14. «ќ¬Ќ≤ЎЌя ѕќЋ≤“» ј “ј ћ≤∆Ќј–ќƒЌ≤ ¬≤ƒЌќ—»Ќ»
14.1.«овн≥шн¤ пол≥тика держави та њњ типи.
14.2.ѕринципи та субТЇкти м≥жнародних в≥дносин.
14.2.1. ƒовестфальський етап
14.2.2. ¬≥денська система
14.2.3. ¬ерсальсько-¬ашингтонська система
14.2.4. ялтинсько-ѕотсдамська система
14.3.ћ≥жнародн≥ конфл≥кти: пон¤тт¤ причини, засоби та методи врегулюванн¤.
14.1.«овн≥шн¤ пол≥тика держави та њњ типи.
ожна держава дл¤ оптимального зд≥йсненн¤ своњх функц≥й мусить проводити певну пол≥тику за межами нац≥ональних кордон≥в. ÷е обТЇктивно викликаЇ звТ¤зки держави, ≥снуванн¤, функц≥онуванн¤ та розвиток сфери м≥ждержавних в≥дносин (див.: —хема 14.5.).
√оловним субТЇктом м≥жнародних в≥дносин виступаЇ Унац≥ональна державаФ. ” м≥жнародн≥й пол≥тиц≥ цим терм≥ном позначають географ≥чно обмежену, законно визнану ц≥л≥сн≥сть, ¤ка керуЇтьс¤ Їдиним ур¤дом ≥ населенн¤ ¤коњ вважаЇ себе Їдиною нац≥Їю. ÷ей напр¤м д≥¤льност≥ сучасних держав називаЇтьс¤ зовн≥шньою пол≥тикою.
«овн≥шн¤ пол≥тика Ц це комплекс д≥й держави, спр¤мований на захист свого нац≥онального ≥нтересу та поширенн¤ свого впливу на ≥нш≥ субТЇкти м≥жнародних в≥дносин
ћ≥жнародн≥ взаЇмод≥њ, ¤к≥ розгортаютьс¤ у глобальному та рег≥ональному масштабах, становл¤ть основу системи м≥жнародних в≥дносин. ѕри цьому двосторонн≥ в≥дносини залишаютьс¤ особливо суттЇвими.
ћ≥жнародн≥ в≥дносини досл≥джують р≥зн≥ науки. Ѕазов≥ засади пол≥толог≥чного аспекту проблеми оптимально розкриваЇ соц≥олог≥чний метод. ѕ≥д цим кутом зору ≥Їрарх≥¤ держав на м≥жнародн≥й арен≥ вигл¤датиме так:
- наддержави (спроможн≥ впливати на ≥снуванн¤ всього людства);
- велик≥ держави (њх вплив обмежуЇтьс¤ одним рег≥оном або сферою в≥дносин на р≥вн≥ рег≥ону);
- середн≥ держави (мають вплив у найближчому оточенн≥);
- мал≥ держави† (мають незначний вплив у найближчому оточенн≥, при цьому волод≥ють засобами дл¤ захисту незалежност≥);
- м≥кродержави (нездатн≥ захистити св≥й суверен≥тет нац≥ональними засобами).
” кожному випадку зм≥ст зовн≥шньоњ пол≥тики визначаЇтьс¤ прагненн¤м кожноњ з держав-учасниць м≥жнародних в≥дносин (а њх понад 200) насамперед реал≥зувати св≥й нац≥ональний ≥нтерес.
Ќац≥ональний ≥нтерес Ц це збереженн¤ благ ≥ ц≥нностей, ¤к≥ дане сусп≥льство вважаЇ дл¤ себе ≥стотними.
ѕон¤тт¤ Унац≥ональний ≥нтересФ залишаЇтьс¤ достатньо абстрактною величиною. “ому, розкриваючи зм≥ст участ≥ субТЇкта в ц≥й сфер≥, пол≥тологи вид≥л¤ють пон¤тт¤ Увиди зовн≥шньоњ пол≥тики державФ, а також Умета системи м≥ждержавних в≥дносинФ.† ” контекст≥ системного методу розр≥зн¤ють так≥ види зовн≥шньоњ пол≥тики держав:
- агресивна пол≥тика (характеризуЇтьс¤ прагненн¤м держави дос¤гнути експанс≥он≥стських ц≥лей, спробами розвТ¤зати внутр≥шн≥ проблеми засобами зовн≥шньоњ пол≥тики);
- активна пол≥тика (будуЇтьс¤ на пошуках балансу м≥ж внутр≥шньою та зовн≥шньою д≥¤льн≥стю держави, на усп≥шному виконанн≥ нею рол≥ субТЇкта м≥жнародноњ пол≥тики);
- пасивна пол≥тика (властива державам, слабким в економ≥чному, пол≥тичному ≥ в≥йськовому в≥дношенн≥, ¤к≥ намагаютьс¤ пристосуватис¤ до м≥жнародного середовища, перев≥вши свою зовн≥шню пол≥тику на позиц≥њ† ≥нших держав. ‘актично така пол≥тика Ї в≥дмовою в≥д власного суверен≥тету або його† частини);
- консервативна пол≥тика (повТ¤зана з прагненн¤м колишн≥х УвеликихФ держав зберегти своњ впливи на м≥жнародн≥й арен≥ ≥ дос¤гнутий ран≥ше баланс м≥ж внутр≥шньою ≥ зовн≥шньою пол≥тикою).
ћетою системи м≥ждержавних в≥дносин Ї збереженн¤ р≥вноваги сил, попередженн¤ розвитку конфл≥кт≥в. ÷е ≥сторично забезпечуЇтьс¤ одним з трьох тип≥в контролю:
- ≥мперським (Їдина держава конструюЇ решту);
- б≥пол¤рним (дв≥ наддержави контролюють та регулюють взаЇмов≥дносини у межах своњх сфер впливу);
- балансу сил (три або б≥льше держав контролюють д≥њ одна одноњ за допомогою дипломатичних маневр≥в, зм≥ни союз≥в та в≥дкритих конфл≥кт≥в).
Ќа сучасному етап≥ держави залишаютьс¤ головними та вир≥шальними субТЇктами м≥жнародних в≥дносин, але абсолютизац≥¤ њхнього значенн¤ в наш час, коли на сцену виход¤ть ≥нш≥ гравц≥, перестаЇ дом≥нувати.
ѕон¤тт¤ Др≥вновагиФ застосовують до вс≥х м≥жнародних систем. ’оча св≥товий досв≥д св≥дчить, що на м≥жнародн≥й арен≥ кожна д≥йова особа прагне до максимального зб≥льшенн¤ своњх можливостей. јдже зовн≥шн¤ пол≥тика держави т≥льки тод≥ чогось варта, коли вона† обома ногами стоњть на земл≥. ¬она маЇ поЇднувати стратег≥чне баченн¤ ≥ моб≥льн≥сть, в≥рн≥сть стратег≥чним пр≥оритетам ≥ оперативне реагуванн¤ на будь-¤к≥ зм≥ни ситуац≥њ у св≥т≥. ¬насл≥док цього в≥дом≥ м≥жнародн≥ системи динам≥чно розвиваютьс¤, п≥дл¤гають зм≥н≥, регулюЇтьс¤ принципом акумул¤ц≥њ сили, що становить фундаментальний зовн≥шньопол≥тичний ≥нтерес держави. ќтже, провод¤чи зовн≥шню пол≥тику, держави прагнуть дос¤гнути оптимальноњ, а часом ≥ максимальноњ сили. ÷е ≥ Ї њхньою найголовн≥шою пол≥тичною метою.
