремих людей. ÷ей р≥вень в≥дображаЇ пол≥тичну д≥йсн≥сть у форм≥ спостережень, у¤влень, ≥люз≥й, переживань. « емп≥ричним р≥внем повТ¤зана буденна пол≥тична св≥дом≥сть.

ѓњ часто ототожнюють ≥з буденною св≥дом≥стю, але це Ц р≥зн≥ пон¤тт¤. Ѕуденна св≥дом≥сть не Ї емп≥ричною, бо м≥стить в соб≥ ≥деолог≥чн≥ та теоретичн≥ елементи. Ѕуденна пол≥тична св≥дом≥сть ¤вл¤Ї особою сукупн≥сть ≥дей, у¤влень, погл¤д≥в, ¤к≥ виникають безпосередньо з буденноњ практики. ÷е надаЇ њй особливоњ динам≥чност≥, гнучкост≥, здатност≥ чуттЇво реагувати на зм≥ну пол≥тичних умов. ¬насл≥док цього буденна св≥дом≥сть† маЇ пом≥тний, а ≥нколи й вир≥шальний, вплив на пол≥тичне житт¤ сусп≥льства.

¬елике значенн¤ в≥д≥граЇ масова пол≥тична св≥дом≥сть, ¤ка виражаЇ зм≥ст ≥ р≥вень потреб та у¤влень широкого загалу, сусп≥льства загалом про способи задоволенн¤ цих потреб через пол≥тичну д≥¤льн≥сть. ѓњ зм≥ст становл¤ть пол≥тичн≥ ор≥Їнтац≥њ, тобто нормативн≥ у¤вленн¤ людей про в≥дпов≥дн≥ њхн≥м у¤вленн¤м ц≥л≥ пол≥тичноњ д≥¤льност≥ ≥ прийн¤тн≥ дл¤ них засоби† дос¤гненн¤† цих ц≥лей.

√оловними складовими елементами масовоњ пол≥тичноњ св≥домост≥ Ї:

- формуванн¤ потреб ≥ соц≥альних оч≥кувань;

- прийн¤тт¤ ролей, актуал≥зац≥¤ потреб п≥д впливом цих ролей;

- формуванн¤ ц≥нн≥сноњ ор≥Їнтац≥њ, що в≥дпов≥даЇ ≥Їрарх≥њ потреб ≥ прийн¤тим соц≥альним рол¤м;

- ≥дентиф≥кац≥¤ ФсвоЇњФ соц≥альноњ групи в≥дпов≥дно до прийн¤тих ролей ≥ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й;

- усв≥домленн¤ власних ≥нтерес≥в у соц≥ально-пол≥тичн≥й сфер≥ на основ≥ системи потреб, ц≥нн≥сноњ ор≥Їнтац≥њ ≥ характеру груповоњ самосв≥домост≥;

- оц≥нка ≥снуючих у конкретн≥й соц≥альн≥й ситуац≥њ можливостей впливати на пол≥тичну д≥¤льн≥сть у напр¤м≥, що в≥дпов≥даЇ усв≥домленим ≥нтересам;

- прийн¤тт¤ системи соц≥ально-пол≥тичних ц≥нностей ≥ установок, що формують пол≥тичну ор≥Їнтац≥ю.

ћасову пол≥тичну св≥дом≥сть потр≥бно розгл¤дати ¤к важливу форму про¤ву реальноњ св≥домост≥ сусп≥льства, ¤ка зумовлюЇ мотиви д≥йсност≥ ≥ повед≥нки людей. «а станом масовоњ пол≥тичноњ св≥домост≥ (пануючою в сусп≥льств≥ атмосферою, настро¤ми, сусп≥льною думкою) можна робити висновки про пол≥тичну св≥дом≥сть у певний ≥сторичний пер≥од розвитку сусп≥льства.

“руднощ≥ в анал≥з≥ масовоњ пол≥тичноњ св≥домост≥ зумовлен≥ надзвичайною суперечлив≥стю цього феномену. ¬ масов≥й пол≥тичн≥й св≥домост≥ завжди Ї протилежн≥, часто несум≥сн≥ погл¤ди й у¤вленн¤. ‘ормуванн¤ ≥ розвиток масовоњ пол≥тичноњ св≥домост≥ м≥ст¤ть у соб≥ засвоЇнн¤ кожним покол≥нн¤м Ц у процес≥ його соц≥ал≥зац≥њ Ц пол≥тичних у¤влень ≥ ц≥нностей, ¤к≥ були ран≥ше засвоЇн≥ конкретною соц≥альною групою, з≥ставленн¤ цих ц≥нностей та у¤влень ≥з власним досв≥дом, виб≥ркове засвоЇнн¤ через цей досв≥д ц≥нностей ≥ у¤влень, що поширюютьс¤ через засоби масовоњ ≥нформац≥њ ≥, врешт≥, модиф≥кац≥¤ в сам≥й масов≥й св≥домост≥ набутих таким чином пол≥тичних установок. ѕор¤д з багатьма прогресивними, передовими ≥де¤ми, погл¤дами, позитивними почутт¤ми ≥ настро¤ми простежуютьс¤ негативн≥ реакц≥њ, консервативн≥ ≥ нав≥ть реакц≥йн≥ погл¤ди.

