ѕроблема
влади Ї основним, визначним елементом пол≥тики, одним з найдавн≥ших складових
пол≥тичного знанн¤. Ѕоротьба за владу, њњ зд≥йсненн¤ Ї сенсом д≥¤льност≥
субТЇкт≥в пол≥тичного процесу, вона супроводжуЇ пол≥тичне житт¤ людства
прот¤гом ус≥Їњ його ≥стор≥њ. ¬лада ≥снуЇ в будь-¤кому сусп≥льств≥ ≥ Ї
результатом ≥снуванн¤ в≥дм≥нност≥ ≥нтерес≥в.
¬лада -
це багатогранне, пол≥системне сусп≥льне ¤вище. ” звТ¤зку з цим ≥снуЇ багато
р≥зноман≥тних визначень влади. ¬лада - це, передус≥м, здатн≥сть ≥ можлив≥сть
зд≥йснювати свою волю, чинити визначальний вплив на повед≥нку та д≥¤льн≥сть
людей за допомогою авторитету, права, насильства. ѕредставники р≥зних
ф≥лософсько-пол≥тичних напр¤мк≥в при визначенн≥ влади акцентують увагу на тих
елементах, ¤к≥ на њх думку, Ї найважлив≥шими. Ќаприклад, прихильники
б≥хев≥оризму п≥д владою розум≥ють особливий тип повед≥нки, при ¤кому одн≥ люди
наказують ≥ншим, а т≥ њм п≥дкорюютьс¤. ¬ сусп≥льств≥, в ¤кому живемо ми,
боротьба за владу служить полем найгостр≥ших битв у вс≥х сферах сусп≥льного житт¤:
в пол≥тиц≥, економ≥ц≥, культур≥ ≥ на вс≥х р≥вн¤х соц≥альноњ орган≥зац≥њ.
Ѕазуючись на цьому, вид≥л¤ють владу економ≥чну, пол≥тичну, правову, в≥йськову,
духовну, с≥мейну. «асобами зд≥йсненн¤ цих р≥зновид≥в сусп≥льноњ влади
виступають право, авторитет, переконанн¤, традиц≥њ, ман≥пул¤ц≥њ, примус,
насильство; формами орган≥зац≥њ - плануванн¤, кер≥вництво, управл≥нн¤,
координац≥¤, орган≥зац≥¤, управл≥нн¤, контроль. ¬лада ¤к сусп≥льне ¤вище
виникаЇ при на¤вност≥ таких елемент≥в:
-
†≥снуванн¤ не менше двох ≥ндив≥дуальних чи
групових субТЇкт≥в, що беруть участь у владних в≥дносинах;
-
†волеви¤вленн¤ володарюючого по в≥дношенню до
п≥двладного через розпор¤дженн¤ або наказ, в ¤кому передбачають певн≥ санкц≥њ у
випадку неп≥дкоренн¤ влад≥;
-
†обовТ¤зков≥сть п≥дкоренн¤ наказов≥;
-
†на¤вн≥сть сусп≥льних норм, ¤к≥ закр≥пл¤ють
право володарюючого видавати накази та обовТ¤зков≥сть њх виконанн¤.
ѕостаЇ
питанн¤: що може виступати джерелом влади? ƒо джерел влади в будь-¤кому њњ
про¤в≥ прийн¤то в≥дносити силу, багатство, орган≥зац≥ю, положенн¤ в
сусп≥льств≥, ≥нформац≥ю та знанн¤. ’арактерними ознаками влади виступають так≥
ознаки:
-
†дом≥нуванн¤ владноњ вол≥;
-
†на¤вн≥сть особливого апарату управл≥нн¤;
-
†можлив≥сть застосуванн¤ примусу по в≥дношенню
до сусп≥льства чи особистост≥;
-
†монопол≥¤ на регламентац≥ю житт¤ сусп≥льства.
ѕри
зд≥йсненн≥ влади важливим елементом виступають владн≥ ресурси. –есурси влади -
це сукупн≥сть засоб≥в, використанн¤ ¤ких забезпечуЇ вплив на обТЇкти влади у
в≥дпов≥дност≥ з ц≥л¤ми субТЇкта. ¬ладн≥ ресурси прийн¤то под≥л¤ти на:
-
економ≥чн≥ - матер≥альн≥ ц≥нност≥,
необх≥дн≥ дл¤ сусп≥льного виробництва ≥ споживанн¤ (земл≥, грош≥, корисн≥
копалини ≥ т. д.);
-
†соц≥альн≥ - здатн≥сть п≥двищенн¤ соц≥ального
статусу або рангу, м≥сц¤ в соц≥альн≥й структур≥;
-
†силов≥ - збро¤ ≥ апарат ф≥зичного примусу,
спец≥ально п≥дготовлен≥ дл¤ цього люди;
-
†демограф≥чн≥ - люди ¤к ун≥версальний ресурс,
що створюЇ ≥нш≥ ресурси;
-
†пол≥тико-правов≥ - конституц≥¤, закони,
програмн≥ документи пол≥тичних парт≥й;
-
†≥нформац≥йн≥ - знанн¤ та ≥нформац≥¤, засоби њх
отриманн¤ та розповсюдженн¤.
ќдним з
основних та найважлив≥ших дл¤ пол≥толог≥њ р≥зновид≥в сусп≥льноњ влади Ї влада
пол≥тична. ѕол≥тична влада - це здатн≥сть, право або можлив≥сть сусп≥льних груп
та ≥ндив≥д≥в, ¤к≥ њх представл¤ють, зд≥йснювати вплив на пол≥тичну д≥¤льн≥сть ≥
пол≥тичну повед≥нку людей та њх обТЇднань за допомогою вол≥, авторитету, права,
насильства.
—убТЇктом
пол≥тичноњ влади може бути ц≥лий народ, державний орган, окремий ≥ндив≥д,
над≥лений владою. Ѕезпосередн≥ми субТЇктами пол≥тичноњ влади Ї пол≥тичн≥
≥нститути та њх органи, ¤к≥ збер≥гають ≥ зд≥йснюють кер≥вництво р≥зними сферами
житт¤, мають у своЇму розпор¤дженн≥ засоби влади, обирають ц≥л≥ та способи њх
реал≥зац≥њ.
ќбТЇктом
пол≥тичноњ влади† Ї все те, на що (чи на
кого) спр¤мован≥ владн≥ в≥дносини. ÷е може бути сусп≥льство вц≥лому, тобто
народ, ≥ кожний громад¤нин зокрема. ¬ демократичному сусп≥льств≥ народ
одночасно виступаЇ ≥ субТЇктом, ≥ обТЇктом влади.
