3. †ѕќЋ≤“»„Ќј ƒ≤яЋ№Ќ≤—“№ ≤ ѕќЋ≤“»„Ќ≤
“≈’ЌќЋќ√≤ѓ
3.1.†† ѕол≥тичний
процес
3.2.†† ѕол≥тична
д≥¤льн≥сть
3.3.†† ≈фективн≥сть
пол≥тичного функц≥онуванн¤
3.4.†† ѕол≥тичн≥
технолог≥њ
3.1.†† ѕол≥тичний
процес
јнал≥з пол≥тичного процесу Ц
одна з найважлив≥ших проблем пол≥тичноњ науки. якщо класична пол≥толог≥¤
зосереджувалась на ф≥лософських питанн¤х про те, ¤кою маЇ бути влада, то
сучасну пол≥толог≥ю найб≥льше ц≥кавл¤ть прагматичн≥ питанн¤: ¤к зд≥йснюЇтьс¤
пол≥тична влада, наск≥льки вона д≥Їва, зважена, компетентна тощо. ¬елике
значенн¤ мають процесуальн≥ аспекти пол≥тики, що розкривають динам≥ку
пол≥тичноњ системи, функц≥онуванн¤ њњ ≥нститут≥в.
ѕол≥тичний процес Ц одне з
найуживан≥ших пол≥толог≥чних пон¤ть. ” найширшому розум≥нн≥ пол≥тичний процес Ц
це функц≥ональна характеристика пол≥тичноњ системи, зм≥ст ¤коњ визначаЇтьс¤
виконанн¤м субТЇктами пол≥тики своњх специф≥чних ролей ≥ функц≥й.
¬ сучасн≥й зах≥дн≥й
пол≥толог≥њ пол≥тичний процес розгл¤даЇтьс¤ з позиц≥й системного,
структурно-функц≥онального, б≥гейв≥ористського, ≥нституц≥йного та ≥нших
п≥дход≥в ¤к
-
сукупн≥сть д≥й по забезпеченню формуванн¤, зм≥ни,
перетворенн¤ та функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ системи (ƒ. ≤стон, √. јлмонд);
-
Фрезультуючий векторФ пол≥тичних воль, ≥нтерес≥в та ц≥нн≥сних
ор≥Їнтац≥й субТЇкт≥в тоњ чи ≥ншоњ пол≥тичноњ под≥њ (√. Ћассуелл, √. ћер≥ам);
-
трансформац≥¤ пол≥тичних ≥нститут≥в (—. ’ант≥гтон).
¬ основ≥ виникненн¤ та
розвитку пол≥тичного процесу лежать потреби та установки субТЇкт≥в пол≥тики.
ƒжерела розвитку пол≥тичного процесу можуть бути ¤к внутр≥шн≥ми, тобто
викликаними регламентом в≥дносин та р≥внем пол≥тичноњ культури, так ≥
зовн≥шн≥ми, тобто розм≥щеними за межами процесу, що розгл¤даЇтьс¤, але
перебуваючими у сфер≥ впливу його учасник≥в.
«овн≥шн≥ми джерелами розвитку
пол≥тичного процесу виступають духовн≥, матер≥альн≥, орган≥зац≥йн≥,
≥нформац≥йн≥ та ≥нш≥ ресурси субТЇкт≥в пол≥тичноњ д≥¤льност≥. ¬они визначають
≥нтенсивн≥сть прот≥канн¤ процесу, ≥Їрарх≥ю його учасник≥в. —аме зовн≥шн≥
джерела вступають у ¤кост≥ обТЇктивноњ основи пол≥тичних процес≥в, ¤ка
розгл¤даЇтьс¤ ¤к вих≥дна умова, передумова ≥снуванн¤ певного ¤вища чи системи
¤вищ.
—труктурними елементами
пол≥тичного процесу виступають р≥зн≥ процеси, ¤к≥ подаютьс¤ на схем≥ 3.1.
ѕол≥тичний процес може
розгортатис¤ у р≥зних просторових межах Ц на р≥вн≥ будь-¤кого пол≥тичного
сп≥втовариства, що в тому чи ≥ншому аспект≥ виступаЇ ¤к Їдине ц≥ле, ¤к система.
Ќа ц≥й п≥дстав≥ можна вид≥лити св≥тов≥ (глобальн≥), рег≥ональн≥ та нац≥ональн≥
(у державницькому розум≥нн≥, тобто внутр≥шньо-державн≥) процеси. ѕро св≥товий
пол≥тичний процес можемо говорити у випадках, коли м≥жнародна сп≥вдружн≥сть
виступаЇ ¤к ц≥л≥сна система держав ≥з притаманними њм ≥нтересами, з певними
пол≥тичними структурами, д≥¤льн≥сть котрих, так само, ¤к ≥ взаЇмод≥¤ окремих
держав, Ї ланкою св≥тового пол≥тичного процесу.