—пециф≥чним ви¤вом сусп≥льноњ ≥ насамперед масовоњ пол≥тичноњ св≥домост≥ Ї громадська думка. ¬она в≥дображаЇ ставленн¤ народу або певноњ його частини до сусп≥льних справ, тобто це своЇр≥дна сукупна, надособист≥сна позиц≥¤, точка зору конкретноњ сп≥льноти стосовно тих чи ≥нших ¤вищ, под≥й, сусп≥льно-пол≥тичних ситуац≥й. ’арактер впливу громадськоњ думки на пол≥тику залежить в≥д пол≥тичного режиму. √ромадська думка ≥снуЇ тод≥, коли р≥зн≥ точки зору можуть бути виражен≥ публ≥чно, а њх узгодженн¤ зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом з≥ставленн¤ р≥зних позиц≥й. ¬ажливу роль у цьому процес≥ в≥д≥грають незаангажован≥ засоби масовоњ ≥нформац≥њ.

—кладовою частиною пол≥тичноњ св≥домост≥ Ї пол≥тична психолог≥¤, ¤ка Ї в≥дображенн¤м конкретних, чуттЇво заф≥ксованих факт≥в пол≥тичного житт¤ та њх оц≥нки людьми на основ≥ свого безпосереднього життЇвого досв≥ду ≥ своњ практичноњ вигоди.

Ќайчаст≥ше пол≥тична психолог≥¤ про¤вл¤Їтьс¤ у пол≥тичних настро¤х. –еальний зм≥ст пол≥тичних настроњв, емоц≥йно забарвлених ставлень та оц≥нок громад¤н Ї швидше в≥дображенн¤м† духовноњ консол≥дац≥њ класу, нац≥њ, держави ¤к субТЇкт≥в пол≥тики, њх спроможност≥ виконувати т≥ чи ≥нш≥ пол≥тичн≥ функц≥њ, н≥ж насл≥дком ≥деолог≥чних вплив≥в.

ѕом≥тний в≥дбиток на масову пол≥тичну св≥дом≥сть сусп≥льства справл¤Ї його архетип. јрхетип Ц це первинний глибокий пласт колективно-п≥дсв≥домого, ¤кий через символи, образи та м≥фи в≥дображаЇ попередн≥ образи ≥сторичних нашарувань. јрхетип часто ¤к неусв≥домлена сила визначаЇ людськ≥ почутт¤, думки, д≥њ у пол≥тичн≥й сфер≥, особливо в кризових ситуац≥¤х.

Ќа думку вчених ќ. ƒонченка та ё. –оманенка, нав≥ть в† умовах† сучасноњ ”крањни в≥дчуваЇтьс¤ пост≥йна присутн≥сть та вплив архетипу дом≥нуванн¤ уречевленого над процесуальним (минулого над майбутн≥м), що ви¤вл¤Ї себе в некритичному традиц≥онал≥зм≥, консерватизм≥ вчинк≥в, пасивност≥; архетип ан≥г≥л¤тивноњ р≥вност≥ Ц байдуж≥сть, нехтуванн¤ стратег≥чними ≥нтересами, конформ≥зм; архетип Фгероњзованого злочинц¤Ф Ц авантюризм, зрадлив≥сть, етичний Фхамелеон≥змФ (стрибкопод≥бна зм≥на ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й та повед≥нки, нав≥ть у зр≥лому в≥ц≥); архетип дол≥, що насамперед ви¤вл¤Їтьс¤ у виразн≥й апол≥тичност≥.

ƒосить часто в пол≥тичн≥й д≥¤льност≥ дл¤ впливу на масову св≥дом≥сть вдаютьс¤ до використанн¤ м≥ф≥в. ѕол≥тичний м≥ф Ц це форма колективноњ псих≥ки, ¤ка по¤снюЇ пол≥тичну реальн≥сть ц≥л≥сними чуттЇво-образними засобами.

” пол≥тичн≥ м≥ф≥ люди в≥р¤ть, оск≥льки це даЇ змогу зрозум≥ти нев≥доме або в≥ддалене минуле не вдаючись до докладного його анал≥зу, а спираючись на ≥ррац≥ональн≥ засоби в≥ри.

ќсновн≥ типи пол≥тичних м≥ф≥в: головн≥, або пров≥дн≥; за структурою Фми ≥ вониФ; героњчн≥; псевдом≥фи.

√оловн≥, або пров≥дн≥ м≥фи дають змогу в той чи ≥нший спос≥б формувати, спр¤мовувати колективну, загальнонародну св≥дом≥сть. ƒо них належать м≥фи про окрем≥ нац≥њ (наприклад, про велик≥ переваги американськоњ нац≥њ), держави, пол≥тичн≥ устроњ, режими, форми правл≥нн¤.

ћ≥фи за структурою Фми ≥ вониФ створюють та використовують виключно з метою виокремленн¤ окремих структур, њх протиставленн¤. Ќаприклад, пол≥тичн≥ парт≥њ, групи тиску надто часто використовують м≥фи Фми ≥ вониФ п≥д час вибор≥в, референдум≥в, опитувань громадськоњ думки з одн≥Їю метою Ц подати себе у виграшному вигл¤д≥, кращ≥й ситуац≥њ, н≥ж своњх† опонент≥в.