14.2.ѕринципи та субТЇкти м≥жнародних в≥дносин.
”сл≥д за суверенними державами складовою частиною глобальноњ системи м≥жнародного житт¤ стають ур¤дов≥ та неур¤дов≥ орган≥зац≥њ. ≤нституц≥онал≥зац≥¤ останн≥х на м≥жнародн≥й арен≥ в ¤кост≥ субТЇкт≥в пол≥тики суттЇво зм≥нила ≥ доповнила архањчну побудову зовн≥шньопол≥тичних в≥дносин, зведену в пер≥од стародавнього св≥ту (див. —хема 14.2.).
ѕринципи та субТЇкти м≥жнародноњ пол≥тики оптимально розкриваЇ ≥сторичний п≥дх≥д, також обірунтований у контекст≥ соц≥олог≥чного методу. Ќа його основ≥ визначено так≥ етапи розвитку системи м≥жнародних в≥дносин
- довестфальський етап,
- ¬естфальська система,
- ¬≥денська система,
- ¬ерсальсько-¬ашингтонська система,
- ялтинсько-ѕотсдамська система,
- сучасна система м≥жнародних в≥дносин.
14.2.1. ƒовестфальський етап
√оловн≥ ознаки цього етапу м≥жнародних в≥дносин:
1. розТЇднан≥сть учасник≥в м≥жнародних в≥дносин (шумерська, Їгипетська, ≥нд≥йська, китайська цив≥л≥зац≥њ, система грецьких пол≥с≥в, римська, перська цив≥л≥зац≥њ, Ївропейськ≥ династ≥њ, ¤к≥ не знали, або майже н≥чого не знали, про своЇ оточенн¤;
2. безсистемн≥сть м≥жнародних взаЇмод≥й;
3. короткочасн≥ збройн≥ конфл≥кти та в≥йни Ц ¤к головн≥ про¤ви м≥жнародних взаЇмод≥й;
4. ¬естфальська система.
ƒом≥нуючими субТЇктами ¬естфальськоњ системи стають суверенн≥ держави. ÷¤ система вперше санкц≥онувала принцип територ≥ального суверен≥тету у м≥ждержавних в≥дносинах. ¬она про≥снувала майже 300 рок≥в. ѓњ встановлено по зак≥нченн≥ “ридц¤тир≥чноњ в≥йни (1618 Ц 1646). ѕочатком зазначеноњ системи вважаЇтьс¤ ¬естфальський мирний догов≥р, укладений 24 жовтн¤ 1648 року на двох конгресах, що в≥дбувались у м≥стах ¬естфал≥њ Ц ћонстер≥ та ќснабрюц≥.
—еред принципових характеристик ¬естфальськоњ системи геопол≥тичного устрою назвемо так≥:
- стаб≥льн≥сть кордон≥в (встановленн¤ меж Ївропейських держав);
- нац≥ональний суверен≥тет (головний принцип м≥жнародних в≥дносин);
- ≥Їрарх≥чн≥сть ≥ суперництво (м≥ж слабшими та могутн≥шими державами);
- коал≥ц≥йн≥сть (пол≥тична р≥вновага).
«авд¤ки ¬естфальськ≥й систем≥ було пок≥нчено з багатор≥вневою феодальною системою, де п≥дданство ≥снувало на к≥лькох р≥вн¤х пол≥тичноњ субТЇктност≥, ¤к обТЇкт влади: сеньйора, корол¤, глави церкви, ≥мператора. Ќа зм≥ну численним центрам впливу прийшла вертикальна структура, в ¤к≥й усе сусп≥льство пронизане пол≥тичним впливом Їдиноњ† (державноњ) влади. ¬ищ≥ органи державного управл≥нн¤ демонструють суверенн≥сть влади у межах кордон≥в крањни ≥ могутн≥сть у м≥жнародних в≥дносинах.
≤з встановленн¤м ¬естфальськоњ системи в≥дносини м≥ж державами «аходу вперше стають впор¤дкованими. ѕринцип коал≥ц≥йност≥ Ц компром≥с м≥ж принципами суверенност≥ ≥ загального ≥нтересу Ц визначаЇтьс¤ ¤к основоположний дл¤ ц≥Їњ м≥жнародноњ системи.
14.2.2. ¬≥денська система
¬≥йни коал≥ц≥й Ївропейських держав з Ќаполеоном ≤ завершуютьс¤ встановленн¤м новоњ (¬≥денськоњ) системи м≥жнародних в≥дносин. 30 травн¤ 1814 року м≥ж ‘ранц≥Їю ≥ крањнами† учасниц¤ми антифранцузькоњ коал≥ц≥њ п≥дписано ѕаризький мир. ÷им передбачено скликанн¤ у ¬≥дн≥ конгресу Ївропейських держав (1 листопада 1814 Ц 9 червн¤ 1815).
¬насл≥док роботи конгресу укладено угоди про державн≥ кордони, прийн¤то численн≥ декларац≥њ й постанови,† значна частина ¤ких ув≥йшла до заключного генерального акту ¬≥денського конгресу ≥ додатк≥в до нього.
√оловн≥ результати ¬≥денського конгресу:
- в≥дновленн¤ феодального устрою (≥снував у ™вроп≥ до ¬еликоњ французькоњ революц≥њ);
- створенн¤ ст≥йких гарант≥й проти завоюванн¤ ™вропи (затвердженн¤ в≥йськовоњ поразки ‘ранц≥њ);
- закр≥пленн¤ перед≥лу територ≥й ™вропи ≥ колон≥й в ≥нтересах держав-переможниць.
¬≥денський конгрес уперше розробив систему договор≥в, ¤ка регулювала м≥жнародн≥ в≥дносини й водночас закр≥плювала кордони у масштабах ус≥Їњ ™вропи. ќснову ¬≥денськоњ системи визначав принцип сп≥вроб≥тництва м≥ж јвстр≥Їю, ¬еликою Ѕритан≥Їю, ѕрус≥Їю ≥ –ос≥Їю. Ѕудь-¤ке загостренн¤ протир≥ч м≥ж ними могло призвести до руйнуванн¤ згаданоњ м≥жнародноњ системи. “ому дл¤ закр≥пленн¤ ¬≥денськоњ системи було створено в≥дпов≥дн≥ м≥жнародн≥ коал≥ц≥њ. —початку Ц —в¤щенний союз (26 вересн¤ 1815 Ц јвстр≥¤, ѕрусс≥¤, –ос≥¤), а згодом Ц „етверний союз (19 листопада 1815), ¤кий п≥дписала б≥льш≥сть монарх≥в Ївропейського континенту, за вин¤тком ¬еликоњ Ѕритан≥њ, “уреччини ≥ ѕапи –имського.
ѕол≥тика держав Ц член≥в —в¤щенного союзу Ц п≥встол≥тт¤ (до 50-х рр. ’≤’ ст.) засновувалас¤ на принципових засадах:
- лег≥тим≥зму (вс≥ Ївропейськ≥ держави, вперше охоплен≥ Їдиною системою договор≥в ≥ угод, на 4-х конгресах сп≥льно обговорювали злободенн≥ питанн¤ м≥жнародного права);
- морально-христи¤нського вченн¤ (це був союз православноњ –ос≥њ, католицькоњ јвстр≥њ та протестантськоњ ѕрусс≥њ);
- агресивност≥ (на випаднок внутр≥шньоњ чи зовн≥шньоњ загрози будь-¤к≥й з держав аль¤нсу передбачено право на збройне втручанн¤ в справи трет≥х крањн);
- колон≥ал≥зму (остаточно сформувалис¤ Ѕританська (1876), Ќ≥мецька (1871), ‘ранцузька (сер. ’≤’ ст.) ≥мпер≥њ; у 1877 р. турецький султан уз¤в соб≥ титул Д≥мператор осман≥вФ; –ос≥¤ Ц ≥мпер≥¤ з 1721 р.);
- балансу сил (шл¤хом припиненн¤ в≥йн ≥ зат¤жних збройних конфл≥кт≥в у ™вроп≥).