ќбТЇктивн≥ умови ≥снуванн¤,
сп≥льне ≥сторичне минуле, под≥бн≥ проблеми сучасного розвитку дають п≥дстави
дл¤ того, щоб розгл¤дати де¤к≥ рег≥они ¤к систему, незалежно в≥д того,
наск≥льки т≥сним Ї њхнЇ орган≥зац≥йне обТЇднанн¤. ј в≥д так можемо говорити про
окрем≥ пол≥тичн≥ процеси на теренах Ћатинськоњ јмерики, «ах≥дноњ ™вропи,
—х≥дноњ ™вропи тощо.
ѕроте найчаст≥ше доводитьс¤
вести мову про пол≥тичн≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ усередин≥ окремих крањн.
—тосовно кожного з цих сп≥втовариств пон¤тт¤ пол≥тичного процесу вживаЇтьс¤ ¤к
в однин≥, так ≥ в множин≥.
¬ однин≥, коли мова йде про
загальносистемний процес Ц функц≥онуванн¤ пол≥тичних ≥нституц≥й та сукупну
д≥¤льн≥сть субТЇкт≥в пол≥тики в межах ус≥Їњ пол≥тичноњ системи будь-¤кого р≥вн¤.
¬ кожному сп≥втовариств≥ або сусп≥льств≥ в≥н маЇ свою специф≥ку, етапи ≥
результати.
” множин≥ терм≥н Дпол≥тичний
процесФ вживаЇтьс¤ тод≥, коли в рамках даноњ (глобальноњ або
нац≥онально-державноњ) пол≥тичноњ системи виокремлюютьс¤ р≥зноспр¤мован≥ частков≥
(парцел¤рн≥) процеси Ц сукупност≥ пол≥тичних д≥й ≥ под≥й, за допомогою ¤ких
субТЇкти пол≥тики прагнуть дос¤гнути своњх специф≥чних ц≥лей у певн≥й сфер≥ чи
в певному питанн≥. ¬ ”крањн≥, зокрема, сьогодн≥ ч≥тко розр≥зн¤Їмо
державотворчий процес, процеси нац≥онального в≥дродженн¤, економ≥чних ≥
пол≥тичних реформ, творенн¤ пол≥тичних парт≥й тощо. «вичайно вони зб≥гаютьс¤ з
окремими видами пол≥тичноњ д≥¤льност≥, спр¤мованоњ на отриманн¤ певного
сусп≥льного результату.
3.2.†† ѕол≥тична
д≥¤льн≥сть
«м≥ст пол≥тичного процесу розкриваЇтьс¤
у р≥зних формах пол≥тичноњ д≥¤льност≥.
ѕол≥тична д≥¤льн≥сть Ц
специф≥чна форма активного ставленн¤ людей до свого сусп≥льного середовища, ¤ка
маЇ на мет≥ ц≥леспр¤моване його регулюванн¤ та перетворенн¤ за допомогою
фактора влади. ÷е комплекс д≥й ¤к окремих ос≥б, так ≥ великих груп людей ≥
ц≥лих народ≥в, спр¤мований на здобутт¤ та зд≥йсненн¤ влади або впливу на нењ.
—труктуру пол≥тичноњ д≥¤льност≥ можна подати у вигл¤д≥ схеми 3.2.
ѕрикладами пол≥тичноњ
д≥¤льност≥ можуть бути: вибори, м≥тинги, п≥кетуванн¤, дебати в парламент≥ ≥ т.д.
ѕол≥тична д≥¤льн≥сть не може
бути прерогативою лише Дсильних особистостейФ, Дтворчих ел≥тФ або тих структур,
¤к≥ спец≥ально створен≥ дл¤ зд≥йсненн¤ сусп≥льноњ системи. ѕол≥тичною
д≥¤льн≥стю вважаЇмо не лише прийн¤тт¤ р≥шень центральними органами державноњ
влади (д≥¤льн≥сть ел≥т), а р≥зн≥ форми пол≥тичноњ активност≥ людей внизу
владноњ п≥рам≥ди (д≥¤льн≥сть мас), що прагнуть виразити своЇ ставленн¤ до
окремих пол≥тичних проблем, вплинути на т≥ чи ≥нш≥ пол≥тичн≥ тенденц≥њ або
р≥шенн¤.