√ероњчн≥ м≥фи повТ¤зан≥ насамперед ≥з конкретними пол≥тичними л≥дерами, ¤ких подають у масов≥й св≥домост≥ ¤к неперес≥чних особистостей, що мають стати вз≥рц¤ми дл¤ насл≥дуванн¤.

ѕсевдом≥фи Ц це м≥фи короткотривалоњ д≥њ. —каж≥мо, п≥д час вибор≥в багато пол≥тичних д≥¤ч≥в та пол≥тичних сил формують та поширюють думку, що Флише вони ≥ т≥льки вониФ спроможн≥ вир≥шити проблему безроб≥тт¤ (п≥двищити зароб≥тну плату та пенс≥њ; подолати корупц≥ю тощо).

«начну роль у сприйн¤тт≥ пол≥тичних ¤вищ та процес≥в в≥д≥граЇ стереотип. ѕол≥тичн≥ стереотипи Ц це схематичн≥, стандартизован≥, ст≥йк≥ образи чи у¤вленн¤ про пол≥тичн≥ в≥дносини ≥ способи розвТ¤занн¤ пол≥тичних проблем, ¤к≥ склалис¤ на основ≥ минулого досв≥ду ≥ сприймаютьс¤ людьми некритично. ¬они народжуютьс¤ з консервативноњ масовоњ пол≥тичноњ св≥домост≥, ¤ка не встигаЇ адекватно оц≥нювати нову пол≥тичну ситуац≥ю. ¬ стереотипах можуть перепл≥татис¤ ¤к ≥стинн≥, так ≥ хибн≥, спрощен≥ або викривлен≥ образи пол≥тичного минулого, що можуть нести ¤к позитивне, так ≥ негативне навантаженн¤.

—тереотип≥зац≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ переважно на р≥вн≥ пол≥тичноњ св≥домост≥. ќсобливо ≥нтенсивно цей процес в≥дбуваЇтьс¤ в умовах пол≥тичного протисто¤нн¤ ≥ боротьби, коли сторони, що протисто¤ть одна одн≥й, сприймаютьс¤ не в безпосередньому звТ¤зку з њх конкретною д≥¤льн≥стю в минулому або з њх позиц≥Їю у дан≥й ситуац≥њ, а в≥дпов≥дно до њх усталеного образу, що зор≥Їнтований на певний стереотип. —пираючись на стереотипи, людина без особливих розумових зусиль може сп≥вв≥днести особисту оц≥нку будь-¤кого ¤вища з пол≥тичною ц≥нн≥сною шкалою своЇњ групи, сусп≥льства загалом.

Ќев≥дТЇмною рисою стереотип≥зованоњ пол≥тичноњ св≥домост≥ Ї спрощенн¤ складноњ та суперечливоњ пол≥тичноњ д≥йсност≥, що не дозвол¤Ї ≥ндив≥ду адекватно реагувати на перех≥дн≥ та пром≥жн≥ стад≥њ розвитку ситуац≥њ або ¤вища. —т≥йк≥сть стереотип≥в створюЇ барТЇр дл¤ сприйн¤тт¤ новоњ ≥нформац≥њ, особливо ¤кщо вона повТ¤зана з необх≥дн≥стю в≥дмовитис¤ в≥д конкретного стереотипу або нав≥ть в≥д системи† стереотипних у¤влень. ѕовед≥нков≥ реакц≥њ, ¤к≥ виникають у таких ситуац≥¤х, мають ≥ррац≥ональних характер ≥ нав≥ть спри¤ють утворенню таких специф≥чних пол≥тичних груп, ¤к натовп, маса.

«асвоЇнн¤ чи в≥дкиданн¤ пол≥тичних стереотип≥в в≥дбуваЇтьс¤ на ≥ндив≥дуальному р≥вн≥ пол≥тичноњ св≥домост≥. ¬ њњ структур≥ можна виокремити три групи однор≥дних елемент≥в:

- пол≥тичн≥ знанн¤;

- пол≥тичн≥ оц≥нки;

- пол≥тичн≥ настанови.

¬ процес≥ в≥дображенн¤ р≥зних пол≥тичних ¤вищ ≥ндив≥д набуваЇ (з власного досв≥ду або через засвоЇнн¤ загальних знань) певних в≥домостей про пол≥тичну сферу сусп≥льства чи њњ окрем≥ елементи. ¬ своњй сукупност≥ ц≥ в≥домост≥ й складають пол≥тичн≥ знанн¤ особистост≥. јле людина не лише засвоюЇ та репродукуЇ в процес≥ своЇњ д≥¤льност≥ певн≥ знанн¤, але й критично њх переосмислюЇ, сп≥вв≥днос¤чи ≥з власним практичним досв≥дом, погл¤дами, переконанн¤ми. «авд¤ки цим процесам ≥ виробл¤ютьс¤ пол≥тичн≥ оц≥нки ¤к складова ставленн¤ людини до пол≥тичного оточенн¤. ѕол≥тичн≥ настанови в≥дображають не лише субТЇктивну готовн≥сть до реал≥зац≥њ певноњ модел≥ знань ≥ оц≥нок, а й схильн≥сть до виробленн¤ певних ¤влень про пол≥тику, оц≥нки тих чи ≥нших ¤вищ пол≥тичного житт¤.