¬агом≥сть
≥снуванн¤ пол≥тичноњ влади по¤снюЇтьс¤ виконанн¤м нею широкого спектра важливих
дл¤ сусп≥льства функц≥й. ƒо них в≥днос¤ть:
-
розробку та прийн¤тт¤ р≥шень з важливих
напр¤мк≥в розвитку сусп≥льства;
-
виробленн¤ стратег≥њ управл≥нн¤
сусп≥льством;
-
оперативне управл≥нн¤ та регулюванн¤
сусп≥льними процесами;
-
контроль за найважлив≥шими параметрами
стаб≥льност≥ та спр¤мованост≥ розвитку сусп≥льства.
’арактерними
рисами пол≥тичноњ влади Ї легальн≥сть, вплив, верховенство, всезагальн≥сть,
моноцентричн≥сть, лег≥тимн≥сть, ефективн≥сть.
Ћегальн≥сть
влади - це њњ законн≥сть, юридична правом≥рн≥сть.
¬ерховенство
влади - це обовТ¤зков≥сть виконанн¤ сформульованих нею владних р≥шень ус≥ма
членами сусп≥льства.
¬плив
влади - це здатн≥сть, вм≥нн¤ субТЇкта пол≥тики зд≥йснювати вплив з певною метою
на повед≥нку соц≥альних груп, орган≥зац≥й чи ≥ндив≥д≥в.
¬сезагальн≥сть
влади визначаЇтьс¤ њњ здатн≥стю д≥¤ти на основ≥ права в≥д ≥мен≥ всього
сусп≥льства.
ћоноцентричн≥сть
влади характеризуЇтьс¤ ≥снуванн¤м загальнодержавного центру прийн¤тт¤ р≥шень
(таким центром Ї система владних орган≥в).
≈фективн≥сть
(результативн≥сть) влади визначаЇтьс¤ результатами реал≥зац≥њ ус≥х задум≥в,
платформ, програм, њњ здатн≥стю ефективно управл¤ти ус≥ма сферами сусп≥льного
житт¤, дос¤гати пол≥тичноњ мети оптимальними засобами. ѕроте одразу ж виникаЇ
проблема встановленн¤ ун≥версального критер≥¤, за ¤ким можна обТЇктивно
визначити ефективн≥сть пол≥тичноњ влади. ѕри винайденн≥ формули ефективност≥
пол≥тичноњ влади необх≥дно врахувати так≥ фактори:
-
в≥дображенн¤ в д≥¤льност≥ влади
≥нтерес≥в тих сусп≥льних груп, ¤к≥ вона представл¤Ї;
-
оптимальн≥сть орган≥зац≥йноњ структури
р≥зних г≥лок влади;
-
високий профес≥йний р≥вень пол≥тичних
кадр≥в;
-
оптимальн≥сть прийн¤тт¤ та впровадженн¤
пол≥тичних р≥шень;
-
лег≥тимн≥сть влади.
Ћег≥тимн≥сть
влади − це стан, при ¤кому спос≥б формуванн¤ ≥ д≥¤льност≥ пол≥тичноњ
влади зб≥гаЇтьс¤ з ≥снуючими в сусп≥льств≥ нормами та ц≥нност¤ми, а результати
д≥¤льност≥ в≥дпов≥дають соц≥альним оч≥куванн¤м, ¤к≥ визнаЇ народ. ≤ншими
словами, це добров≥льне визнанн¤ ≥снуючоњ влади громад¤нами, дов≥ра до нењ з њх
сторони, визнанн¤ њњ справедливою, прогресивною. ¬≥дпов≥дно, лег≥тимац≥¤ - це
процес визнанн¤ влади правочинною, утвердженн¤ њњ лег≥тимност≥. ѕроте умови, за
¤ких влада визнавалась правочинною, залежали в≥д ≥сторичноњ епохи, под≥й чи
крањни. ¬ сучасних демократичних сусп≥льствах влада стаЇ† лег≥тимною через визнанн¤ њњ народом за
допомогою встановлених законом демократичних процедур − вибор≥в. ѕроте
в минулому здеб≥льшого влада отримувала статус лег≥тимност≥ через успадкуванн¤
њњ главою держави в≥д своњх предк≥в.
ћакс
¬ебер вид≥лив три основн≥ типи лег≥тимност≥ влади:
“радиц≥йна
влада базуЇтьс¤ на звича¤х коритис¤ влад≥, в≥р≥ у незворушн≥сть встановленого
пор¤дку. “радиц≥йн≥ норми в такому сусп≥льств≥ розгл¤даютьс¤ ¤к непорушн≥;
неп≥дкоренн¤ њм призводить до застосуванн¤ встановлених сусп≥льством санкц≥й.
ѕроте ц≥ санкц≥њ стосуютьс¤ не лише п≥длеглих, а й правител≥в.
Ћегальна
влада ірунтуЇтьс¤ на законослухн¤ност≥, визнанн≥ добров≥льно встановлених норм,
¤к≥ регулюють в≥дносини володарюванн¤ ≥ п≥дкоренн¤. ÷ей тип лег≥тимност≥
характерний дл¤ сучасних демократичних крањн, де добров≥льно встановлен≥ норми
- це конституц≥¤, на ¤к≥й базуЇтьс¤ рац≥ональна модель володарюванн¤.
’аризматична
влада базуЇтьс¤ на в≥р≥ п≥длеглих у надзвичайн≥ зд≥бност≥ та велич особистост≥
свого пол≥тичного л≥дера (харизма в≥д грецького - Ѕожий дар, вин¤тковий
талант). “акий л≥дер впевнений, що виконуЇ важливу ≥сторичну м≥с≥ю ≥ тому
вимагаЇ в≥д п≥длеглих беззаперечноњ покори. “ому такий тип лег≥тимац≥њ влади
може призвести до встановленн¤ диктатури.
јмериканський
пол≥толог ƒ.≤стон, анал≥зуючи сучасн≥ пол≥тичн≥ системи, також встановив три
типи лег≥тимност≥ пол≥тичноњ влади.
ѕерший
тип лег≥тимност≥ в≥н назвав ≥деолог≥чною лег≥тимн≥стю. ¬она базуЇтьс¤ на
переконаност≥ людей у правильност≥ ц≥нностей та принцип≥в, на ¤к≥ посилаЇтьс¤
влада, а також у тому, що ц¤ влада сама њх дотримуЇтьс¤. —труктурна
лег≥тимн≥сть ≥снуЇ у сусп≥льств≥, де ≥снуЇ повага людей до механ≥зм≥в ≥ норм
≥снуючоњ системи влади. ѕерсонал≥стська (особист≥сна) лег≥тимн≥сть ірунтуЇтьс¤
на моральному схваленн≥ народом ос≥б, ¤к≥ перебувають при влад≥. Ќа перший
погл¤д, цей тип лег≥тимност≥ дуже схожий на харизматичний (за ћ.¬ебером). ѕроте
персонал≥стська лег≥тимн≥сть - це не лише психолог≥чне сприйн¤тт¤ чи п≥дтримка
пол≥тичного л≥дера, пол≥тичноњ ел≥ти. ÷е, в першу чергу, рац≥ональне осмисленн¤
д≥¤льност≥ пол≥тичноњ влади загалом ≥ пол≥тичного л≥дера зокрема.