ѕри вивченн≥ пол≥тичноњ
д≥¤льност≥ та њњ конкретноњ ланки Ц пол≥тичноњ д≥њ сл≥д враховувати так≥ њх
особливост≥:
по-перше, специф≥чний звТ¤зок
д≥¤льност≥ й безд≥¤льност≥, позитивних пол≥тичних д≥й, зм≥ст ¤ких пол¤гаЇ у
тому, щоб Дзробити щосьФ задл¤ дос¤гненн¤ певноњ мети, ≥ негативних пол≥тичних
вплив≥в, суттю ¤ких Ї те, щоб Дперестати щось робитиФ ≥ Ддозволити статис¤
певним под≥¤мФ. ” пол≥тичному житт¤ конкретн≥ насл≥дки може мати ¤к активн≥сть,
д≥¤, так ≥ пасивн≥сть, утриманн¤ в≥д д≥њ. ≤снуЇ нав≥ть спец≥альний терм≥н
абстенц≥он≥зм, що вживаЇтьс¤ на означенн¤ св≥домого невтручанн¤ у х≥д под≥й дл¤
отриманн¤ конкретних пол≥тичних насл≥дк≥в;
по-друге, особливе
сп≥вв≥дношенн¤ вмотивованоњ ц≥леспр¤мованоњ активност≥ пол≥тичного субТЇкта ≥
р≥зних форм неусв≥домленоњ, спонтанноњ участ≥ людей у пол≥тиц≥, рац≥ональних та
≥ррац≥ональних спонук ≥ складник≥в пол≥тичноњ д≥¤льност≥ (схема 3.3.);
по-третЇ, так звана
парадоксальн≥сть насл≥дк≥в пол≥тики. «а певних ситуац≥й н≥бито продумана ≥ ц≥леспр¤мована
пол≥тична д≥¤льн≥сть призводить до зовс≥м ≥нших, часто протилежних,
неоч≥куваних ≥ небажаних результат≥в .
ѕол≥тичну д≥¤льн≥сть
класиф≥кують за визначеними критер≥¤ми: субТЇктами, обТЇктами, зм≥стом,
спр¤мован≥стю, формою та результатами д≥й. ожен з них може бути
конкретизований через вид≥ленн¤ в його рамках б≥льш вузьких п≥двид≥в, напр¤м≥в
та форм д≥¤льност≥.
«алежно в≥д м≥сц¤, ¤ке
субТЇкти пол≥тики займають у сусп≥льн≥й та пол≥тичн≥й ≥Їрарх≥њ, вид≥л¤ють два
основних р≥вн≥ пол≥тичноњ д≥¤льност≥:
-
ел≥тарний р≥вень функц≥онуванн¤ владних
структур† ≥ зд≥йсненн¤ ними своЇњ регул¤тивноњ
д≥¤льност≥ стосовно: самих себе; сусп≥льних груп; основних сфер сусп≥льного
житт¤ (сусп≥льних в≥дносин);
-
р≥вень масовоњ участ≥ (або масовоњ
пол≥тики), через розмањт≥ форми ¤коњ народ зд≥йснюЇ св≥й суверен≥тет; реал≥зуЇ
своЇ право контролю за д≥¤льн≥сть владних структур; чинить тиск на владн≥
структури, за¤вл¤ючи про своњ потреби або вимагаючи њх задоволенн¤ на груповому
та ≥ндив≥дуальному р≥вн¤х. Ќа цьому р≥вн≥ в≥дбуваЇтьс¤ формуванн¤ орган≥зац≥й,
рух≥в, парт≥й дл¤ безпосередньоњ участ≥ в пол≥тичному процес≥в на вищому
державному р≥вн≥.
-
за к≥льк≥стю та ступенем
взаЇмозалежност≥ субТЇкт≥в пол≥тики д≥¤льн≥сть може бути:
-
≥ндив≥дуальна: ≥ндив≥дуальний акт
протесту, особиста публ≥чна ман≥фестац≥¤ погл¤д≥в (у прес≥, на м≥тингу),
в≥дставка пол≥тика п≥д впливом самост≥йного р≥шенн¤ тощо;
-
колективна: сума ≥ндив≥дуальних д≥й з
м≥н≥мальним ступенем орган≥зац≥њ (демонстрац≥¤, що виникаЇ стих≥йно п≥д впливом
масових емоц≥й);
-
групова: субТЇктом пол≥тичних д≥й
виступають сусп≥льн≥ групи з певною самосв≥дом≥стю, ст≥йкою Їдн≥стю,
орган≥зац≥Їю ≥ програмою д≥й (пол≥тичний страйк, повстанн¤);
-
загальносусп≥льна (нац≥онально-визвольна
боротьба, революц≥¤).
«агалом можна погодитис¤ з
твердженн¤м, що пол≥тика Ц це переважно колективна д≥¤льн≥сть. ” пол≥тичному
житт≥ беруть участь ¤к т≥ групи, що перебувають при влад≥ (пол≥тичн≥ ел≥ти),
так ≥ т≥, що беруть участь у реал≥зац≥њ прийн¤тих без них р≥шень (маси). ≤нколи
буваЇ досить важко розд≥лити ≥ндив≥дуальних та колективних субТЇкт≥в пол≥тичноњ
д≥¤льност≥, оск≥льки вони д≥ють у т≥сному взаЇмозвТ¤зку. ≤ндив≥дуальна д≥¤
харизматичного л≥дера, наприклад, неможлива без колективноњ участ≥ тих, хто
його п≥дтримуЇ.