римська в≥йна (1853 Ц 1855) стала одн≥Їю з перших серйозних криз ¬≥денськоњ системи. ‘ранко-ѕрусська (1870-1871) та ѕерша св≥това (1914-1918) в≥йни остаточно п≥д≥рвали принципов≥ засади в≥денськоњ системи м≥жнародних в≥дносин.
14.2.3. ¬ерсальсько-¬ашингтонська система
√енр≥ ≥с≥нджер зазначав, що кожного стол≥тт¤ зТ¤вл¤Їтьс¤ крањна, ¤ка в достатн≥й м≥р≥ волод≥Ї могутн≥стю, волею, моральним та матер≥альним потенц≥алом дл¤ того, щоб всю систему м≥жнародних в≥дносин в≥дпов≥дно призвести до власних ≥деал≥в ≥ ц≥нностей. ” ’V≤≤ ст. такою була ‘ранц≥¤, що за кардинала –ишельЇ вт≥лила ≥дею абсолютноњ монарх≥њ, у ’V≤≤≤ ст. ¬елика Ѕритан≥¤ обірунтувала концепц≥ю р≥вноваги сил, ¤ка стала дом≥нантною в Ївропейськ≥й дипломат≥њ впродовж 200 рок≥в; у ’≤’ ст. в ™вроп≥ на ч≥льне м≥сце виходить јвстр≥¤. ” ’’ ст. наддержавою стали —Ўј.
¬насл≥док ѕершоњ св≥товоњ в≥йни у табор≥ переможц≥в в≥дбулос¤ перегрупуванн¤ сил. —Ўј, п≥дпор¤дкувавши соб≥ впродовж ’≤’ ст. американський континент, вз¤лис¤ за встановленн¤ свого пануванн¤ за межами зах≥дноњ п≥вкул≥. ≤деолог≥чним обірунтуванн¤м американського ≥мпер≥ал≥зму на цьому етап≥ стали: Удоктрина ћонроФ ≥ в≥льсон≥вська доктрина Ув≥дкритих дверейФ. …шлос¤ про те, що за допомогою стратег≥њ Ув≥дкритих дверейФ —Ўј почали завойовувати св≥тов≥ ринки ≥ встановлювати пол≥тичну гегемон≥ю в св≥т≥.
јмериканський президент ¬удро ¬≥льсон вважав, що перебудувати систему м≥жнародних в≥дносин у план≥ зм≥цненн¤ безпеки ≥ стаб≥льност≥ можна п≥д кер≥вництвом —Ўј Ц держави, ¤ка на початку ’’ ст. перед ус≥м св≥том продемонструвала р≥зке зростанн¤ своЇњ могутност≥. ѕрактичною зовн≥шньопол≥тичною програмою перебудови мали стати У14 пункт≥вФ ¬. ¬≥льсона, ¤кими передбачено так≥ принципов≥ положенн¤:
- в≥дкрита дипломат≥¤,
- свобода торгового судноплавства,
- свобода торг≥вл≥,
- скороченн¤ озброЇнь,
- врегулюванн¤ колон≥альних питань,
- евакуац≥¤ н≥мецьких в≥йськ з територ≥њ –ос≥њ, наданн¤ њх можливост≥ самост≥йно визначати пол≥тику,
- визволенн¤ й в≥дбудова Ѕельг≥њ,
- поверненн¤ ‘ранц≥њ ≈льзасу та Ћотаринг≥њ,
- встановленн¤ кордон≥в ≤тал≥њ,
- автоном≥¤ народам јвстро-”горщини,
- визволенн¤ й в≥дбудова –умун≥њ, —ерб≥њ та „орногор≥њ,
- самост≥йн≥сть турецьких частин ќсманськоњ ≥мпер≥њ, автоном≥¤ дл¤ њњ нац≥ональних частин,
- утворенн¤ незалежноњ ѕольськоњ держави з виходом до мор¤,
- утворенн¤ асоц≥ац≥њ нац≥й з метою наданн¤ взаЇмних та однакових гарант≥й пол≥тичноњ незалежност≥, територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ великим ≥ малим крањнам.
«наченн¤ програми ¬.¬≥льсона пол¤гаЇ в тому, що вона стала першою демократичною ≥деолог≥Їю в сфер≥ м≥жнародних в≥дносин, розробленою кер≥вництвом великоњ держави. ” ц≥й програм≥ засуджувалис¤ несправедлив≥ в≥йни, нац≥ональне гнобленн¤, таЇмна дипломат≥¤, проголошувавс¤ принцип самовизначенн¤ нац≥й. ” 14-му пункт≥ програми запропоновано створити м≥жнародну орган≥зац≥ю, ¤ка могла б забезпечити повоЇнний мир. «а створенн¤ Ћ≥ги Ќац≥й ¬.¬≥льсона було в≥дзначено Ќобел≥вською прем≥Їю миру.
Ћ≥гу Ќац≥й створено на ѕаризьк≥й ћирн≥й конференц≥њ (1919). «авданн¤ ц≥Їњ м≥жнародноњ орган≥зац≥њ ― боротьба за мир, сп≥вроб≥тництво й безпека м≥ж народами.† ѕроте њњ слабк≥сть ¤к ≥нструменту дл¤ п≥дтриманн¤ миру зумовлювалас¤ —татутом. –≥шенн¤ ухвалювалис¤ за принципом одностайност≥. —татут Ћ≥ги Ќац≥й п≥дписали 44 крањни. јле —Ўј не ратиф≥кували ¬ерсальського договору ≥ не ув≥йшли до складу Ћ≥ги Ќац≥й. ‘ормально Ћ≥га Ќац≥й про≥снувала до 31 липн¤ 1946 року.
¬ерсальсько-¬ашингтонська система закр≥пила новий розклад сил у повоЇнному св≥т≥, але внасл≥док своњх вад не могла бути ст≥йкою й тривалою.
14.2.4. ялтинсько-ѕотсдамська система
ёридичною основою новоњ системи м≥жнародних в≥дносин, встановленоњ р≥шенн¤м ялтинськоњ (4 Ц 11 липн¤ 1945) та ѕотсдамськоњ (17 липн¤ - 2 серпн¤ 1945) конференц≥й, стали домовленост≥ трьох великих держав: ¬еликобритан≥њ, —–—–, —Ўј.
–≥шенн¤ ялтинськоњ конференц≥њ, викладен≥ в документах Уƒекларац≥¤ про в≥льну ™вропуФ та в за¤в≥ У™дн≥сть в орган≥зац≥њ миру, ¤к ≥ у веденн≥ в≥йниФ, заклали п≥двалини новоњ системи м≥жнародних в≥дносин. Ќатом≥сть ѕотсдамська конференц≥¤, що в≥дбулас¤ у прим≥ськ≥й околиц≥ Ѕерл≥на, була останньою в ≥стор≥њ антиг≥тлер≥вськоњ коал≥ц≥њ. ¬она доповнила р≥шенн¤ ялтинськоњ конференц≥њ ≥ завершила формуванн¤ новоњ повоЇнноњ м≥жнародноњ системи.