Ќа
практиц≥ д≥Ї не один, а два-три чинники лег≥тимац≥њ влади, на п≥дстав≥ ¤ких ≥
визнаЇтьс¤ њњ правочинн≥сть.
Ќайпоширен≥шим
р≥зновидом пол≥тичноњ влади Ї† влада
державна. ќкр≥м характерних рис сусп≥льноњ влади взагал≥, державна передбачаЇ
ще й ≥нш≥ ознаки:
- †зд≥йснюЇтьс¤ особливим, в≥докремленим в≥д
решти сусп≥льства апаратом;
- †Ї д≥йсною на територ≥њ, на ¤ку поширюЇтьс¤
державний суверен≥тет;
- †волод≥Ї монопол≥Їю на виданн¤ закон≥в;
- †може, при необх≥дност≥, звернутис¤ до засоб≥в
орган≥зованого законодавчого примусу.
«м≥ст
пол≥тичноњ влади розкриваЇтьс¤ через њњ функц≥њ. ƒо них належить формуванн¤
пол≥тичноњ системи, пол≥тичних в≥дносин м≥ж державою ≥ сусп≥льством,
громадськими сп≥льнотами, пол≥тичними ≥нститутами, апаратами ≥ органами
державного управл≥нн¤, парт≥¤ми, громад¤нами ≥ т. д; орган≥зац≥¤ пол≥тичного
житт¤ сусп≥льства; управл≥нн¤ сусп≥льними ≥ державними справами на р≥зних р≥вн¤х;
кер≥вництво органами влади, пол≥тичними ≥ непол≥тичними процесами; контроль за
пол≥тичними в≥дносинами, створенн¤ певного типу правл≥нн¤, пол≥тичного режиму ≥
державного устрою (монарх≥њ, республ≥ки), в≥дкритого чи закритого сусп≥льства.
ѕол≥тична влада виконуЇ таким чином орган≥зац≥йн≥, регул¤тивн≥ та контрольн≥
функц≥њ, ¤к≥ конкретизуютьс¤ в багатьох видах пол≥тичноњ д≥¤льност≥ (прийн¤тт¤
пол≥тичних р≥шень, формуванн¤ управл≥нських кадр≥в, вдосконаленн¤ системи
виконавчоњ влади).
‘ункц≥онуванн¤
влади в сусп≥льств≥ повТ¤зане з розпод≥лом сусп≥льноњ прац≥ на управл≥нську та
виконавчу по вертикал≥, побудовою владних в≥дносин у форм≥ сусп≥льноњ п≥рам≥ди,
при ¤к≥й нижч≥ верстви п≥рам≥ди передають на верх ¤кусь частину своЇњ вол≥, а
владна верх≥вка повинна враховувати цю волю при прийн¤тт≥ пол≥тичних р≥шень.
≤гноруванн¤ владною верх≥вкою ≥нтерес≥в нижчих верств призводить до в≥дчуженн¤
влади в≥д народу, перетворенн¤ њњ в деспот≥ю чи тиран≥ю. ƒжерелом влади Ї
народ, нац≥¤. ≤гноруванн¤ владою вол≥ та ≥нтерес≥в народу слугуЇ основою дл¤
зм≥ни влади. “ак≥ вих≥дн≥ положенн¤ теор≥њ народного суверен≥тету, ¤к≥ лежать в
основ≥ сучасноњ, представницькоњ демократ≥њ.
¬ажливими
засобами проти утвердженн¤ тиран≥њ ≥ диктатури Ї:
-
розмежуванн¤ та незалежн≥сть трьох г≥лок влади - законодавчоњ, виконавчоњ та
судовоњ;
-
децентрал≥зац≥¤ влади.
ўе
старогрецьк≥ ф≥лософи ѕлатон та јр≥стотель у залежност≥ в≥д того, хто
знаходивс¤ при влад≥ та в чињх ≥нтересах вона зд≥йснювалас¤, вид≥л¤ли три
можлив≥ форми пол≥тичноњ влади: монарх≥ю, аристократ≥ю, пол≥тею (або
демократ≥ю), ¤к≥ за умови њх деградац≥њ могли виродитись в≥дпов≥дно у тиран≥ю,
ол≥гарх≥ю ≥ охлократ≥ю.
ѕол≥толог,
економ≥ст, украњнець за походженн¤м Ѕ.√аврилишин, анал≥зуючи сучасн≥ пол≥тичн≥
системи, прийшов до висновку про ≥снуванн¤ трьох тип≥в пол≥тичного правл≥нн¤
(форми сучасноњ влади).
¬лада
типу противаги характеризуЇтьс¤ под≥лом влади на законодавчу, виконавчу ≥
судову; на¤вн≥стю правл¤чоњ ел≥ти ≥ опозиц≥њ; функц≥онуванн¤м системи противаг;
на¤вн≥стю пер≥одичних вибор≥в; прийн¤тт¤м р≥шень зг≥дно з принципом б≥льшост≥.
олег≥альна
влада в≥дзначаЇтьс¤ на¤вн≥стю високого ступен¤ консенсусу у сусп≥льств≥,
прихильн≥стю до пол≥тичних курс≥в ≥ р≥шень, в≥дсутн≥стю незгод та конфл≥кт≥в.
”н≥тарна
влада характеризуЇтьс¤ концентрац≥Їю влади, в≥дсутн≥стю оф≥ц≥йноњ опозиц≥њ чи
противаги, ≥деолог≥чним виправданн¤м будь-¤ких непопул¤рних чи малопопул¤рних
р≥шень влади. —аме через так≥ характеристики ускладнюЇтьс¤ процес приходу до
влади новоњ пол≥тичноњ ел≥ти.
¬лада в
сусп≥льств≥ функц≥онуЇ, утворюючи складну систему взаЇмозвТ¤зк≥в та
залежностей.
–еал≥зац≥¤
пол≥тичноњ влади певними способами, у тих чи ≥нших формах, з використанн¤м
р≥зноман≥тних ресурс≥в в≥дбуваЇтьс¤ за допомогою пол≥тичноњ системи
сусп≥льства.
—истема
- це впор¤дкована сукупн≥сть взаЇмод≥ючих компонент≥в, ¤ка виникаЇ ≥ функц≥онуЇ
дл¤ дос¤гненн¤ певноњ мети ≥ волод≥Ї ≥нтегративними ¤кост¤ми, що не властив≥
окремим компонентам, ¤к≥ њњ утворюють. ќдн≥Їю з найскладн≥ших систем (або
пол≥системним комплексом) Ї пол≥тична система.