«агалом, формуванн¤ такого складного комплексу, ¤к ≥ндив≥дуальна пол≥тична св≥дом≥сть, Ї одночасно процесом ≥ результатом пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ.

12.2.ѕол≥тична культура

ѕол≥тична св≥дом≥сть Ї активним чинником формуванн¤ певноњ пол≥тичноњ культури, в ¤к≥й ви¤вл¤Їтьс¤ взаЇмод≥¤ знань, ц≥нностей та зразк≥в практичноњ повед≥нки людей. ¬≥д типу пол≥тичноњ культури значним чином залежить характер ≥ насл≥дки пол≥тичноњ д≥¤льност≥ окремих ос≥б, груп тиску, пол≥тичних парт≥й тощо. ¬она Ї одним з визначальних чинник≥в забезпеченн¤ стаб≥льного функц≥онуванн¤ ¤к окремих пол≥тичних ≥нститут≥в, так пол≥тичноњ системи сусп≥льства в ц≥лому.

“е, що нин≥ називають пол≥тичною культурою, свого часу було предметом особливоњ уваги ѕлатона, јр≥стотел¤, ћак≥авелл≥, ћонтескТЇ, “окв≥л¤ та багатьох ≥нших видатних вчених. —аме пон¤тт¤ Фпол≥тична культураФ впровадив в науковий об≥г н≥мецький мислитель епохи ѕросв≥тництва† …. √. √ердер наприк≥нц≥ XVIII ст.

ѕроте активне осмисленн¤ цього феномену почалос¤ лише з 50-х рок≥в ’’ ст., коли американськ≥ вчен≥ √. јлмонд ≥ —. ¬ерба† розробили сучасну концепц≥ю пол≥тичноњ культури.

Ќа сьогодн≥ в науков≥й л≥тератур≥ утвердилос¤ дек≥лька засадничих п≥дход≥в до трактуванн¤ пон¤тт¤ Фпол≥тична культураФ:

по-перше, пол≥тичну культуру вважають системою ц≥нностей соц≥уму та його громад¤н, систему пол≥тичних ≥нститут≥в ≥ в≥дпов≥дних способ≥в колективноњ та ≥ндив≥дуальноњ пол≥тичноњ д≥¤льност≥.

по-друге, пол≥тична культура Ц це певна сукупн≥сть переконань, погл¤д≥в, ор≥Їнтац≥й та зразк≥в повед≥нки.

по-третЇ, пол≥тична культура характеризуЇтьс¤ ¤к система переконань, ≥дей, у¤влень, установок, моделей масовоњ повед≥нки, що склалис¤ ≥сторично.

ѕол≥тична культура, ¤к в≥дзначаЇ американський пол≥толог ƒ. ƒ≥вайн, це ≥сторична система поширених фундаментальних ц≥нностей пол≥тичноњ повед≥нки. ¬она передбачаЇ вивченн¤ таких пон¤ть, ¤к ФвладаФ, ФсвободаФ, Фсоц≥альна справедлив≥стьФ ≥ т.д.

«розум≥ло, що кожна ≥сторична епоха ≥нтерпретуЇ њх по-своЇму. —каж≥мо, ¤кщо в епоху середньов≥чч¤ державна влада розгл¤далас¤, ¤к пор¤док пануванн¤ ≥ п≥дпор¤дкуванн¤, установлений Ѕогом, в Ќовий час Ц ¤к зас≥б дос¤гненн¤ ц≥лей певних соц≥альних груп, то сьогодн≥ вона розц≥нюЇтьс¤ насамперед ¤к ≥нструмент узгодженн¤ соц≥альних ≥нтерес≥в, регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин.

”¤вленн¤ про основн≥ функц≥њ пол≥тичноњ культури даЇ схема 12.7.

‘ункц≥онуванн¤ пол≥тичноњ культури передбачаЇ взаЇмод≥ю субТЇкта та обТЇкта. —убТЇктами пол≥тичноњ культури виступають ≥ндив≥ди з њх ц≥нн≥сними ор≥Їнтац≥¤ми, громадськ≥ орган≥зац≥њ, пол≥тичн≥ парт≥њ, рег≥ональн≥ та етн≥чн≥ сп≥льноти, соц≥альн≥ групи, держави. ќбТЇктами пол≥тичноњ культури можуть бути пол≥тична система загалом та окрем≥ њњ елементи. «алежно в≥д того на ¤кому р≥вн≥ ви¤вл¤Їтьс¤ пол≥тична культура, можна вид≥лити пол≥тичну культуру сусп≥льства, пол≥тичну культуру соц≥альноњ групи чи сп≥льноти й пол≥тичну культуру особистост≥. ласиф≥кац≥ю пол≥тичноњ культури за р≥внем сп≥льност≥ та за в≥дношенн¤м до влади подано на схем≥ 12.8. ” кожному випадку пол≥тична культура маЇ складну багатор≥вневу структуру, що демонструЇ схема 12.9.

ƒо найб≥льш розповсюджених структурних компонент≥в пол≥тичноњ культури в≥днос¤ть: пол≥тичн≥ у¤вленн¤; пол≥тичн≥ переконанн¤; пол≥тичн≥ традиц≥њ; пол≥тичн≥ установки; пол≥тичн≥ ор≥Їнтац≥њ.