¬ ход≥ роботи конференц≥њ були розроблен≥ принципи пол≥тики союзник≥в щодо Ќ≥меччини: дем≥л≥таризац≥¤, демократизац≥¤, декартел≥зац≥¤ й денациф≥кац≥¤.
¬ рамках новоњ м≥жнародноњ системи —Ўј й —–—– (¬еликобритан≥¤ поступово з≥йшла на Удругий планФ) визначили сфери впливу в св≥тов≥й пол≥тиц≥. «гадан≥ домовленост≥ в ц≥лому збер≥гали силу впродовж тривалого часу. “од≥ ж ялтинсько-ѕотсдамська система викликала обуренн¤ багатьох крањн, роль ¤ких значно принижувалас¤. ƒо того ж нев≥дд≥льними рисами зазначеноњ системи були Ухолодна в≥йнаФ, гонка озброЇнь, ¤ка дос¤гла критичноњ меж≥.
—еред основних характеристик ялтинсько-ѕотсдамськоњ системи сучасн≥ пол≥тологи називають:
- б≥пол¤рн≥сть;
- под≥л сфер впливу м≥ж двома наддержавами ≥ прагненн¤ до його порушенн¤;
- децентрал≥зац≥¤ насильства (стаб≥льн≥сть на центральному та глобальному р≥вн¤х, що п≥дтримувалас¤ наддержавами, нестаб≥льн≥сть на рег≥ональному та субрег≥ональному р≥вн¤х);
- фрагментац≥¤ глобальноњ м≥жнародноњ системи ≥ рег≥ональних п≥дсистем, на р≥вн≥ ¤ких вих≥д з конфл≥кт≥в залежить передус≥м в≥д р≥вноваги сил в рег≥он≥ та в≥д чисто внутр≥шн≥х фактор≥в;
- неможлив≥сть збройних† сутичок м≥ж наддержавами, присутн≥сть рег≥ональних криз ≥ в≥йн;
- розпад колон≥альних ≥мпер≥й;
- в≥дх≥д в≥д Ївропоцентристськоњ ор≥Їнтац≥њ у глобальному масштаб≥;
- формуванн¤ Їдиного св≥тового простору внасл≥док розвитку транспорту та засоб≥в комун≥кац≥њ;
- прискоренн¤ сусп≥льно-≥сторичних процес≥в внасл≥док модерн≥зац≥њ;
- формуванн¤ Їдиного ≥нформац≥йно-телекомун≥кац≥йного простору.
ѕри вс≥й своњй суперечливост≥ ≥ пост≥йн≥й напруженост≥ в≥дносин двох конфронтуючих блок≥в ялтинсько-ѕотсдамська система забезпечувала м≥н≥м≥зац≥ю традиц≥йних Ївропейських протир≥ч.
якщо Ћ≥га нац≥й була результатом першоњ св≥товоњ в≥йни, то ќрган≥зац≥¤ ќбТЇднаних Ќац≥й постала внасл≥док другоњ св≥товоњ в≥йни, а њњ завданн¤, функц≥ональн≥ принципи й орган≥зац≥йн≥ структури та параметри розроблено вже п≥д час ≥ наприк≥нц≥ в≥йни. як ≥ у випадку Ћ≥ги нац≥й, головним њњ завданн¤м було п≥дтриманн¤ м≥жнародного миру ≥ безпеки ≥ з ц≥Їю метою вживанн¤ ефективних колективних заход≥в дл¤ в≥дверненн¤ й усуненн¤ загрози миров≥. ƒл¤ виконанн¤ цих завдань ќќЌ мала так≥ головн≥ ≥нституц≥њ: √енеральну јсамблею, –аду Ѕезпеки, —екретар≥ат, а також нов≥ органи Ц ≈коном≥чну ≥ —оц≥альну –аду, ћ≥жнародний —уд.
ѕерш≥ тр≥щини в ц≥й систем≥ св≥тоустрою зТ¤вилис¤ в середин≥ 1980-х рок≥в, коли п≥д гаслом Унового мисленн¤Ф почавс¤ кардинальний перегл¤д основ рад¤нськоњ зовн≥шньоњ пол≥тики. ÷ьому не змогла протид≥¤ти нав≥ть позиц≥¤ —Ўј та ¬еликобритан≥њ, стратег≥чне партнерство ¤ких також було одним з найважлив≥ших елемент≥в п≥сл¤воЇнного балансу сил у ™вроп≥. —амол≥кв≥дац≥¤ –ад¤нського союзу, одного з двох св≥тових Уцентр≥в силиФ, привело до руйнуванн¤ також Уб≥пол¤рноњФ модел≥ глобальноњ системи м≥жнародних в≥дносин.
14.2.5. —учасна м≥жнародна система
¬ищим, глобальним р≥внем структурноњ орган≥зац≥њ м≥жнародних в≥дносин Ї св≥това система таких в≥дносин, або Усв≥товий пор¤докФ Ц устр≥й, ¤кий маЇ забезпечити основн≥ потреби держав-нац≥й, рег≥ональних асоц≥ац≥й, а також ус≥х ≥нших лег≥тимних м≥жнародних асоц≥ац≥й та ≥нститут≥в, ¤к≥ здатн≥ створювати ≥ п≥дтримувати умови њх ≥снуванн¤ ≥ розвитку (див. —хема 14.1.).
¬≥дм≥нн≥сть м≥ж пон¤тт¤ми Ум≥жнародний пор¤докФ ≥ Усв≥товий пор¤докФ† пол¤гаЇ в тому, що перше в≥дбиваЇ потребу держав у забезпеченн≥ њх суверен≥тету, а зм≥стом другого Ї базов≥ потреби людства.
” св≥тов≥й науц≥ про м≥жнародн≥ в≥дносини в≥дсутн¤ Їдн≥сть в≥дносно сучасноњ системи м≥жнародних в≥дносин. ќдна група досл≥дник≥в сходитьс¤ на тому, що —Ўј залишаютьс¤† Їдиною наддержавою ≥ таким чином в≥дбуваЇтьс¤ формуванн¤ монопол¤рного св≥тового пор¤дку на чол≥ ≥з —полученими Ўтатами («.Ѕжезинський).
ѕриб≥чник школи балансу сил √. ≥сс≥нджер стверджуЇ, що новий св≥товий пор¤док все б≥льше буде нагадувати Ївропейську пол≥тику ’≤’ стол≥тт¤. јле система р≥вноваги сил буде працювати вже не в Ївропейському, а у глобальному масштаб≥.
« точки зору ≥ншого американського досл≥дника —.’ант≥нгтона впродовж останнього дес¤тил≥тт¤ св≥това пол≥тика зазнала фундаментальних зм≥н:
- зосередилас¤ вздовж кордон≥в культур та цив≥л≥зац≥й;
- м≥жнародн≥ в≥дносини традиц≥йно вим≥рюютьс¤ силою стор≥н, ¤к≥ виборюють сфери впливу;
- в пер≥од Ухолодноњ в≥йниФ глобальна структура сили була головним чином б≥пол¤рна, тепер вона зовс≥м ≥нша: ≥снуЇ Їдина наддержава, одначе св≥т не став однополюсним; сучасна м≥жнародна система не в≥дпов≥даЇ жодн≥й з в≥домих моделей; це дивний г≥брид однополюсноњ системи з одн≥Їю наддержавою та к≥лькома великим державами.