—уть
пол≥тичноњ системи, р≥зн≥ аспекти њњ функц≥онуванн¤ можна виразити через
сукупн≥сть визначень. ” найширшому розум≥нн≥, пол≥тична система - це ц≥л≥сна
впор¤дкована сукупн≥сть пол≥тичних ≥нститут≥в, пол≥тичних ролей, взаЇмин,
процес≥в, пол≥тико-правових норм, пол≥тичноњ культури, за допомогою ¤ких
утверджуЇтьс¤ ≥ функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ влади, забезпечуЇтьс¤ соц≥альна ≥
пол≥тична стаб≥льн≥сть. ¬одночас, дл¤ дос¤гненн¤ певних досл≥дницьких ц≥лей
можна використовувати ≥ б≥льш вузьке визначенн¤, зг≥дно з ¤ким пол≥тична
система сусп≥льства Ї сукупн≥стю пол≥тичних ≥нституц≥й, взаЇмод≥¤ ≥
взаЇмов≥дносини м≥ж ¤кими забезпечують реал≥зац≥ю пол≥тичноњ влади. ÷е той
механ≥зм, за допомогою ¤кого зд≥йснюЇтьс¤ регулюванн¤ сусп≥льноњ системи,
управл≥нн¤ нею.
ƒо
пол≥тичноњ системи вход¤ть: пол≥тична (державна) влада; пол≥тичн≥ ≥нститути,
пол≥тичн≥ в≥дносини, пол≥тичн≥ рол≥ ≥ процеси; пол≥тико-правов≥ норми;
пол≥тична культура.
÷ентральний
елемент пол≥тичноњ системи - пол≥тична влада. ¬она Ї метою виникненн¤ та
≥снуванн¤ конкретноњ пол≥тичноњ системи, надаЇ ц≥леспр¤мованого, ≥нтегративного
характеру про¤ву ≥нших елемент≥в, њх взаЇмозв'¤зкам ≥ взаЇмод≥њ. ѕол≥тичн≥
в≥дносини - це взаЇмод≥¤ первинних (нац≥њ, соц≥альн≥ групи, ≥ндив≥дууми) ≥
вторинних (пол≥тичн≥ ≥нститути, групи тиску, лобб≥) суб'Їкт≥в пол≥тики, держави
≥ громад¤н з приводу влади, обм≥ну њњ ресурсами.
ќсновним
пол≥тичним ≥нститутом Ї держава - нос≥й сусп≥льноњ влади, структура, що за
своЇю природою може приймати ≥ реал≥зовувати владн≥ р≥шенн¤ щодо розпод≥лу
ц≥нностей у сусп≥льств≥. „ерез державу, ¤к њњ нев≥д'Їмний компонент, в
пол≥тичну систему входить арм≥¤. ” пол≥тичну систему вход¤ть (або т≥сно
взаЇмод≥ють з нею) р¤д ≥нститут≥в недержавного характеру Ч пол≥тичн≥ парт≥њ,
громадськ≥ орган≥зац≥њ, товариства, пол≥тичн≥ рухи, громадська думка, засоби
масовоњ комун≥кац≥њ. ƒл¤ багатьох ≥з них пол≥тична д≥¤льн≥сть Ї лише одним ≥з
аспект≥в њх функц≥онуванн¤.
—кладовою
частиною пол≥тичноњ системи Ї людина з њњ пол≥тичним статусом. як учасник
пол≥тичного процесу людина включена в пол≥тичну д≥¤льн≥сть, маЇ права ≥ певн≥
пол≥тичн≥ обов'¤зки.
∆иттЇд≥¤льн≥сть
пол≥тичноњ системи, сила њњ впливу на розвиток сусп≥льства виражаЇтьс¤ у
функц≥¤х. √оловн≥ функц≥њ пол≥тичноњ системи:
-
нормативно-регулююча: визнанн¤
пол≥тичних ц≥лей ≥ завдань сусп≥льства, виробленн¤ програм њх реал≥зац≥њ та
моб≥л≥зац≥¤ ресурс≥в на њхнЇ виконанн¤;
-
репрезентативна: представництво
нац≥ональних, рег≥ональних та соц≥альних групових ≥нтерес≥в;
-
≥нтегруюча, що ви¤вл¤Їтьс¤ в об'Їднанн≥
вс≥х сусп≥льних груп, нац≥ональн≥й консол≥дац≥њ;
-
орган≥зац≥¤ та в≥дтворенн¤ пол≥тичного
житт¤: зм≥цненн¤ влади, розвиток ≥ вдосконаленн¤ пол≥тичних ≥нститут≥в,
забезпеченн¤ њх стаб≥льного функц≥онуванн¤;
-
пол≥тичного ≥нформуванн¤, комун≥кац≥њ та
соц≥ал≥зац≥њ, тобто забезпеченн¤ ор≥Їнтац≥њ людей у пол≥тичному житт≥ та
включенн¤ њх у пол≥тичне сп≥лкуванн¤ ≥ пол≥тичну д≥¤льн≥сть, засвоЇнн¤ ними
≥снуючих пол≥тичних ц≥нностей ≥ норм.
‘ункц≥њ
пол≥тичноњ системи не Ї незм≥нними. ¬они розвиваютьс¤ ≥з врахуванн¤м
особливостей пол≥тичного простору ≥ часу, конкретно-≥сторичноњ обстановки,
дос¤гнутого р≥вн¤ розвитку економ≥ки, культури, пол≥тичноњ стаб≥льност≥.
’арактер
≥ зм≥ст д≥¤льност≥ пол≥тичноњ системи можна визначити ¤к за сигналами, ¤к≥
надход¤ть до системи, так ≥ за р≥шенн¤ми, ¤к≥ вона приймаЇ на ц≥ сигнали.
∆иттЇд≥¤льн≥сть пол≥тичноњ системи вир≥шальною м≥рою залежить в≥д њњ реагуванн¤
на зворотн≥й звТ¤зок. –еакц≥¤ на вимоги населенн¤ залежить в≥д характеру
пол≥тичноњ системи. “отал≥тарна система придушуЇ ц≥ вимоги, авторитарна -
враховуЇ частково, а демократична - прагне врахувати повн≥стю. якщо влада
байдужа до вимог член≥в сусп≥льства й оп≥куЇтьс¤ лише власними потребами, то њњ
р≥шенн¤ й д≥њ н≥коли не знайдуть п≥дтримки, а отже така влада не матиме
майбутнього.
—оц≥олог≥чна
концепц≥¤ визначаЇ два базових набори функц≥й пол≥тичноњ системи - функц≥њ
УвводуФ ≥ функц≥њ УвиводуФ. якщо перш≥ зд≥йснюютьс¤ переважно неур¤довими
п≥дсистемами, то друг≥ - прерогатива владних структур.