ѕол≥тичн≥ у¤вленн¤ Ц це образи пол≥тичних обТЇкт≥в, ¤к≥ формуютьс¤ св≥дом≥стю людини ¤к безпосередньо на п≥дстав≥ ≥ндив≥дуального досв≥ду, так ≥ за допомогою соц≥ального сп≥лкуванн¤ та вихованн¤. ¬они можуть ірунтуватис¤ на обТЇктивному пол≥тичному знанн¤ або ≥снувати у вигл¤д≥ пол≥тичних почутт≥в та настроњв, можуть бути справжн≥ми або помилковими.

ѕол≥тичн≥ переконанн¤ за своЇю сутн≥стю Ї усв≥домленими потребами особи, що спонукають њњ до певних д≥й у царин≥ пол≥тики.

¬ажливу роль у формуванн≥ пол≥тичних переконань в≥д≥грають пол≥тичн≥ ц≥нност≥ Ц моральн≥ принципи, норми та ≥деали пол≥тичного житт¤, що мають значенн¤ дл¤ окремих ≥ндив≥д≥в та соц≥альних сп≥льнот.

—т≥йкост≥ пол≥тичн≥й культур≥ надають пол≥тичн≥ традиц≥њ Ц нормативн≥ зразки пол≥тичноњ повед≥нки, ¤к≥ ≥сторично склалис¤, передаютьс¤ з покол≥нн¤ в покол≥нн¤ та збер≥гаютьс¤ на прот¤з≥ тривалого часу. ѕол≥тичн≥ традиц≥њ можуть бути старими чи новими, нац≥ональними чи† св≥товими,† динам≥чними чи статичними,† з високою чи слабкою ст≥йк≥стю.

ѕереведенн¤ пол≥тичних у¤влень, переконань, ц≥нностей та традиц≥й у площину њх практичноњ реал≥зац≥њ зд≥йснюЇтьс¤ за посередництвом пол≥тичних установок ≥ ор≥Їнтац≥й. ѕол≥тичн≥ установки характеризують схильн≥сть субТЇкта до певних форм активност≥ в певних ситуац≥¤х. ќкремим видом пол≥тичних установок Ї пол≥тичн≥ ор≥Їнтац≥њ. ѕол≥тичн≥ ор≥Їнтац≥њ - це установки, ¤к≥ ірунтуютьс¤ на системному у¤вленн≥ обТЇкта про ц≥л≥, плани та засоби зд≥йсненн¤ пол≥тичних д≥й, ¤к≥ в≥н маЇ виконати або вже виконуЇ.

ќдним ≥з засоб≥в всеб≥чного п≥знанн¤ р≥зних пол≥тичних культур Ї њх типолог≥зац≥¤ за багатьма критер≥¤ми (схема 12.10.).

«алежно в≥д того, ¤ких сфер, ≥нститут≥в, етап≥в пол≥тичного процесу стосуютьс¤ ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ субТЇкт≥в пол≥тики, також можна вид≥лити ≥нш≥ види пол≥тичноњ культури: правова культура, культура пол≥тичного мисленн¤, культура пол≥тичноњ орган≥зац≥њ, культура пол≥тичноњ активност≥, культура електоральноњ пол≥тичноњ д≥¤льност≥,† культура пол≥тичного л≥дерства† тощо.

¬ американськ≥й пол≥толог≥њ поширеним Ї п≥дх≥д до типолог≥зац≥њ пол≥тичноњ культур, за ¤ким останн≥ розр≥зн¤ютьс¤ на п≥дстав≥ р≥зноступеневого включенн¤ особистост≥ в пол≥тичний процес. ƒотримуючись такого п≥дходу √. јлмонд ≥ —. ¬ерба визначили три ФчистихФ типи пол≥тичних культур:

- патр≥архальний, нос≥њ ¤кого в≥дзначаютьс¤ низьким р≥внем зац≥кавленост≥ в пол≥тичних процесах ≥ зазвичай виключен≥ з них;

- п≥дданський, нос≥њ ¤кого беруть участь у пол≥тичному житт≥, але позбавлен≥ будь-¤коњ можливост≥ впливати на загальнообовТ¤зков≥ пол≥тичн≥ р≥шенн¤;

- актив≥стський, нос≥њ ¤кого повн≥стю включен≥ в пол≥тичний процес, визначають його переб≥г ≥ розвиток.

ѕрикладом зм≥шаного типу пол≥тичноњ культури, що формуЇтьс¤ на основ≥ трьох чистих тип≥в, Ї так звана громад¤нська культура. ќсновними рисами громад¤нськоњ пол≥тичноњ культури (за √. јлмондом ≥ —. ¬ербою) Ї:

- переконан≥сть громад¤н у тому, що вони повинн≥ брати участь у пол≥тиц≥ та њх в≥ра у свою здатн≥сть впливати на ур¤д;

- потенц≥йна пол≥тична активн≥сть громад¤н, готовн≥сть, коли треба, уз¤ти участь у пол≥тиц≥ при в≥дносн≥й пол≥тичн≥й пасивност≥ громад¤н, непр≥оритетност≥ пол≥тичноњ сфери у њхньому житт≥;

- в≥ра пол≥тичних ел≥т, котр≥ приймають пол≥тичн≥ р≥шенн¤ у силу та впливов≥сть громадськоњ думки ≥ громадськоњ участ≥;

- прихильне ставленн¤ громад¤н до ≥снуючоњ пол≥тичноњ системи (культура п≥дтримки);

- пануванн¤ в≥дносин взаЇмноњ дов≥ри та сп≥вроб≥тництва м≥ж громад¤нами, пом≥ркованост≥ ≥ здатност≥ погоджуватис¤ на компром≥си.