Ќаприк≥нц≥ 80-х Ц на початку 90-х рр. у м≥жнародних в≥дносинах в≥дбулис¤ кардинальн≥ зм≥ни, ¤к≥ дають можлив≥сть твердити про формуванн¤ нових системоутворюючих законом≥рностей, викладених у форм≥ таких принцип≥в:
- повага до державного суверен≥тету ≥ суверенноњ р≥вност≥;
- незастосуванн¤ сили чи погрози силою;
- непорушн≥сть кордон≥в ≥ територ≥альноњ ц≥л≥сност≥;
- мирне врегулюванн¤ спор≥в;
- невтручанн¤ у внутр≥шн≥ справи;
- повага прав людини ≥ основних свобод;
- р≥вноправн≥сть ≥ право народ≥в розпор¤джатис¤ своЇю долею;
- сп≥вроб≥тництво м≥ж державами;
- сумл≥нне виконанн¤ м≥жнародних зобовТ¤зань.
ќтже, нова система м≥жнародних в≥дносин, ¤ка перебуваЇ на стад≥њ формуванн¤, в≥др≥зн¤Їтьс¤ не лише в≥д системи, ¤ка ≥снувала п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни, але й в≥д традиц≥йноњ ¬естфальськоњ системи. ¬ н≥й перепл≥таютьс¤ та взаЇмод≥ють, ¤к традиц≥йн≥ сили, так ≥ нов≥ фактори та тенденц≥њ. –озширюЇтьс¤ коло субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин, зм≥нюЇтьс¤ мотивац≥¤ њхньоњ повед≥нки. якщо в пер≥од ≥снуванн¤ ¬естфальськоњ системи держави були дом≥нуючими учасниками м≥жнародних в≥дносин, а св≥това пол≥тика в основному Ц пол≥тикою м≥ждержавною, то в останн≥ роки зТ¤вл¤ютьс¤ нов≥, багато в чому космопол≥тичн≥ субТЇкти м≥жнародних в≥дносин. Ќовий зм≥ст св≥товоњ пол≥тики вимагаЇ нових орган≥зац≥йних форм.
14.3.ћ≥жнародн≥ конфл≥кти: пон¤тт¤ причини, засоби та методи врегулюванн¤.
‘ункц≥онуванн¤ сучасного м≥жнародного сп≥втовариства неможливе без протисто¤нн¤ позиц≥й ≥ погл¤д≥в, притаманних певним субТЇктам. “лумаченн¤ проблемних питань, ¤к≥ мають м≥сце в практиц≥ м≥жнародних в≥дносин, д≥стають в≥дм≥нн≥ оц≥нки з боку учасник≥в процесу. Ћог≥чним насл≥дком цього Ї суперечност≥ й конфл≥кти (див. —хема 14.4.).
¬ основ≥ зазначеноњ ситуац≥њ, поширеноњ у вс≥ часи й у вс≥х рег≥онах св≥ту, досл≥дники вбачають передус≥м брак норми права. ќстаннЇ мусить ірунтуватис¤ на загальноприйн¤тому тлумаченн≥ категор≥њ м≥жнародного конфл≥кту: Ув≥йнаФ, Усуперечн≥стьФ тощо.
“еор≥¤ м≥жнародного права тлумачить ун≥версальне, всеохоплююче пон¤тт¤ Усуперечн≥стьФ ¤к ви¤в дискус≥йност≥ ≥нтерес≥в субТЇкт≥в у сфер≥ м≥жнародних в≥дносин. ѕередус≥м це стосуЇтьс¤ базових ≥нтерес≥в держав, внасл≥док чого може бути ≥ Ї загроза м≥жнародному спокою та безпец≥ народ≥в. Ќауц≥ також в≥дом≥ суперечност≥, ¤к≥, хоч ≥ не становл¤ть загрози м≥жнародному спокоЇв≥ в ц≥лому, а все ж негативно впливають на ситуац≥ю в глобальному масштаб≥. «алежно в≥д п≥дстав ≥ характеру суперечностей, вони бувають ¤к пол≥тичн≥ так ≥ юридичн≥.
¬иникненн¤ пол≥тичного конфл≥кту залежить в≥д пол≥тичних ≥нтерес≥в держави, нац≥њ та ≥нших субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин. Ќатом≥сть загальновизнаними п≥дставами дл¤ юридичноњ кол≥з≥њ Ї суперечн≥сть, викликана субТЇктивним трактуванн¤м норми м≥жнародного права. “аких норм Ї чотири. як правило, вони зумовлен≥:
- буквою ≥ духом конкретноњ м≥ждержавноњ угоди;
- неточн≥стю м≥жнародного права;
- фактом порушенн¤ м≥жнародного права;
- визначенн¤м розм≥ру в≥дшкодуванн¤, передбаченого за недотриманн¤ м≥жнародних зобовТ¤зань.
ѕрактичний досв≥д св≥дчить, що визначити природу м≥жнародноњ суперечност≥ Ц пол≥тичноњ чи юридичноњ Ц буваЇ довол≥ непросто. јдже в основ≥ кожноњ можливоњ розб≥жност≥ погл¤д≥в ≥ оц≥нок знаходимо протир≥чч¤ ≥нтерес≥в. ≤ншими словами, кожна конкретна ситуац≥¤, ¤ка викликаЇ напружен≥сть у в≥дносинах м≥ж субТЇктами м≥жнародного права, народжуЇтьс¤ через брак вол≥ зац≥кавлених стор≥н у справ≥ узгодженн¤ своњх ≥нтерес≥в. ” цьому Ц природа кожноњ в≥домоњ кол≥з≥њ.
ƒодатковою п≥дставою, ¤ку можна трактувати ¤к стимул¤тор напруженост≥, Ї конкретн≥ кроки субТЇкта м≥жнародного права: д≥¤, протид≥¤, або, навпаки, в≥дсутн≥сть д≥њ. —аме це (д≥¤ Ц безд≥¤льн≥сть) надаЇ в≥дом≥й суперечност≥ пол≥тичного, юридичного або економ≥чного характеру.
ѕрактика м≥жнародних в≥дносин св≥дчить, що в основ≥ суперечност≥ р≥дко лежить ¤кийсь один чинник. ожна зац≥кавлена сторона демонструЇ свою волю, висуваЇ власн≥ вимоги, обірунтовуЇ притаманну њй позиц≥ю або при певних обставинах висловлюЇ запереченн¤. ќтже, м≥жнародна суперечн≥сть виникаЇ за умови, ¤кщо принаймн≥ дв≥ крањни висувають взаЇмн≥ претенз≥њ. ’арт≥¤ ќбТЇднаних Ќац≥й квал≥ф≥куЇ два види суперечностей: так≥, що несуть загрозу миру ≥ безпец≥ народ≥в, та вс≥ ≥нш≥, ¤к≥ такоњ загрози не несуть.
ожна позиц≥¤ субТЇкта м≥жнародних в≥дносин ірунтуЇтьс¤ на його потенц≥йних можливост¤х (див.: —хема 14.3.). ўо Ї не чим ≥ншим ¤к силою, притаманною т≥й чи ≥нш≥й держав≥, т≥й чи ≥нш≥й ≥нституц≥њ. як сусп≥льне ¤вище цей показник маЇ багато вим≥р≥в. —еред них найважлив≥ш≥ так≥: геопол≥тичне становище, населенн¤, природн≥ ресурси, р≥вень ≥ндустр≥ального розвитку, в≥йськова могутн≥сть, вол¤, пол≥тичне кер≥вництво ≥ внутр≥шн¤ орган≥зац≥¤ влади, дипломат≥¤, м≥жнародний ≥м≥дж держави.