ƒо
функц≥й УвводуФ належать:
-
†пол≥тична соц≥ал≥зац≥¤ й залученн¤ громад¤н до
участ≥ у пол≥тичному житт≥;
-
†артикул¤ц≥¤ ≥нтерес≥в р≥зноман≥тних груп
населенн¤;
-
†агрегуванн¤ ≥нтерес≥в, тобто перетворенн¤
вимог на альтернативи державноњ пол≥тики;
-
††пол≥тична комун≥кац≥¤
-
процес передач≥ ≥нформац≥њ ≥ формуванн¤
переконань, що спри¤Ї налагодженню доброзичливих взаЇмов≥дносин м≥ж громад¤нами
й ур¤дом.
‘ункц≥¤ми
УвиводуФ Ї створенн¤ норм-закон≥в, що визначають повед≥нку громад¤н у
сусп≥льств≥. ѕроцес нормотворчост≥ включаЇ р¤д етап≥в: визначенн¤ пол≥тики ≥
виб≥р загальноњ мети; п≥дготовку р≥шень ≥ конкретних правил дл¤ дос¤гненн¤
ц≥лей; застосуванн¤ вироблених норм-закон≥в; контроль за њх дотриманн¤м. ÷ю
функц≥ю зд≥йснюють переважно органи судовоњ влади.
¬≥дпов≥дно
до правовоњ концепц≥њ пол≥тична система Ч це сукупн≥сть державних ≥ недержавних
соц≥альних ≥нститут≥в, ¤к≥ зд≥йсню≠ють владу, управл≥нн¤ сусп≥льством,
регулюють взаЇмов≥дносини м≥ж громад¤нами, соц≥альними та етн≥чними групами,
забезпечують стаб≥льн≥сть сусп≥льства та пор¤док у ньому.
ѕол≥тична
система сусп≥льства включаЇ:
-
†характеристи≠ку соц≥ального зм≥сту влади, њњ
нос≥¤, взаЇмод≥ю з економ≥чною сфе≠рою;
-
†систему ≥нститут≥в, орган≥зац≥й, через ¤к≥
зд≥йснюЇтьс¤ влада в сусп≥льств≥ та регулюютьс¤ пол≥тичн≥ в≥дносини;
-
†прин≠ципи, норми д≥¤льност≥ ≥нститут≥в
пол≥тичноњ влади, спр¤мован≥сть ц≥Їњ д≥¤льност≥.
ѕол≥тична
система Ч це сукупн≥сть трьох взаЇмод≥ючих п≥дсистем:
≥нституц≥ональноњ,
≥нформац≥йно-комун≥кативноњ ≥ нормативно-регул¤≠тивноњ.
≤нституц≥ональна
п≥дсистема включаЇ так≥ ≥нститути, ¤к держава, пол≥тичн≥ парт≥њ, групи ≥нтерес≥в.
ѕров≥дним ≥нститутом, ¤кий зосеред≠жуЇ максимальну пол≥тичну владу, Ї держава.
ћаючи владу, матер≥≠альн≥ ресурси й апарат примусу, держава орган≥зовуЇ
пол≥тичне, економ≥чне ≥ духовне житт¤ крањни; встановлюЇ статус соц≥альних
≥нсти≠тут≥в, ¤к≥ зд≥йснюють владу, та юридичн≥ рамки њх д≥¤льност≥; забезпе≠чуЇ
баланс ≥нтерес≥в класових, етн≥чних, профес≥йних та ≥нших соц≥аль≠них сп≥льнот;
захищаЇ ≥нтереси сусп≥льства на м≥жнародн≥й арен≥. ” демократичному сусп≥льств≥
значну роль в≥д≥грають пол≥тичн≥ парт≥њ ≥ групи ≥нтерес≥в, ¤к≥ впливають на
формуванн¤ державних структур, пол≥тичний розвиток сусп≥льства. ѕом≥тне, а в
де¤ких крањнах пров≥дне м≥сце в пол≥тичному житт≥ сусп≥льства належить
рел≥г≥йним орган≥за≠ц≥¤м, церкв≥. ¬ авторитарному ≥ тотал≥тарному сусп≥льств≥
функц≥њ цих ≥нститут≥в деформован≥.
≤нформац≥йно-комун≥кативна
п≥дсистема встановлюЇ зв'¤зок м≥ж ≥нститутами пол≥тичноњ системи. ÷е Ч канали
переданн¤ ≥нформац≥њ влад≥ (зв≥ти п≥дв≥домчих установ, консультац≥њ ≥з
зац≥кавленими гру≠пами), а також засоби масовоњ ≥нформац≥њ. якщо в
демократичних сус≠п≥льствах останн≥ в≥дносно незалежн≥, то в авторитарних ≥
тотал≥тар≠них Ч повн≥стю залежн≥ в≥д правл¤чоњ ел≥ти.
Ќормативно-регул¤тивну
п≥дсистему створюють р≥зноман≥тн≥ нор≠ми, ¤к≥ визначають повед≥нку людей у
пол≥тичному житт≥, а саме: њх участь у процесах висуненн¤ вимог, перетворенн¤
цих вимог на р≥шен≠н¤, зд≥йсненн¤ р≥шень.
Ќорми
можна розд≥лити на норми-закони ≥ норми-звички. ≤ норми-закони, ≥ норми-звички
спри¤ють пол≥тичн≥й взаЇмод≥њ, запоб≥ганню конфл≥кт≥в чи хаосу в сусп≥льств≥.
Ќорми-закони зумовлюють процес законодавства, визначають (або не визначають,
залежно в≥д режиму) права: голосу, свободи слова, створенн¤ асоц≥ац≥й та ≥н.
Ќормою-звичкою можна назвати участь громад¤н у пол≥тиц≥ через пол≥тичн≥ парт≥њ
≥ групи.
¬ажливим
компонентом пол≥тичноњ системи Ї њњ структура. «а визначенн¤м американського
вчено≠го √. јлмонда, структура Ч це доступна дл¤ спостереженн¤ д≥¤льн≥сть, що
формуЇ пол≥тичну систему. « ц≥Їю метою створюЇтьс¤ механ≥зм функ≠ц≥онуванн¤ державноњ
влади, ¤ка Ї базовим елементом пол≥тичноњ сис≠теми, њњ орган≥зац≥йноњ
структури. ÷ей механ≥зм ¤вл¤Ї собою складний комплекс спец≥альних орган≥в ≥
установ, що виконують ¤к внутр≥шн≥, так ≥ зовн≥шн≥ функц≥њ управл≥нн¤ справами
сусп≥льства. ÷е - пред≠ставницьк≥ установи, або законодавча влада;
виконавчо-розпор¤дч≥ орга≠ни; судов≥ ≥нституц≥њ; органи громадського пор¤дку та
служби безпеки; збройн≥ сили. ѕ≥дкреслимо: основою д≥¤льност≥ держави Ї три
"г≥лки" влади: законодавча, виконавча та судова. ѕод≥л влади маЇ
в≥дбуватис¤ ≥ по вертикал≥: загальнодержавна, рег≥ональна та м≥сцева.