√ромад¤нська культура Ї р≥зновидом демократичноњ пол≥тичноњ культури. ќстанн¤ може виступати у двох ≥деолог≥чних р≥зновидах: консервативно-л≥беральноњ та л≥берально-демократичноњ. ¬одночас р≥зновиди демократичноњ культури ≥стотно в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д тотал≥тарноњ пол≥тичноњ культури, що показано на схем≥ 12.11.

Ќер≥дко дл¤ опису пол≥тичноњ культури сусп≥льства використовують терм≥ни ФсубкультураФ та Фдом≥нуюча пол≥тична культураФ. ¬иокремленн¤ дом≥нуючоњ пол≥тичноњ культури ірунтуЇтьс¤ на тому, що в реальному пол≥тичному житт≥ б≥льш чи менш систематично в≥дбуваЇтьс¤ ротац≥¤ влади. ѕол≥тична субкультура ¤к правл¤чоњ, так контрел≥ти, що прагне до влади формуЇтьс¤ спочатку ¤к конфл≥ктна, конфронтац≥йна (пол≥тична ж культура правл¤чоњ ел≥ти за певних умов може нав≥ть набувати репресивних рис) ≥ лише з часом набуваЇ компром≥сних обрис≥в. «агальна пол≥тична культура сусп≥льства вбираЇ в себе ¤краз т≥ ц≥нност≥ та зразки повед≥нки, ¤к≥ залишилис¤ сталими в процес≥ ротац≥њ влади. “аким чином, демократичний зм≥ст пол≥тичних процес≥в впливаЇ на формуванн¤ функц≥онального, а не† конфл≥ктного типу пол≥тичноњ культури.

“ипов≥ характеристики р≥зних пол≥тичних культур про¤вл¤ютьс¤ через нац≥ональну пол≥тичну мову, Фмову пол≥тикиФ. ѕ≥д нею розум≥Їтьс¤ не спец≥ал≥зована, а певним чином орган≥зована загальна лексика, ¤ка найб≥льш активно використовуЇтьс¤ в пол≥тичних текстах та виступах. ћова пол≥тики в≥дображаЇ певну ≥деолог≥ю, дом≥нуючу пол≥тичну культуру. Ќаприклад, пол≥тична мова, в ¤к≥й багато вислов≥в ≥ окремих сл≥в, запозичених з в≥йськовоњ сфери (Фборотьба зФ, ФприйматиФ, наступ наФ, Фпох≥д протиФ ≥ т.д.) вказуЇ на м≥л≥таризований тип пол≥тичного мисленн¤, тотал≥тарну пол≥тичну культуру. ¬ той же час перевага в пол≥тичн≥й мов≥ таких терм≥н≥в, ¤к ФвзаЇмовиг≥дн≥ ≥нтересиФ, ФвзаЇмоповагаФ, Фсп≥вроб≥тництвоФ, Фпол≥тична стаб≥льн≥стьФ та ≥нших, вказуЇ на демократичну пол≥тичну культуру.

¬ажливою складовою частиною пол≥тичноњ культури Ї пол≥тична символ≥ка. ѕол≥тичний символ Ц це чуттЇво-наочний, або абстрактний образ, що уособлюЇ нац≥ю, державно-пол≥тичн≥ ≥нститути, пол≥тичн≥ режими. ќсновними формами пол≥тичноњ символ≥ки Ї:

- предметна (прапор, герб, арх≥тектурн≥ споруди на честь певних пол≥тичних под≥й);

- словесна (конституц≥¤, г≥мн, патр≥отичн≥ п≥сн≥, документи ≥сторико-правового характеру);

- повед≥нкова (паради, демонстрац≥њ, св¤тков≥ церемон≥њ).

12.3.ќсобливост≥ пол≥тичноњ культури сучасноњ ”крањни

—тановленн¤ того чи ≥ншого типу пол≥тичноњ культури обумовлюЇтьс¤ сукупн≥стю соц≥ально-пол≥тичних ≥ економ≥чних в≥дносин, особливост¤ми ≥сторичного розвитку пол≥тичноњ системи, специф≥кою державотворчих процес≥в, нац≥ональними, рел≥г≥йними та ≥ншими чинниками.

ƒл¤ украњнського ментал≥тету загалом та пол≥тичноњ культури зокрема властив≥ так≥ риси:

- ≥нтраверс≥¤ (т¤ж≥нн¤ до малих (родина,† громада) груп);

- ≥ррац≥ональн≥сть (перевага емоц≥йност≥ над прагматичн≥стю, потребою керуватис¤ нормативною повед≥нкою);

- екстернальн≥сть (нетерпим≥сть до своњх пол≥тичних опонент≥в);

- екзекутивн≥сть (перевага спогл¤дального способу житт¤ над активним,† схильн≥сть до апат≥њ);

- сенсорн≥сть (любов до комфорту, нестрийн¤тт¤ конфл≥кт≥в, терпл¤ч≥сть та вм≥нн¤ лав≥рувати).