—уперечност≥ й конфл≥кти здеб≥льшого притаманн≥ сучасним м≥жнародним в≥дносинам. ¬ основ≥ зазначених ¤вищ знаходимо сумн≥ реал≥њ, розвТ¤занн¤ чи полагодженн¤ ¤ких вимагаЇ значних зусиль з боку зац≥кавлених стор≥н. як в≥домо, держави Ц члени м≥жнародного сп≥втовариства Ц в≥др≥зн¤ютьс¤ м≥ж собою розм≥рами територ≥њ, економ≥чним ≥ демограф≥чним потенц≥алом тощо. ѓх в≥др≥зн¤Ї також пол≥тичний устр≥й, обраний шл¤х розвитку. ј це, ¤к в≥домо, Ї суттЇвим. ¬ основ≥ значноњ частини суперечностей лежить умовний под≥л на розвинен≥ ≥ слаборозвинен≥ крањни, ¤к≥ здеб≥льшого належать до УбагатоњФ ѕ≥вноч≥ та Уб≥дногоФ ѕ≥вдн¤, а також под≥л на Уб≥луФ та УкольоровуФ частини св≥ту.
јле вир≥шальним чином на виникненн¤, переб≥г та способи розвТ¤занн¤ суперечностей ≥ конфл≥кт≥в впливають неоднор≥дност≥ в сучасному св≥т≥. Ќа м≥жнародну пол≥тичну сцену вийшла велика к≥льк≥сть суверенних держав, ¤к≥ стали такими внасл≥док розвалу колон≥альноњ системи. « собою вони принесли багаж нерозвТ¤заних проблем. “ому в багатьох рег≥онах св≥ту ≥снують суперечност≥, кор≥нн¤ ¤ких т¤гнетьс¤ до давн≥х колон≥альних ≥мпер≥й, ≥ л≥кв≥дац≥¤ ¤ких свого часу вже зазнала р≥зноман≥тних перешкод. ¬они ж стають причиною виникненн¤ основних суперечностей ≥ конфл≥кт≥в сучасност≥.
ƒжерелом суперечностей в значн≥й м≥р≥ Ї ≥нтереси окремих держав, економ≥чних союз≥в, а також в≥йськово-пол≥тичних блок≥в. —уперечност≥ народжуютьс¤ в умовах миру, нав≥ть ¤кщо в≥дносини м≥ж державами традиц≥йно добросус≥дськ≥. «а цих умов ≥нтенсиф≥кац≥¤ м≥жнародних в≥дносин завжди несе у соб≥ ризик по¤ви р≥зних погл¤д≥в на господарську, комерц≥йну та ф≥нансову сп≥впрацю. онфл≥кти можуть виникати залежно в≥д зм≥сту ≥ насл≥дк≥в ≥сторичних м≥ждержавних угод.
ѕредметом суперечностей м≥ж державами бувають територ≥њ та кордони, що прол¤гли на суш≥ та на мор≥. ѓх можуть поглиблювати ¤к нац≥ональний так ≥ етн≥чний чинники. јдже в≥домо, що в багатьох випадках меж≥ розселенн¤ народу не ц≥лком сп≥впадають з кордонами держав. (—аме на ц≥й п≥дстав≥ народивс¤ конфл≥кт (2003) м≥ж ”крањною та –ос≥Їю з приводу острова оса “узла). ƒл¤ крањн “ретього св≥ту одною з найважлив≥ших причин по¤ви суперечностей ≥ конфл≥кт≥в Ї спадок колон≥ал≥зму, насамперед кордони ≥ територ≥њ. онфл≥кти в цих рег≥онах св≥ту в б≥льшост≥ випадк≥в зумовлено суперництвом великих держав, ¤к≥ посередньо чи безпосередньо вплутувалис¤ в тамтешн≥ суперечност≥ ≥ збройн≥ конфл≥кти. ѕрагненн¤ зайн¤ти дом≥нуюче становище в рег≥он≥, р≥вал≥зац≥¤ м≥ж рег≥ональними потугами також приводить до суперечностей ≥ конфл≥кт≥в. ¬ основ≥ останн≥х лежить протисто¤нн¤ пол≥тичних, економ≥чних ≥ воЇнних ≥нтерес≥в крањн, що розвиваютьс¤. ƒодаткову загрозу становить гонка озброЇнь.
¬ажливу роль у розвТ¤занн≥ м≥жнародних конфл≥кт≥в в≥д≥грають негативн≥ етн≥чн≥ стереотипи, ¤к≥, ¤сна р≥ч, мають глибоке ≥сторичне кор≥нн¤. ¬они м≥цно зас≥ли в св≥домост≥ народ≥в ≥ важно п≥дл¤гають регулюванню. Ќа ц≥й основ≥ свого часу виникли в≥йни м≥ж ‘ранц≥Їю та Ќ≥меччиною, ¤к≥ остаточно було врегульовано лише в 1963 роц≥. јналог≥чн≥ ¤вища спостер≥гаютьс¤ ≥ в сфер≥ рел≥г≥њ. як св≥дчить ≥стор≥¤, саме рел≥г≥йн≥ протир≥чч¤ часто переростають у кривав≥ конфл≥кти ≥ в≥йни.
—таттею 33 —татуту ќќЌ визначено шл¤хи регулюванн¤ м≥жнародних суперечностей ≥ конфл≥кт≥в, ¤к≥ можуть довести до порушенн¤ миру ≥ спокою м≥ж народами. ÷ей документ зобовТ¤зуЇ член≥в ќќЌ дотримуватис¤ принцип≥в справедливост≥ ≥ права, щоб на ц≥й основ≥ шл¤хом переговор≥в, всеб≥чного вивченн¤ проблеми, залученн¤ р≥зноман≥тних посередник≥в та арб≥тр≥в шукати й знаходити виходи, безумовно дотримуючись судовоњ процедури ≥ мирно регулюючи проблему. ѕри цьому головна роль належить дипломатичним службам. ” процес≥ переговор≥в конфл≥ктна ситуац≥¤ може бути вир≥шена шл¤хом односторонн≥х або взаЇмних поступок, ≥ншоњ прийн¤тноњ форми компром≥су. онфл≥ктуюч≥ сторони можуть дос¤гти остаточноњ згоди, констатуючи (початково) факт ≥снуванн¤ проблеми. ¬≥дтак регулюванн¤ справи доручають дов≥реним представникам (глава держави, кер≥вник ур¤ду, м≥н≥стр закордонних справ, посол). –оботу в цьому напр¤м≥ можна продовжити шл¤хом обм≥ну дипломатичними нотами. ƒл¤ вир≥шенн¤ суперечностей можуть бути зад≥¤н≥ також ≥нш≥ зац≥кавлен≥ сторони. —аме так свого часу було вир≥шено конфл≥кт на орейському п≥востров≥ та найб≥льш кровопролитний Ц в ≤ндокитањ.
якщо ж д≥¤льн≥сть дипломат≥в не приносить усп≥ху, а напружен≥сть у стосунках ворогуючих стор≥н загрожуЇ безпец≥ в св≥т≥, або, ¤кщо сторони не п≥дтримують дипломатичних в≥дносин, до процесу вир≥шенн¤ суперечност≥ може п≥дключитис¤ трет¤ сторона-посередник. ¬она може це робити з власноњ ≥н≥ц≥ативи або Ц на проханн¤ зац≥кавлених стор≥н. ƒл¤ добра справи служать вс≥ можлив≥ кроки, ¤кщо в п≥дсумку дос¤гають припиненн¤ збройного конфл≥кту. « такою м≥с≥Їю виступають ¤к держави, так ≥ м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ, пол≥тичн≥ д≥¤ч≥, ¤к≥ користуютьс¤ дов≥рою ≥ авторитетом.