—л≥д
зробити одне по¤сненн¤. оли йдетьс¤ про под≥л влади, то треба мати на уваз≥:
дл¤ ефективного функц≥онуванн¤ влада не може др≥бнитис¤, а маЇ бути Їдиною.
“ому точн≥ше говорити про под≥л функц≥й р≥зних г≥лок влади, њх завдань ≥
повноважень.
“ипи
пол≥тичних систем. ” сучасн≥й пол≥тичн≥й науц≥ ≥снують р≥зн≥ критер≥њ
визначенн¤ тип≥в пол≥тичних систем. Ќаприклад, за ступенем централ≥зац≥њ влади,
типом ц≥нностей пол≥тичн≥ системи квал≥ф≥куютьс¤ ¤к тотал≥тарн≥,
л≥берально-демократичн≥, демократичн≥, конституц≥йн≥.
Ќайпоширен≥шим
критер≥Їм класиф≥кац≥њ пол≥тичних систем Ї в≥дпов≥дн≥сть ≥деал≥в ≥ ц≥нностей
сусп≥льства тим формам, в ¤к≥ воно орган≥зоване. ¬иход¤чи з цього критер≥ю, розр≥зн¤ють
чотири типи пол≥тичних систем. ÷е насамперед англо-американська пол≥тична сис≠тема.
√ромад¤ни крањн, ¤к≥ мають цю пол≥тичну систему (—Ўј, јнг≠л≥¤, анада,
јвстрал≥¤), ставл¤ть над усе свободу особи, добробут ≥ безпеку. ƒл¤ ц≥Їњ
пол≥тичноњ системи характерн≥ ч≥тко структурована багатопарт≥йн≥сть, под≥л
влади ≥ високий ступ≥нь стаб≥льност≥,
ƒо
пол≥тичних систем континентально-Ївропейського типу можна в≥днести ‘ранц≥ю,
Ќ≥меччину, ≤тал≥ю. ƒл¤ них характерн≥ розмањт≥сть пол≥тичноњ культури,
сп≥в≥снуванн¤ нових ≥ старих культур. Ќаприк≠лад, ‘ранц≥њ, пор¤д з прихильн≥стю
до представницькоњ влади, влас≠тив≥ плеб≥сцитарна традиц≥¤, схильн≥сть до
попул≥зму. ≤стор≥њ в≥дом≥ зверненн¤ Ќаполеона Ѕонапарта, Ўарл¤ де √ол¤ до форм
пр¤моњ де≠мократ≥њ. ” так≥й пол≥тичн≥й систем≥, ¤к правило, багато пол≥тичних
парт≥й з р≥зними ≥деолог≥¤ми ≥ традиц≥¤ми. ѕричому вони мають знач≠ний вплив у
сусп≥льств≥.
ƒо≥ндустр≥альна,
або частково ≥ндустр≥альна, пол≥тична система характерна дл¤ крањн јз≥њ, јфрики
та Ћатинськоњ јмерики. “ут по≠Їднуютьс¤ зах≥дн≥ ц≥нност≥, етн≥чн≥ та рел≥г≥йн≥
традиц≥њ. ƒан≥ системи мають невиразний под≥л влади. јрм≥¤ та бюрократичний
апарат час≠то беруть на себе законодавч≥ функц≥њ, владн≥ органи втручаютьс¤ в
судов≥ процедури. як правило, у таких системах поширен≥ особистий авторитаризм,
влада одн≥Їњ парт≥њ, високий потенц≥ал насильства. ѕол≥тична участь громад¤н у
державних справах обмежена м≥сцевим р≥внем.
≤,
нарешт≥, пол≥тична система тотал≥тарного типу. ѕрикладом Ї фашистська ≤тал≥¤,
нацистська Ќ≥меччина. ” так≥й пол≥тичн≥й систем≥ в≥дсутн≥ незалежн≥ групи
≥нтерес≥в. ѕол≥тична участь суто декоратив≠на. ƒ≥¤льн≥сть засоб≥в масовоњ
≥нформац≥њ суворо контролюЇтьс¤ вла≠дою. ƒл¤ тотал≥тарних сусп≥льств характерн≥
надзвичайна централ≥≠зац≥¤ влади й високий ступ≥нь насильства. «в≥дси Ч
функц≥ональна нестаб≥льн≥сть, засилл¤ бюрократ≥њ. ѕарт≥њ, арм≥њ, служб≥ безпеки
до≠водитьс¤ часто виконувати нехарактерн≥ дл¤ них завданн¤.
ќтже, у
пол≥тичн≥й науц≥ немаЇ ун≥версального пон¤тт¤ пол≥тичноњ системи. ≤ все ж
виокремимо загальне дл¤ вс≥х визначень: пол≥тична система асоц≥юЇтьс¤ ≥з
застосуванн¤м узаконеного ф≥зичного примусу.
ѕол≥тична
система, ¤к ≥ будь-¤ка ≥нша, маЇ свою ≥стор≥ю, св≥й початок ≥ к≥нець, переживаЇ
етапи зародженн¤ ≥ становленн¤, розвитку ≥ п≥днесенн¤. ¬ цьому пол¤гаЇ
≥сторичний аспект пол≥тичноњ системи. ѕол≥тична система ”крањни на сучасному
етап≥ знаходитьс¤ в стад≥њ розвитку вс≥х њњ компонент≥в, наповненн¤ њњ функц≥й
новим зм≥стом, що в≥дпов≥даЇ статусу незалежноњ самост≥йноњ держави.
—тановленн¤
≥ розвиток пол≥тичноњ системи ”крањни в≥дбуваЇтьс¤ в пер≥од переходу в≥д
тотал≥тарного до демократичного сусп≥льства еволюц≥йним шл¤хом. —уперечливий
характер њњ розвитку ви¤вл¤Їтьс¤ в пов≥льних темпах пол≥тичноњ структуризац≥њ
сусп≥льства, незавершеност≥ процес≥в виникненн¤ багатопарт≥йност≥ ≥ парт≥йних
систем, прагненн¤х використати пол≥тичн≥ ц≥нност≥ минулого без врахуванн¤
зм≥сту ≥ специф≥ки пол≥тичного розвитку ”крањни на сучасному етап≥.
Ќовий
етап у розвитку пол≥тичноњ системи ”крањни настав з прийн¤тт¤м онституц≥њ
”крањни 28 червн¤ 1996 р. ќсновний «акон держави визначив засади формуванн¤ ≥
розвитку пол≥тичноњ системи, закр≥пив функц≥њ њњ окремих елемент≥в, розкрив
зм≥ст та особливост≥ д≥¤льност≥ державну пол≥тичн≥й систем≥.