Ќа формуванн¤ перел≥чених рис пол≥тичноњ культури впливали наступн≥ чинники:

- багатов≥ковий пер≥од бездержавност≥, коли пол≥тична д≥¤льн≥сть (за вин¤тком певних пер≥од≥в) була в≥дсутн¤;

- розчленуванн¤ ”крањни м≥ж крањнами з р≥зними культурними та пол≥тичними системами, що призвело до в≥дчуженост≥ м≥ж р≥зними частинами народу;

- денац≥онал≥зац≥¤ пров≥дних верств;

- пануванн¤ комун≥стичного режиму, що спричинилос¤ до деформац≥њ рис ≥ндив≥дуал≥зму ≥ прагматизму, формуванн¤ патернал≥стських та колектив≥стських ц≥нностей.

ƒл¤ б≥льшост≥ громад¤н ”крањни сучасна пол≥тична культура несе у соб≥ елемент нев≥дпов≥дност≥ м≥ж оч≥куванн¤ми ≥ реальн≥стю, або своЇр≥дного розчепленн¤ д≥йсност≥. ѕри цьому такий високий р≥вень оч≥кувань насамперед був обумовлений ейфор≥Їю п≥сл¤ проголошенн¤ незалежност≥ ”крањни та демонтажу староњ пол≥тичноњ системи. Ќа побутов≥й площин≥ це даЇ вих≥д певним колективним емоц≥¤м: в≥д байдужост≥ до апат≥њ та в≥д ненавист≥ до агрес≥њ. ÷≥ крайн≥ полюси у настро¤х залежать в≥д погл¤д≥в особи на те, що в≥дбуваЇтьс¤ в ”крањн≥, а також оц≥нки минулого та оч≥куванн¤ в≥д майбутнього.

«начна частина населенн¤ висловлюЇ невдоволенн¤ д≥¤льн≥стю парт≥й, громадських рух≥в та владних структур, що по¤снюЇтьс¤ минулими ман≥пул¤ц≥¤ми населенн¤м. –еакц≥Їю на це Ї пост≥йн≥ пошуки ФвиннихФ за небажану ходу розвитку пол≥тичний под≥й, пошуки внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х ворог≥в, подальша пол¤ризац≥¤ населенн¤.

ѕоза сумн≥вом, що таке становище впливаЇ на пол≥тичну культуру ”крањни, де поЇднуютьс¤ тотал≥тарн≥ та демократичн≥ компоненти. ’арактерними† дл¤ нењ Ї марг≥нальн≥сть (тобто, вона складаЇтьс¤ з культур р≥зних соц≥альних груп, ¤к≥ ще не ≥нтегрувалис¤ в Їдину пол≥тичну сп≥льноту) та рег≥ональн≥сть (ор≥Їнтац≥¤ насамперед на м≥сцев≥, рег≥ональн≥, за вин¤тком р¤ду м≥сць, ≥нтереси).

–ег≥ональн≥ в≥дм≥нност≥ у про¤вах окремих пол≥тичних компонент≥в пол≥тичноњ культури не Ї випадковими обумовлен≥ обТЇктивними факторами: ≥сторичними, соц≥ально-економ≥чними, духовними, психолог≥чними, мовними тощо.

ѕроте досв≥д ≥снуванн¤ незалежноњ ”крањнськоњ держави приводить до усв≥домленн¤ необх≥дност≥ створенн¤ базових елемент≥в пол≥тичноњ культури на ірунт≥ сп≥льного способу житт¤, мови, навичок, традиц≥й. омпоненти такоњ ненасильницькоњ пол≥тичноњ культури будуть спри¤ти Їднанню окремих рег≥он≥в ”крањни, нац≥й та етн≥чних груп на ірунт≥ консол≥дуючоњ пол≥тичноњ ≥дењ в модерну украњнську пол≥тичну нац≥ю.

≤нтегрованим показником структурних зм≥н у базових елементах пол≥тичноњ культури Ї зм≥на статусу особи. ѕри цьому в перех≥дн≥ пер≥оди посилюЇтьс¤ власна активн≥сть всього населенн¤, що дозвол¤Ї обирати народу ”крањни ≥з запропонованого спектру пол≥тичних парт≥й та ор≥Їнтир≥в т≥, що в≥дпов≥дають його внутр≥шн≥м нахилам та переконанн¤м. —пециф≥ка пол≥тичного житт¤ ”крањни диктуЇ необх≥дн≥сть культивуванн¤ найважлив≥ших елемент≥в новоњ пол≥тичноњ культури у св≥домост≥ њњ населенн¤:

- нац≥онально-класову та ≥деолог≥чну толерантн≥сть ¤к гарант≥ю стаб≥льност≥ та недопущенн¤ збройного протисто¤нн¤;

- забезпеченн¤ примату прав та свобод громад¤нина над† державними та груповими ≥нтересами;

- руйнуванн¤ стереотип≥в неповноц≥нност≥, хутор¤нства, перемога в≥ри у можлив≥сть незалежного розвитку, ¤кий виступаЇ основою дл¤ р≥вноправних стосунк≥в з ≥ншими крањнами та створенн¤ ≥м≥джу ”крањни ¤к держави в≥дкритоњ дл¤ всеб≥чних контакт≥в ≥з рештою св≥ту.