ƒо числа найб≥льш в≥домих спроб мирного вир≥шенн¤ м≥жнародних суперечностей належить посередництво ќќЌ у справ≥ јфган≥стану. ѕо довгих роках непростих переговор≥в у ∆енев≥ в 1988 роц≥ п≥дписано умову за участю јфган≥стану, ѕакистану, —Ўј, —–—– про виведенн¤ в≥йськ (130 тис.), що й в≥дбулос¤ на початку 1989 року.
ќц≥нка численних джерел ≥ причин напруженост≥ у м≥жнародних в≥дносинах п≥двод¤ть до таких висновк≥в. ѕо-перше, в практиц≥ р≥зноман≥тних ≥ багатогранних м≥жнародних в≥дносин суперечност≥ Ц ¤вище природне. ѕо-друге, кер≥вники держав у певних ситуац≥¤х без вагань приймають р≥шенн¤ про застосуванн¤ сили зам≥сть того, щоб вдаватис¤ до норм м≥жнародного права, ¤к≥ дозвол¤ють розвТ¤зати суперечн≥сть у м≥жнародних в≥дносинах ≥накше: шл¤хом мирного врегулюванн¤ конфл≥ктноњ ситуац≥њ. ќтже, науковий анал≥з численних м≥жнародних суперечностей ≥ конфл≥кт≥в не додаЇ оптим≥зму. јдже кожний з них може стати поважною перешкодою на шл¤ху буд≥вництва нового м≥жнародного ладу. ¬се ж досл≥д св≥дчить, що м≥жнародне сп≥втовариство волод≥Ї випробуваними засобами мирного врегулюванн¤ м≥жнародних суперечностей.
—хема 14.1.
—хема 14.2.
—хема 14.3.
 |
—хема 14.4.
—хема 14.5.
 |
—ловник найб≥льш уживаних терм≥н≥в
¬ерховний ком≥сар ќќЌ з прав людини Ц посада, запроваджена в 1993 роц≥ в структур≥ ќрган≥зац≥њ ќбТЇднаних Ќац≥й з метою заохоченн¤, захисту ≥ нагл¤ду за дотриманн¤м прав людини.
¬≥йна Ц збройний конфл≥кт м≥ж двома ≥ б≥льшою к≥льк≥стю стор≥н, ¤кий, звичайно, пересл≥дуЇ пол≥тичну мету. «м≥ст пон¤тт¤ у тому, що при з≥ткненн≥ ≥нтерес≥в крупних пол≥тичних утворень Ц держав чи ≥мпер≥й Ц використовуЇтьс¤ сила. У¬≥йноюФ також називають силов≥ конфл≥кти. ¬≥дом≥ численн≥ визначенн¤ в≥йн, ¤к≥ залежать в≥д масштаб≥в ≥ засоб≥в њх провадженн¤: громад¤нська, партизанська, обмежена, тотальна, м≥жусобна, м≥жплем≥нна, холодна, расова, торг≥вельна, визвольна ≥ ≥н.
√еопол≥тика Ц один з напр¤мк≥в у пол≥тиц≥, ¤кий народивс¤ в Ќ≥меччин≥ наприк≥нц≥ 19 ст. «а ц≥Їю концепц≥Їю, зовн≥шн¤ пол≥тика крањни визначаЇтьс¤ њњ географ≥чним становищем ≥ навколишн≥м оточенн¤м.
√лобал≥зац≥¤ Ц процес к≥льк≥сного зростанн¤ й ≥нтенсиф≥кац≥њ пол≥тичних, економ≥чних, соц≥альних, культурних звТ¤зк≥в ≥ в≥дносин держав св≥ту.
√лобал≥зм Ц це пол≥тична практика, зор≥Їнтована на розвТ¤занн¤ локальних сусп≥льних проблем з урахуванн¤м њхнього взаЇмозвТ¤зку з проблемами зовн≥шн≥ми, б≥льш загальними, з передбаченн¤м њх насл≥дк≥в дл¤ св≥тових процес≥в.
ƒипломат≥¤ Ц д≥¤льн≥сть ур¤довц≥в та вповноважених посадових ос≥б щодо орган≥зац≥њ та зд≥йсненн¤ в≥дносин з ≥ншими державами, м≥ждержавними органами та м≥жнародними орган≥зац≥¤ми. ÷е мирна, д≥лова форма розвТ¤занн¤ завдань, зовн≥шньоњ пол≥тики держави, захисту њњ прав та ≥нтерес≥в за кордоном.
«овн≥шн¤ пол≥тика Ц це д≥¤льн≥сть держави та ≥нших пол≥тичних ≥нститут≥в, що зд≥йснюЇтьс¤ на м≥жнародн≥й арен≥; комплекс д≥й, спр¤мованих на встановленн¤ ≥ п≥дтримку в≥дносин з м≥жнародним сп≥втовариством, захист власного нац≥онального ≥нтересу та поширенн¤ свого впливу на ≥нш≥ субТЇкти м≥жнародних в≥дносин. ќсновн≥ принципи зовн≥шньоњ пол≥тики закр≥плен≥ в —татут≥ ќќЌ та п≥дтверджен≥ в њњ резолюц≥¤х, √ельс≥нському заключному акт≥, ≥нших м≥жнародних документах. ƒо таких принцип≥в належать шануванн¤ прав людини ≥ громад¤нина, невтручанн¤ у внутр≥шн≥ справи ≥ншоњ держави, недоторкан≥сть кордон≥в, незастосуванн¤ сили при розвТ¤занн≥ суперечок та конфл≥кт≥в. ÷≥л≥ зовн≥шньоњ пол≥тики залежать в≥д пол≥тичного режиму, ≥сторичних традиц≥й, геопол≥тичного середовища, м≥жнародних в≥дносин ≥ ≥н. ¬они визначаютьс¤ нац≥ональними ≥нтересами, необх≥дн≥стю створенн¤ умов дл¤ реал≥зац≥њ пол≥тичних курс≥в, вир≥шенн¤ завдань, зумовлених системою м≥жнародних звТ¤зк≥в.
≤мпер≥¤ Ц велика держава, що складаЇтьс¤ з метропол≥њ та п≥дпор¤дкованих центральн≥й влад≥ держав, народ≥в, ¤к≥ примусово ≥нтегрован≥ до Їдиноњ системи пол≥тичних, економ≥чних, соц≥альних та культурних взаЇмозвТ¤зк≥в. ≤мпер≥њ виникають внасл≥док загарбанн¤ територ≥й, колон≥зац≥њ, експанс≥њ, ≥нших форм розширенн¤ впливу наддержави.
ћ≥жнародний —уд ќќЌ Ц головний судовий орган ќрган≥зац≥њ ќбТЇднаних Ќац≥й, створений у 1945 роц≥. —кладаЇтьс¤ з 15-ти судд≥в, призначених √енеральною јсамблеЇю ≥ –адою Ѕезпеки. ƒ≥Ї на основ≥ м≥жнародного права ¤к арб≥тражний орган дл¤ регулюванн¤ м≥ждержавних конфл≥кт≥в за згодою цих держав. ЌадаЇ юридичну допомогу ≥ншим установам ќќЌ.
ћ≥жнародн≥ в≥дносини Ц наукова дисципл≥на, ¤ка вивчаЇ взаЇмод≥њ м≥ж державами, а в б≥льш широкому розум≥нн≥ Ц д≥¤льн≥сть м≥жнародноњ системи ¤к ц≥л≥сност≥, ¤ка дос¤гнула такого стану п≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни. “ерм≥н визначаЇ комплекс взаЇмод≥й у контекст≥ м≥жнародноњ системи держав, а також м≥жнац≥ональних корпорац≥й, транснац≥ональних груп тиску ≥ м≥жнародних орган≥зац≥й.