¬ажливим критер≥Їм анал≥зу
пол≥тичноњ д≥¤льност≥ Ї њњ класиф≥кац≥¤ за зм≥стом. ќстанн≥й визначаЇтьс¤
метою, ¤ку ставл¤ть перед собою субТЇкти, та характером обТЇкт≥в, на котрих
спр¤мован≥ њхн≥ зусилл¤. «а типом обТЇкт≥в вид≥л¤ють:
-
д≥¤льн≥сть, спр¤мовану безпосередньо на
здобутт¤ влади (боротьба за владн≥ повноваженн¤);
-
д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на створенн¤,
удосконаленн¤ ≥ зам≥ну пол≥тичних ≥нститут≥в (владно-управл≥нських структур,
пол≥тичних ≥ правових норм);
-
д≥¤льн≥сть, спр¤мовану на виробленн¤,
зд≥йсненн¤ або модиф≥кац≥ю пол≥тичних курс≥в (регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин).
¬ межах першого виду вид≥л¤ть наступн≥
напр¤ми ≥ форми (п≥двиди) пол≥тичноњ д≥¤льност≥:
-
д≥¤льн≥сть спр¤мована на п≥дготовку ≥
проведенн¤ виборчих кампан≥й (мирний шл¤х) або заколот, переворот (шл¤х
насильства);
-
опозиц≥йна д≥¤льн≥сть (легальна й
нелегальна).
” другому вид≥ можна вид≥лити
так≥ п≥двиди:
-
створенн¤ орган≥в державноњ влади;
-
створенн¤ ≥ вдосконаленн¤ конституц≥њ;
-
законотворча д≥¤льн≥сть;
-
нормотворча д≥¤льн≥сть орган≥в
виконавчоњ влади;
-
створенн¤ громадсько-пол≥тичних
орган≥зац≥й ≥ парт≥й;
-
виробленн¤ пол≥тичних норм д≥¤льност≥
громадсько-пол≥тичних орган≥зац≥й ≥ парт≥й (програм, статут≥в, декларац≥й).
“рет≥й вид включаЇ в себе
наступн≥ напр¤ми ≥ форми пол≥тичноњ д≥¤льност≥:
-
економ≥чна пол≥тика (виконанн¤ державою
та ≥ншими владними ≥нститутами громадських функц≥й (у б≥льш≥й або менш≥й
м≥р≥));
-
соц≥альна пол≥тика (зм≥цненн¤ соц≥альних
основ розвитку сусп≥льства, урахуванн¤ ≥ узгодженн¤ потреб та ≥нтерес≥в р≥зних
сусп≥льних груп, вир≥шенн¤ конфл≥ктних ситуац≥й, розробленн¤ ≥ зд≥йсненн¤
програм соц≥ального захисту);
-
етнопол≥тика, рел≥г≥йна пол≥тика
(спри¤нн¤ розвитку нац≥ональноњ культури ≥ духовност≥, регулюванн¤ м≥жетн≥чних
≥ м≥жконфес≥йних стосунк≥в);
-
забезпеченн¤ законност≥ ≥ правопор¤дку;
-
виробленн¤ ≥ зд≥йсненн¤ зовн≥шньопол≥тичних
курс≥в† та† ≥нш≥ види.
ѕрагненн¤ зм≥н у структурах
влади або пол≥тичних курсах, ¤ку вони провод¤ть, Ї чи не найважлив≥шою спонукою
до участ≥ людей у пол≥тиц≥. «м≥ни Ц це мета ≥ сутн≥сть пол≥тичноњ д≥¤льност≥.
ѕроте не вс≥ учасники пол≥тичного
процесу однаковою м≥рою зац≥кавлен≥ у зм≥нах. ƒе¤к≥ з них вважають, що њхн≥м
≥нтересам найб≥льше в≥дпов≥даЇ ≥снуючий стан речей (статус кво) ≥ докладають
зусиль, щоб його зберегти. ≤нш≥ виступають за так≥ зм≥ни, ¤к≥ обернен≥ в
минуле, спр¤мован≥ на його поверненн¤ (реставрац≥ю). “ому Ї ще один критер≥й
класиф≥кац≥њ пол≥тичноњ д≥¤льност≥ − њњ спр¤мован≥сть у майбутнЇ або в
минуле.
¬≥дпов≥дно до цього критер≥ю
пол≥тична д≥¤льн≥сть буваЇ:
-
≥нновац≥йна, ор≥Їнтована на впровадженн¤
нових ≥нституц≥й ≥ на оновленн¤ пол≥тичних курс≥в держави;
-
стаб≥л≥зуюча, що прагне зберегти все
ц≥нне в ≥снуючих пол≥тичних структурах, в≥дносинах, формах д≥¤льност≥,
примирити суперечност≥ й не допустити деструктивних, руйн≥вних зм≥н;
-
консервуюча, нац≥лена на недопущенн¤
суттЇвих зм≥н узагал≥;
-
реставрац≥йна, тобто протилежна до
≥нновац≥йноњ, спр¤мована на в≥дновленн¤ важливих ≥нститут≥в ≥ форм сусп≥льного
житт¤.
«алежно в≥д характеру ≥
метод≥в пол≥тичних д≥й, що њх застосовують дл¤ запровадженн¤ зм≥н, в
≥нновац≥йн≥й д≥¤льност≥ вид≥л¤ють революц≥йну ≥ реформаторську д≥¤льн≥сть.