—ьогодн≥
у наш≥й держав≥ в≥дбуваЇтьс¤ активний процес становленн¤ нового типу пол≥тичноњ
системи, що в≥дображаЇтьс¤ у формуванн≥ системи орган≥в м≥сцевого
самовр¤дуванн¤, запровадженн≥ ≥нституту президентськоњ влади, под≥л≥ пол≥тичноњ
влади та на¤вност≥ механ≥зму стримувань ≥ противаг.
ѕол≥тична
система ”крањни характеризуЇтьс¤ такими ознаками:
-
перех≥д в≥д неправового до правового
типу;
-
лег≥тимна дл¤ б≥льшост≥ населенн¤;
-
миролюбна, неагресивна;
-
позбавлена власноњ глобальноњ
(загальнопланетарноњ) системи забезпеченн¤ нац≥ональних ≥нтерес≥в;
-
система, ¤ка поки що нездатна
забезпечити зростанн¤ р≥вн¤ ≥ ¤кост≥ добробуту ус≥х основних верств населенн¤,
але ¤ка збер≥гаЇ елементи Усоц≥альноњ державиФ;
-
св≥тська (на в≥дм≥ну в≥д рел≥г≥йноњ чи
атењстичноњ);
-
етатизована (одержавлена);
-
система з недостатньо високим
≥нтелектуальним р≥внем пол≥тики;
-
система з пол≥тичним дом≥нуванн¤м певних
соц≥альних верств Уреформованоњ традиц≥йноњ номенклатуриФ, новоњ
УноменклатуриФ, Унувориш≥вФ та ≥н.
ќсновними
напр¤мками формуванн¤ ≥ розвитку пол≥тичноњ системи ”крањни† на сучасному етап≥ Ї:
-
побудова демократичноњ соц≥ально
правовоњ держави;
-
утвердженн¤ громад¤нського сусп≥льства;
-
подальший розвиток ≥ вдосконаленн¤
пол≥тичних в≥дносин, пол≥тичних принцип≥в та норм;
-
зростанн¤ пол≥тичноњ св≥домост≥ та
пол≥тичноњ культури сусп≥льства ≥ особи;
-
вдосконаленн¤ д≥¤льност≥ засоб≥в масовоњ
≥нформац≥њ.
“аблиц¤ 2.1.
¬лада ¤к ¤вище
|
’арактерн≥ ознаки |
ƒжерела |
|
дом≥нуванн¤ владноњ вол≥ на¤вн≥сть особливого апарату
управл≥нн¤ можлив≥сть застосуванн¤ примусу по
в≥дношенню до сусп≥льства та особистост≥ монопол≥¤ на регламентац≥ю житт¤
сусп≥льства |
сила багатство орган≥зац≥¤ знанн¤, ≥нформац≥¤ положенн¤ в сусп≥льств≥ |
“аблиц¤ 2.2.
¬лада ¤к ¤вище
|
ќсновн≥
види |
«асоби зд≥йсненн¤ |
‘орми орган≥зац≥њ |
|
економ≥чна пол≥тична правова в≥йськова духовна с≥мейна |
право авторитет переконанн¤ традиц≥њ ман≥пул¤ц≥њ примус насильство |
плануванн¤ кер≥вництво управл≥нн¤ координац≥¤ орган≥зац≥¤ контроль |
“аблиц¤ 2.3.
–есурси влади
|
≈коном≥чн≥ |
—илов≥ |
ƒемограф≥чн≥ |
—оц≥альн≥ |
≤нформац≥йн≥ |
ѕол≥тико-правов≥ |
|
ћатер≥альн≥ ц≥нност≥, необх≥дн≥ дл¤ сусп≥льного
виробництва ≥ споживанн¤: грош≥, земл≥, корисн≥ копалини |
«бро¤ ≥ апарат ф≥зичного примусу, спец≥ально
п≥дготовлен≥ дл¤ цього люди |
Ћюди ¤к ун≥версальний ресурс, що створюЇ ≥нш≥ ресурси |
«датн≥сть п≥двищенн¤ соц≥ального статусу або рангу,
м≥сц¤ у соц≥альн≥й структур≥ |
«нанн¤ та ≥нформац≥¤; засоби њх отриманн¤ та
розповсюдженн¤ |
онституц≥¤, закони, програмн≥ документи пол≥тичних
парт≥й |
“аблиц¤ 2.4.
–есурси влади
|
ќсновн≥ принципи |
‘ункц≥њ |
|
лег≥тимн≥сть д≥Їв≥сть реальн≥сть передбачлив≥сть колег≥альн≥сть самокритичн≥сть тверд≥сть терпим≥сть |
виробленн¤ стратег≥њ управл≥нн¤ сусп≥льством розробка та прийн¤тт¤ докладних р≥шень з основних
напр¤мк≥в розвитку сусп≥льства оперативне управл≥нн¤ та регулюванн¤ сусп≥льними
процесами контроль за найважлив≥шими параметрами стаб≥льност≥ та
спр¤мованост≥ розвитку сусп≥льства |
“аблиц¤ 2.5.
|
—труктура пол≥тичноњ системи |
||||||
|
ѕол≥тична (державн) влада |
ѕол≥тичн≥ ≥нститути |
ѕол≥тичний процес (пол≥тична) д≥¤льн≥сть |
ѕол≥тичн≥ в≥дносини |
ѕол≥тико-правов≥ норми |
ѕол≥тична культура та ≥деолог≥¤ |
Ћюдина ¤к основний нос≥й ус≥х вид≥в пол≥тичноњ
д≥¤льност≥ |
“аблиц¤ 2.6.
ласиф≥кац≥¤ пол≥тичноњ системи
|
ритер≥њ класиф≥кац≥њ |
«м≥ст |
|
«а джерелом влади |
демократична (конституц≥йна) автократична |
|
«а в≥дношенн¤м до д≥йсност≥ |
консервативна, реформаторська прогресивна, реакц≥йна |
|
«а станом пол≥тичноњ структури ≥ р≥внем пол≥тичноњ
культури |
англо-американська континентально-Ївропейська до≥ндустр≥альна (частково-≥ндустр≥альна) тотал≥тарна |
|
«а характером ≥ спр¤мован≥стю пол≥тичного процесу |
командна змагальна соц≥опримиренська |
—ловник найб≥льш уживаних
терм≥н≥в
јристократ≥¤ (грец. - кращий
в≥д влади) − форма державного правл≥нн¤, за ¤коњ ус¤ повнота влади
належить найб≥льш прив≥лейованому стану або р¤дов≥й знат≥; узагальнююча назва
ел≥ти пан≥вних верств сусп≥льства.
¬иконавча влада − одна з
трьох г≥лок державноњ влади, ¤ка забезпечуЇ реал≥зац≥ю прийн¤тих закон≥в ≥
пол≥тичних р≥шень на вс≥й територ≥њ крањни, регулюЇ розвиток р≥зних сфер
сусп≥льних в≥дносин на основ≥ вироблених пол≥тичних курс≥в, забезпечуЇ
зд≥йсненн¤ прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нства.