ћ≥жнародн≥ орган≥зац≥њ Ц обТЇднанн¤ держав, нац≥ональних громадських орган≥зац≥й та ≥ндив≥дуальних член≥в з метою вир≥шенн¤ питань рег≥онального або глобального характеру, в≥дверненн¤ та врегулюванн¤ в≥йськових конфл≥кт≥в.
Ќеур¤дов≥ орган≥зац≥њ Ц локальн≥, нац≥ональн≥ чи м≥жнародн≥ обТЇднанн¤ людей, д≥¤льн≥сть ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ з ≥н≥ц≥ативи громад¤н, а не з санкц≥њ чи вказ≥вки ур¤ду, ≥ не маЇ на мет≥ отриманн¤ прибутку. Ќеур¤дов≥ орган≥зац≥њ створюють дл¤ людей можлив≥сть брати безпосередню участь у розвТ¤занн≥ проблем власного житт¤, у прийн¤тт≥ в≥дпов≥дних р≥шень, у налагодженн≥ партнерськоњ сп≥впрац≥ м≥ж собою та з державними органами й м≥жнародними орган≥зац≥¤ми.
–атиф≥кац≥¤ Ц затвердженн¤ верховним представницьким органом державноњ влади м≥жнародного договору, ¤кий п≥сл¤ цього набуваЇ юридичноњ сили дл¤ ц≥Їњ держави.
—амм≥т Ц двосторонн≥ або багатосторонн≥ м≥ждержавн≥ переговори на найвищому р≥вн≥ представництва - за участю глав держав чи глав ур¤д≥в.
—в≥товий пол≥тичний процес Ц сукупна д≥¤льн≥сть народ≥в, держав та њхн≥х ≥нститут≥в, соц≥альних сп≥льностей та њхн≥х орган≥зац≥й ≥ рух≥в, ¤к≥ пересл≥дують певн≥ пол≥тичн≥ ц≥л≥ в царин≥ м≥жнародного житт¤.
—убТЇкти м≥жнародних в≥дносин Ц людина, соц≥альна група чи орган≥зац≥¤, ¤ка, керуючись певними ≥нтересами, бере участь у м≥жнародних пол≥тичних процесах чи впливаЇ на них. ƒо субТЇкт≥в м≥жнародних в≥дносин належать нац≥ональн≥ держави, м≥жнародн≥ ур¤дов≥ орган≥зац≥њ, транснац≥ональн≥ корпорац≥њ, окрем≥ особи, рел≥г≥йн≥ обТЇднанн¤, ¤к≥ д≥ють у багатьох крањнах.
ѕитанн¤ дл¤ самоконтролю
1. як≥ причини зумовлюють проведенн¤ державою власноњ зовн≥шньоњ пол≥тики ?
2. Ќазв≥ть субТЇкт≥в глобальноњ системи м≥жнародного житт¤.
3. —формулюйте визначенн¤ наукових категор≥й Ум≥жнародн≥ в≥дносиниФ, Узовн≥шн¤ пол≥тикаФ.
4. ўо складаЇ основу системи м≥жнародних в≥дносин ?
5. –озкрийте ≥Їрарх≥ю держав на м≥жнародн≥й арен≥.
6. ¬изначте головний зм≥ст зовн≥шньоњ пол≥тики держав.
7. Ќазв≥ть види зовн≥шньоњ пол≥тики держав.
8. ” чому зм≥ст пон¤ть: Уагресивна пол≥тикаФ, Уактивна пол≥тикаФ, Упасивна пол≥тикаФ, Уконсервативна пол≥тикаФ ?
9. як≥ типи контролю забезпечують ≥снуванн¤ системи м≥жнародних в≥дносин ?
10. ѕерерахуйте ≥сторичн≥ етапи розвитку системи м≥жнародних в≥дносин.
11. ќхарактеризуйте принципи, ¤к≥ визначають зм≥ст в≥дпов≥дно довестфальського етапу розвитку системи м≥жнародних в≥дносин, а також ¬естфальськоњ, ¬≥денськоњ, ¬ерсальсько-¬ашингтонськоњ, ялтинсько-ѕотсдамськоњ, сучасноњ систем м≥жнародних в≥дносин.
12. як≥ обставини зумовлюють субТЇктивне тлумаченн¤ норми м≥жнародного права ?
13. як≥ причини викликають виникненн¤ суперечностей у м≥жнародних в≥дносинах ?
14. Ќазв≥ть найважлив≥ш≥ вим≥ри сили субТЇкта м≥жнародних в≥дносин.
15. „ому суперечност≥ й конфл≥кти значно б≥льшою м≥рою притаманн≥ сучасним м≥жнародним в≥дносинам, н≥ж тим, що мали м≥сце в минулому ?
16. Ќазв≥ть джерела суперечностей сучасних м≥жнародних конфл≥кт≥в.
17. ўо ви розум≥Їте п≥д пон¤тт¤м Угеопол≥тикаФ ?
18. „ому на сучасному етап≥ розвитку м≥жнародних в≥дносин в≥йськова сила не Ї ≥стотним параметром вим≥ру сили ?
19. як≥ функц≥њ ћ≥жнародного —уду ќќЌ ?
20. як≥ функц≥њ ќќЌ ?
21. «а ¤кими критер≥¤ми можна типолог≥зувати м≥жнародн≥ в≥дносини ?
22. ўо ви розум≥Їте п≥д пон¤тт¤м Дм≥жнародн≥ в≥дносиниФ ?
23. ўо ви розум≥Їте п≥д пон¤тт¤м Унац≥ональн≥ ≥нтересиФ?
24. яка м≥жнародна структура маЇ в св≥т≥ найвищий р≥вень ≥нтеграц≥њ ?
25. ўо ви розум≥Їте п≥д пон¤тт¤м Ув≥йнаФ ?
Ћ≥тература
1. Ѕжезиньський «. ¬елик≥ перетворенн¤ // ѕол≥тична думка. Ц 1994. -- є 3.
2. «ленко ј. ƒипломат≥¤ ≥ пол≥тика. ”крањна в процес≥ динам≥чних геопол≥тичних зм≥н. Ц ’арк≥в: ‘ол≥о, 2003. Ц 559 с.
3. ам≥нський ј. ¬ступ до м≥жнародних в≥дносин: урс лекц≥й. Ц Ћьв≥в: —в≥т, 1955. Ц 144 с.
4. оппель ќ.ј., ѕархомчук ќ.—. ћ≥жнародн≥ системи. —в≥това пол≥тика. Ц .: ‘јƒј, Ћ“ƒ, 2001. Ц 224 с.
5. уб≥Ївич —. √енезис ≥ становленн¤ ќрган≥зац≥њ з Ѕезпеки ≥ —п≥вроб≥тництва в ™вропа в≥д конференц≥њ до орган≥зац≥њ // ¬≥сник Ћьв≥вського ун≥верситету. —ер≥¤ м≥жнародн≥ в≥дносини. ¬ип. 9. Ц Ћьв≥в: ЋЌ”, 2003. Ц —. 116-123.
6. ћальський ћ., ћац¤х ћ. ѕроблеми науковоњ ≥нтерпретац≥њ та прогнозуванн¤ розвитку глобальних систем в сучасн≥й теор≥њ м≥жнародних в≥дносин // ¬≥сник Ћьв≥вського ун≥верситету. —ер≥¤ м≥жнародн≥ в≥дносини. ¬ип. 7. Ц Ћьв≥в: ЋЌ”, 2002. Ц —. 6-15.