–еформи Ї найпоширен≥шим р≥зновидом пол≥тичних ≥нновац≥й. ¬они Ї складним
процесом поступового перетворенн¤ ≥снуючоњ сусп≥льноњ системи та њњ окремих
елемент≥в Ц без руйнуванн¤ основ ц≥Їњ системи. –еформи переважно започатковують
владн≥ структури. якщо вони зач≥пають ≥снуюч≥ сусп≥льн≥ в≥дносини
достатньо† глибоко, то њх називають
Древолюц≥Їю згориФ.
–еволюц≥¤ також Ї
≥нновац≥йною д≥¤льн≥стю. јле вона передбачаЇ глибшу, пор≥вн¤но з реформами,
трансформац≥ю сусп≥льно-пол≥тичноњ системи, зм≥ни в систем≥ владних в≥дносин Ц
захопленн¤ влади новими пол≥тичними силами, найчаст≥ше насильницькими методами,
та залученн¤ до ц≥Їњ д≥¤льност≥ широких верств населенн¤. –еволюц≥њ ¤к
загальнонац≥ональн≥, загальносистемн≥ процеси можуть мати ¤к ≥нновац≥йний, так
≥ реставрац≥йних характер.
ѕол≥тична д≥¤льн≥сть
неоднор≥дна, в њњ структур≥ вид≥л¤Їтьс¤ дек≥лька стан≥в. ќдним з ¤ких Ї
пол≥тичне в≥дчуженн¤,† про¤ви та насл≥дки
¤кого можна просл≥дкувати за схемою 3.4.
3.3.†† ≈фективн≥сть
пол≥тичного функц≥онуванн¤
ѕол≥тичне функц≥онуванн¤ Ц
забезпеченн¤ участ≥ пол≥тичних ≥нститут≥в (державних орган≥в, пол≥тичних
парт≥й, громадських орган≥зац≥й) в управл≥нн≥ сп≥льними справами .
ѕол≥тична д≥¤льн≥сть (¤к
≥ндив≥дуальна, так ≥ колективна, ¤к спонтанна, так ≥ орган≥зована) оц≥нюЇтьс¤
насамперед за своњми конкретними насл≥дками, котр≥ певною м≥рою впливають на
¤к≥сн≥ зм≥ни в сусп≥льств≥. ѕри цьому ефективн≥сть њх функц≥онуванн¤
вим≥рюЇтьс¤ в≥дношенн¤м дос¤гнутого результату (у сфер≥ њх компетенц≥њ) до
максимально можливого або ран≥ше запланованого.
ѕон¤тт¤ ефективност≥ можна
застосовувати не до вс≥х р≥вн≥в пол≥тичноњ д≥¤льност≥, а лише тих, де ≥снуЇ
б≥льш-менш усв≥домлена мета, де пол≥тико-управл≥нська д≥¤льн≥сть спр¤мована на
дос¤гненн¤ конкретного результату, тобто на р≥вн≥ пол≥тичного функц≥онуванн¤
владних структур (ел≥тарноњ пол≥тики). ўодо масового р≥вн¤ пол≥тичноњ
д≥¤льност≥, зм≥стом ¤коњ Ї висловленн¤ ≥нтерес≥в, позиц≥й, вимог, настроњв, то
тут дуже важливо вид≥лити к≥льк≥сн≥ та ¤к≥сн≥ критер≥њ дл¤ пор≥вн¤нн¤
дос¤гнутого ≥ запланованого.
≈фективн≥сть пол≥тичного
функц≥онуванн¤ Ц це фактична результативн≥сть д≥¤льност≥ основних владних
структур та пол≥тичних л≥дер≥в, що вим≥рюЇтьс¤ ступенем виконанн¤ ними
найважлив≥ших функц≥й управл≥нн¤ в≥дпов≥дно до вимог ≥ спод≥вань найвпливов≥ших
сусп≥льних груп, њх здатн≥стю збер≥гати систему правл≥нн¤, спри¤ти економ≥чному
зростанню та технолог≥чному прогресу, задовольн¤ти усв≥домлен≥ потреби
б≥льшост≥ населенн¤.
≈фективн≥сть пол≥тичного
функц≥онуванн¤ можна також розгл¤дати ≥з позиц≥й балансу сил: ¤ка сусп≥льна
енерг≥¤ потр≥бна дл¤ збереженн¤ ≥нститут≥в державного вр¤дуванн¤, ¤ким Ї
сп≥вв≥дношенн¤ здобутк≥в ≥ втрат при зд≥йсненн¤ влади. ¬она залежить в≥д
лег≥тимност≥ влади, готовност≥ б≥льшост≥ населенн¤ визнати законн≥сть властивих
њй принцип≥в д≥¤льност≥
–езультативн≥сть пол≥тичноњ
д≥¤льност≥† залежить в≥д к≥лькох чинник≥в
(схема 3.5.)