¬лада − здатн≥сть ≥
можлив≥сть брати участь у прийн¤тт≥ ≥ реал≥зац≥њ р≥шень, зд≥йснювати свою волю,
вир≥шальний вплив на повед≥нку, д≥¤льн≥сть людей за допомогою р≥зних засоб≥в -
авторитету, права, насильства.
ƒемократ≥¤ (в≥д грец.
демос - народ, кратос - влада) − народовладд¤, народоправство, влада
народу, державний устр≥й, при ¤кому джерелом ≥ нос≥Їм влади виступаЇ народ, забезпечуютьс¤
права ≥ свободи людини ≥ громад¤нина, меншин, р≥вноправност≥ при розв'¤занн≥
проблем сусп≥льного вр¤дуванн¤.
ƒиктатура (в≥д лат.
диктатура) −
необмежена влада особи, класу, соц≥альноњ групи в держав≥, що спираЇтьс¤ на
насильство, а також в≥дпов≥дний пол≥тичний режим.
«аконодавча
влада - система державних ≥нститут≥в, ¤к≥ мають право приймати закони, що
обов'¤зков≥ дл¤ вс≥х громад¤н та њх об'Їднань, а також дл¤ ≥нших орган≥в
державноњ влади.
Ћег≥тимн≥сть −
прийн¤тн≥сть, законн≥сть Ђузаконенн¤ї влади, здатн≥сть пол≥тичного режиму
дос¤гти сусп≥льного визнанн¤, та оправданн¤ прийн¤тих пол≥тичних курс≥в,
пол≥тичних р≥шень.
ќл≥гарх≥¤ (грец. - влада
небагатьох) − пол≥тична влада, правл≥нн¤ невеликоњ вузькоњ групи людей
(аристократ≥в, багат≥њв, в≥йськових), а також сама правл¤ча група.
ќхлократ≥¤ (грец. -
натовп, влада) − один ≥з
способ≥в зд≥йсненн¤ пол≥тичноњ влади, на основ≥ тимчасового або б≥льш-менш
тривалого переживанн¤ у пол≥тичному житт≥ сусп≥льства натовпу, юрби, Ђтиран≥¤
натовпуї, викривлений про¤в демократ≥њ.
ѕлутократ≥¤ (грец.
багатство ≥ влада) −
державний лад, за ¤кого пол≥тична влада належить найбагатш≥й верх≥вц≥
сусп≥льства (плутократам); влада багат≥њв.
ѕод≥л влади − система
функц≥онуванн¤ державноњ влади, при ¤к≥й законодавча, виконавча ≥ судова влада
зд≥йснюютьс¤ р≥зними людьми та р≥зними державними органами, ¤к≥ Ї незалежними
один в≥д одного у своњй д≥¤льност≥ ≥ д≥ють у межах повноважень, визначених
конституц≥Їю та ≥ншими законами держави.
ѕол≥тична влада −
здатн≥сть ≥ можлив≥сть зд≥йснювати визначальний вплив на пол≥тичну повед≥нку ≥
пол≥тичну д≥¤льн≥сть людей та пол≥тичних ≥нститут≥в з допомогою р≥зних засоб≥в
- вол≥, авторитету, права, насильства.
ѕол≥тична система сусп≥льства −
ц≥л≥сна впор¤дкована сукупн≥сть пол≥тичноњ влади, пол≥тичних ≥нститут≥в,
пол≥тичних ролей, стосунк≥в, процес≥в, пол≥тико-правових норм, пол≥тичноњ
культури, за допомогою ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ утвердженн¤ ≥ функц≥онуванн¤
пол≥тичноњ влади.
ѕол≥тична система ”крањни −
≥нтегрована сукупн≥сть пол≥тичних ≥нститут≥в, пол≥тичних в≥дносин, правових ≥
пол≥тичних норм, пол≥тичноњ культури, пов'¤заних ≥з формуванн¤м та зд≥йсненн¤м
пол≥тичноњ влади в ”крањн≥.
—удова влада − одна з
трьох г≥лок державноњ влади, основними функц≥¤ми ¤коњ Ї конституц≥¤,
адм≥н≥стративне, цив≥льне, крим≥нальне та ≥нше судочинство, запоб≥ганн¤
можливост≥ протисто¤нн¤ чи змови ≥нших г≥лок влади - законодавчоњ ≥ виконавчоњ.
“иран≥¤ − форма державноњ
влади, що встановлюЇтьс¤ насильницьким шл¤хом, основана на деспотизм≥ та
одноособовому правл≥нн≥
ѕитанн¤ дл¤ самоконтролю:
1.
ўо таке
пол≥тична влада?
2.
як≥ основн≥
ознаки пол≥тичноњ влади?
3.
як≥ основн≥
функц≥њ пол≥тичноњ влади?
4.
ўо розум≥ють п≥д
ефективн≥стю пол≥тичноњ влади та ¤к≥ њњ основн≥ фактори?
5.
як≥ основн≥
способи лег≥тимац≥њ пол≥тичноњ влади?
6.
ўо називаЇтьс¤
пол≥тичною системою сусп≥льства? як≥ њњ основн≥ компоненти?
7.
як≥ функц≥њ
пол≥тичноњ системи?
8.
як≥ особливост≥
формуванн¤ пол≥тичноњ системи ”крањни?
Ћ≥тература
1.
ѕол≥тичний
енциклопедичний словник Ц ., 1997.
2.
ѕол≥толог≥¤ /«а
ред. Ѕабк≥ноњ ќ. - ., 1998.
3.
ѕол≥толог≥¤ /«а
ред. атеренчука Ѕ., √етьманчука ћ. Ц Ћьв≥в 2000.
4.
ѕол≥толог≥¤ /«а
ред. олод≥й ј. Ц .: ≈льга, Ќ≥ка-÷ентр, 2003.
5.
ѕол≥толог≥¤ /«а
ред. ‘.ћ. –удич. Ц ., 2000.
6.
ѕол≥толог≥¤ у
таблиц¤х схемах визначенн¤х: навчальний пос≥бник дл¤ курсант≥в та студент≥в вищих
в≥йськових навчальних заклад≥в / «а ред. √етьманчука ћ.ѕ. Ц Ћьв≥в: ¬≥йськовий
≥нститут, 2003.
7.
—ловник-дов≥дник
пол≥толог≥чних терм≥н≥в / за ред. √етьманчука ћ.ѕ. Ц Ћьв≥в: ¬≥йськовий
≥нститут, 2003.
8.
∆ак «≥ллер ѕол≥тико-адм≥н≥стративн≥
системи крањн ™—. ѕор≥вн¤льний анал≥з. Ц .: ќснови, 1996.