—хема 12.1.

—хема 12.2.

—хема 12.3.

—хема 12.4.

—хема 12.5.

—хема 12.6.

ѕол≥тична ≥деолог≥¤

††††

†

††††††††††

†††††

†††††††††††††††††††††††

†††† †††††††††††††††††††††

††

††††††††††††††††††††

†

—хема 12.7.

—хема 12.8.

ласиф≥кац≥¤ пол≥тичних культур

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††

—хема 12.9.

—труктура пол≥тичноњ культури

†

—хема 12.10.

“иполог≥зац≥¤ пол≥тичних культур за р≥зними критер≥¤ми оц≥нки

††††††

†††

†††††

†††††††††

††††††††††††††

—хема 12.11.

ѕор≥вн¤льна характеристика тотал≥тарноњ ≥ демократичноњ пол≥тичноњ культур

†

†††††††

—ловник найб≥льш уживаних терм≥н≥в

ѕол≥тична ≥деолог≥¤ Ц це ц≥л≥сна система ≥дей, що виражають ≥нтереси, ≥деали, св≥тогл¤д групових соц≥альних субТЇкт≥в пол≥тики, обірунтовують њх претенз≥њ на пол≥тичну владу.

ѕол≥тична культура Ц це система в≥дносно ст≥йких настанов, переконань, у¤влень, моделей повед≥нки, ¤к≥ ≥сторично склалис¤ та ви¤вл¤ютьс¤ в д≥¤льност≥ субТЇкт≥в пол≥тичного житт¤ на основ≥ спадковост≥.

ѕол≥тична св≥дом≥сть Ц це сукупн≥сть почуттЇвих ≥ рац≥ональних, емп≥ричних ≥ теоретичних, ц≥нн≥сних ≥ нормативних, усв≥домлених та неусв≥домлених у¤влень про пол≥тичне житт¤, що визначають ставленн¤ людей до влади та повед≥нку останньоњ.

ѕол≥тичн≥ стереотипи Ц поширен≥ в межах певноњ сп≥льноти стандартизован≥ пол≥тичн≥ образи, ст≥йк≥ схематичн≥ у¤вленн¤ про певн≥ пол≥тичн≥ обТЇкти, що склались на основ≥ минулого досв≥ду ≥ сприймаютьс¤† людьми† некритично.

ѕол≥тичний† м≥ф Ц це форма колективноњ псих≥ки, ¤ка по¤снюЇ пол≥тичну реальн≥сть ц≥л≥сними чуттЇво-образними засобами.

ѕитанн¤ дл¤ самоконтролю

1. як≥ взаЇмозвТ¤зки ≥снують м≥ж теоретичним та емп≥ричним р≥вн¤ми пол≥тичноњ св≥домост≥?

2. „им в≥др≥зн¤ютьс¤ м≥ж собою масова св≥дом≥сть та громадська думка?

3. ўо Ї характерним дл¤ масовоњ пол≥тичноњ св≥домост≥ украњнського сусп≥льства?

4. як≥, на ¬ашу думку, пол≥тичн≥ м≥фи ≥снують в сучасн≥й ”крањн≥?

5. як≥ риси тотал≥тарноњ та демократичноњ пол≥тичноњ культури присутн≥ в пол≥тичн≥й культур≥ ”крањни?

6. ўо, на ¬ашу думку, перешкоджаЇ утвердженню† в ”крањн≥ громад¤нськоњ пол≥тичноњ культури?

Ћ≥тература

1. јрутюн¤н Ћ. Ќ. онцепци¤ политической культуры: состо¤ние и перспективы // ѕолитическа¤ наука. Ц 1999. - є 3. Ц 33-46.

2. ¬уйчич ¬. ѕон¤тие политической культуры† // ѕолитическа¤ наука. Ц 2000. - є 4. Ц —. 141-154.

3. √оловатий ћ. ‘. ѕол≥тична психолог≥¤: Ќавчальний пос≥бник. Ц ињв: ћј”ѕ, 2001. Ц 136 с.

4. ƒонченко ќ., –оманенко ё. јрхетипи соц≥ального житт¤ ≥ пол≥тика (√либинн≥ регул¤тиви психопол≥тичного повс¤кденн¤): ћонограф≥¤. - ињв: Ћиб≥дь, 2001. Ц 334 с.

5. ћатв≥Їнк≥в —. ћасова пол≥тична св≥дом≥сть ¤к регул¤тор пол≥тичноњ повед≥нки людей // ¬≥сник Ћьв≥вського ун≥верситету. - —ер≥¤: ‘≥лософськ≥ науки. Ц 2000. - ¬ип. 2. - —. 214-223.

6. –уденко ё. ѕол≥тична св≥дом≥сть: визначенн¤ та актуальн≥ досл≥дженн¤ в контекст≥ розвитку в≥тчизн¤ноњ пол≥тичноњ науки // Ћюдина ≥ пол≥тика. Ц 2001. - є 4. - —. 107-114.