¬ключенн¤ в управл≥нську
д≥¤льн≥сть р≥зних категор≥й населенн¤ Ї важливою умовою п≥двищенн¤ ефективност≥
пол≥тичного управл≥нн¤. ¬се це вимагаЇ виробленн¤ демократичного механ≥зму
включенн¤ в управл≥нськ≥ процеси народу, розкритт¤ його ≥н≥ц≥ативи.
Ќеобх≥дною умовою ефективного
управл≥нн¤ Ї орган≥зац≥¤ д≥Ївого контролю за виконанн¤м р≥шень. ¬≥дсутн≥сть
такого контролю призводить до того, що нав≥ть усеб≥чно продуман≥ та обірунтован≥
р≥шенн¤ нер≥дко залишаютьс¤ лише на папер≥ ≥ не зн≥мають гостроти на¤вних
проблем.
Ќеефективн≥сть пол≥тичного
функц≥онуванн¤ може виникати внасл≥док того, що владн≥ механ≥зми або особист≥
¤кост≥ людей, ¤к≥ мають владу, не дають змоги усп≥шно розвТ¤зувати неминуч≥ дл¤
демократичного правл≥нн¤ суперечност≥ м≥ж демократизмом ≥ компетентн≥стю,
≥нтересами сусп≥льних груп ≥ експертними оц≥нками (науковим анал≥зом та
прогнозом), м≥ж вимогами обТЇктивних обставин ≥ тенденц≥й (детерм≥н≥змом) та
волею л≥дер≥в ≥ правл¤чих ел≥т (волюнтаризмом).
”р¤ди де¤ких крањн
(колишнього —–—–, итаю, ≥нш≥ комун≥стичн≥ режими) донедавна претендували на
так званий ДнауковийФ п≥дх≥д до пол≥тичноњ д≥¤льност≥. ¬≥н ірунтувавс¤ на
економ≥чному детерм≥н≥зм≥ в теор≥њ ≥ волюнтаризм≥ на практиц≥, через що† й ви¤вивс¤ неефективним у довгостроков≥й
перспектив≥.
¬ ≥нших крањнах, де
стаб≥л≥зувалис¤ демократичн≥ режими, пануЇ прагматичний п≥дх≥д до пол≥тичноњ
д≥¤льност≥. …ого прихильники п≥дпор¤дковують теоретичний анал≥з взаЇмод≥њ
пол≥тичних сил ≥ зд≥йснюють пол≥тичн≥ курси, що Ї сукупн≥стю невеликих, але
посл≥довних нововведень Ц дл¤ практичного випробуванн¤ результат≥в теоретичного
анал≥зу ≥ вчасного виправленн¤ помилок. јмериканський пол≥толог „. Ћ≥нблом ув≥в
дл¤ позначенн¤ такого способу зд≥йсненн¤ пол≥тики спец≥альний терм≥н −
≥нкрементал≥зм (в≥д increment Ц прирощенн¤, прир≥ст), вважаючи його Їдиним
способом забезпеченн¤ ефективност≥ пол≥тичного функц≥онуванн¤ .
ƒос¤гненн¤ ефективност≥
пол≥тичноњ д≥¤льност≥ багато в чому залежить в≥д адекватного умовам даноњ
крањни вибору ц≥лей ≥ формуванн¤ завдань розвитку сусп≥льства, виробленн¤
пол≥тичноњ стратег≥њ.
ѕол≥тична стратег≥¤ визначаЇ
перспективн≥ завданн¤ економ≥чного, соц≥ального ≥ духовного розвитку;
посл≥довн≥сть етап≥в пол≥тичноњ д≥¤льност≥, њњ принцип≥в, пр≥оритетн≥ форми та
методи орган≥зац≥њ ≥ управл≥нн¤; утверджуЇ ор≥Їнтац≥ю на використанн¤ певних
ресурс≥в влади (в≥йськових, ф≥нансових тощо) ≥ вказуЇ на шл¤х та способи њх
моб≥л≥зац≥њ та розпод≥лу.
¬ основ≥ пол≥тичноњ стратег≥њ
лежить б≥льш-менш визначений ≥деальний образ майбутнього сусп≥льного ладу,
пол≥тичноњ системи, окремих пол≥тичних ≥нститут≥в, що ірунтуЇтьс¤ на
загальновизнаних пол≥тичних ц≥нност¤х та ≥де¤х.
«д≥йсненн¤ стратег≥њ потребуЇ
ірунтовного ≥ всеб≥чного њњ забезпеченн¤:
-
анал≥тичного;
-
≥нформац≥йного;
-
†програмного;
-
≥деолог≥чного;
-
кадрового;
-
техн≥чного;
-
ф≥нансового .
ƒл¤ цього створюютьс¤
спец≥альн≥ органи Ц ком≥тети, центри стратег≥чних досл≥джень ≥ плануванн¤ тощо.
ардинальними питанн¤ми стратег≥њ Ї виб≥р соц≥альноњ ор≥Їнтац≥њ Ц покладанн¤ на
певний клас, групу, що њх можна розгл¤дати ¤к опорн≥, а також визначенн¤
опозиц≥йних соц≥альних сил. ѕол≥тична стратег≥¤ передбачаЇ визначенн¤ можливих
союзник≥в ≥ опонент≥в серед р≥зноман≥тних пол≥тичних субТЇкт≥в (держав, парт≥й
≥ т.п.), способ≥в взаЇмод≥њ або протиборства з ними.
ѕол≥тична стратег≥¤
вт≥люЇтьс¤ у пол≥тичному курс≥, визначаЇтьс¤ пол≥тичною програмою ≥ розрахована
на тривалий пер≥од. ¬одночас вона повинна мати певну гнучк≥сть та зм≥нюватись
залежно в≥д дос¤гненн¤ поставлених ц≥лей або в раз≥ неефективност≥ заснованого
на них пол≥тичного функц≥онуванн¤, суттЇвого зниженн¤ соц≥альноњ п≥дтримки
тощо.
3.4.†† ѕол≥тичн≥
технолог≥њ
” св≥товому арсенал≥
пол≥тичних д≥й нагромаджено чималий досв≥д використанн¤ ¤к позитивних, так ≥
негативних прийом≥в дос¤гненн¤ стратег≥чних ц≥лей ≥ реал≥зац≥њ завдань
пол≥тики. ƒл¤ п≥двищенн¤ ефективност≥ пол≥тичноњ д≥¤льност≥ використовують
спец≥ально розроблен≥ й апробован≥ на практиц≥ пол≥тичн≥ технолог≥њ.
ѕол≥тична технолог≥¤ - це
система прийом≥в, техн≥к посл≥довного дос¤гненн¤ бажаного результату в т≥й чи
≥нш≥й сфер≥ пол≥тичноњ д≥¤льност≥.
¬≥домий украњнський пол≥толог
ƒ. ¬идр≥н використовують також пон¤тт¤ антитехнолог≥й, звертаючись до ¤ких
субТЇкти робл¤ть ставку на дос¤гненн¤ часткового або найближчого результату,
тобто використовують тактичн≥ прийоми без огл¤ду на пол≥тичну стратег≥ю.
ќсоблив≥стю антитехнолог≥й Ї також те, що вони виход¤ть ≥з парадигми
незалежност≥ пол≥тики в≥д морал≥ та ірунтуютьс¤ на невдоволенн≥ тих чи ≥нших
груп населенн¤.† як приклад† ц≥лого ДпакетуФ зм≥стовних, текстуальних та
≥нших антитехнолог≥й в≥н називаЇ попул≥зм.
’арактер ≥ особливост≥
пол≥тичних технолог≥й зумовлен≥ особливост¤ми сусп≥льства, сутн≥стю пол≥тичного
процесу ¤к сукупност≥ д≥¤льност≥ субТЇкт≥в пол≥тики.
≤снуЇ дек≥лька типолог≥й
пол≥тичних технолог≥й, ¤к≥ под≥л¤ють у залежност≥ в≥д пол≥тичноњ системи ≥
пол≥тичного режиму на демократичн≥ та недемократичн≥, базов≥ ≥ другор¤дн≥.
Ѕазов≥ пол≥тичн≥ технолог≥њ
стосуютьс¤ точки зору, д≥њ великих груп або й усього населенн¤ крањни. ÷е Ц
опитуванн¤ громадськоњ думки, референдуми, вибори.
ƒругор¤дн≥ пол≥тичн≥
технолог≥њ Ц це технолог≥њ розробки ≥ прийн¤тт¤ пол≥тичних р≥шень, проведенн¤
окремих пол≥тичних акц≥й (збори, м≥тинги, п≥кетуванн¤ тощо).
ѕол≥тичн≥ технолог≥њ
под≥л¤ютьс¤ також на загальн≥ (стосуютьс¤ максимально великоњ к≥лькост≥
громад¤н, субТЇкт≥в пол≥тичного процесу) та ≥ндив≥дуальн≥ (властив≥ окремим
субТЇктам пол≥тики
ѕол≥тична д≥¤льн≥сть на р≥вн≥
владних структур виконуЇ три основн≥ функц≥њ: анал≥тичну (д≥агоностичну),
директивну (прийн¤тт¤ ≥ впровадженн¤ р≥шень) та моб≥л≥зуючу.
¬≥дпов≥дно можна
класиф≥кувати й ≥снуюч≥ пол≥тичн≥ технолог≥њ на :
-
анал≥тичн≥ (технолог≥њ збору й анал≥зу
пол≥тичноњ ≥нформац≥њ );
-
директивн≥ (технолог≥њ прийн¤тт¤
пол≥тичного р≥шенн¤);
-
моб≥л≥зуюч≥ (технолог≥њ форсуванн¤
п≥дтримки пол≥тичного р≥шенн¤ значними масами населенн¤.
«агальне пон¤тт¤ Дпол≥тична
≥нформац≥¤Ф м≥стить дек≥лька складових. ÷е не лише знанн¤ про пол≥тичн≥
симпат≥њ ≥ антипат≥њ соц≥альних, нац≥ональних та ≥нших груп, про потреби й
≥нтереси населенн¤, а й сукупн≥сть даних про тенденц≥њ розвитку њхн≥х взаЇмин,
а отже Ц про можлив≥сть зм≥цненн¤ м≥ж ними союз≥в або виникненн¤ напруженост≥ у
майбутньому.
¬ажливим аспектом анал≥тичних
технолог≥й Ї ум≥нн¤ визначати специф≥чн≥ характеристики кожноњ конкретноњ
ситуац≥њ ≥ запоб≥гати механ≥чному застосуванню стратег≥й, ¤к≥ могли б мати
усп≥х не за цих, а за ≥нших обставин. ѕол≥тична д≥¤ завжди конкретна, розвиваЇтьс¤
у специф≥чному контекст≥, ¤кий необх≥дно правильно розум≥ти, щоб дос¤гнути
усп≥ху.
ќкремо вид≥лимо складов≥
анал≥тичних виборчих технолог≥й:
-
анал≥з громадськоњ думки дл¤ складанн¤
точноњ картини настанов ≥ думок людей на момент проведенн¤ опитуванн¤;
ви¤вленн¤ в≥рог≥дних виборц≥в стосовно певних кандидат≥в, пол≥тичних парт≥й,
засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ п≥д час виборчоњ кампан≥њ;
-
анал≥з результат≥в минулих виборчих
кампан≥й, що маЇ на мет≥ в≥дстежити динам≥ку зм≥н у рег≥он≥;
-
вивченн¤ демограф≥чного ≥ соц≥ального
складу електорату;
-
проведенн¤ ≥нтервТю серед
репрезентативних груп, що даЇ змогу п≥д≥йти до зТ¤суванн¤ субТЇктивних настанов
виборц≥в;
-
мон≥торинг громадськоњ думки:
одномоментн≥ опитуванн¤, що њх провод¤ть прот¤гом дек≥лькох дн≥в.
« директивних технолог≥й, що
њх використовують при формулюванн≥ передвиборчих програм, найважлив≥шу роль, на
думку ƒ. ¬идр≥на, в≥д≥грають Дтехнолог≥њ зм≥стуФ:
-
акумул¤тивна технолог≥¤, що передбачаЇ
формулюванн¤ таких положень у програм≥, ¤к≥ б квал≥ф≥ковано акумулювали
≥нтереси р≥зних соц≥альних ≥ нац≥ональних груп;
-
≥нновац≥йн≥ технолог≥њ, що передбачають
обовТ¤зкове формулюванн¤ нових ≥дей, ще не засвоЇних масами, що забезпечують
ориг≥нальн≥сть ≥ ефективн≥сть програми;
-
технолог≥њ, що конкретизують, спрощують
≥ робл¤ть зрозум≥лим зм≥ст пол≥тичних програм.
р≥м цих технолог≥й† вид≥л¤ють ще директивн≥ технолог≥њ способу
прийн¤тт¤ р≥шенн¤.
ќсновною ланкою ≥ одночасно
результатом пол≥тичноњ д≥њ, зокрема, ≥ пол≥тичного процесу в ц≥лому Ї пол≥тичне
р≥шенн¤. як момент пол≥тичного процесу ≥ ¤к продукт певних пол≥тичних субТЇкт≥в
пол≥тичне р≥шенн¤ виступаЇ у двох ≥постас¤х. ƒл¤ тих, хто його приймаЇ, р≥шенн¤
Ї усв≥домленим вибором напр¤му ≥ способу д≥њ, а дл¤ тих, кому воно адресоване,
р≥шенн¤ Ї директивною вказ≥вкою, ¤ку належить виконувати.
ќск≥льки головною функц≥Їю
пол≥тичноњ системи Ї регулюванн¤ ус≥Їњ сусп≥льноњ системи, управл≥нн¤ нею,† пол≥тичн≥ р≥шенн¤ Ї р≥зновидом управл≥нських
р≥шень у широкому розум≥нн≥ цього терм≥ну. ѓх головна особлив≥сть пор≥вн¤но, з
адм≥н≥стративними р≥шенн¤ми, пол¤гаЇ у необх≥дност≥ ви¤вити, урахувати,
гармон≥зувати сусп≥льн≥ ≥нтереси.
«м≥ст пол≥тичних р≥шень
визначаЇ њхню структуру, ¤ку можна зобразити у вигл¤д≥ схеми 3.6.
ќсновн≥ умови, дотриманн¤
¤ких дозвол¤Ї забезпечити високий р≥вень обТЇктивност≥ та реал≥стичност≥
пол≥тичного р≥шенн¤ подан≥ на схем≥ 3.7.
ѕол≥тичн≥ р≥шенн¤
класиф≥куютьс¤ за такими основними критер≥¤ми:
-
субТЇктами прийн¤тт¤ (закони, постанови
парламенту, нормативн≥ акти, р≥шенн¤ пол≥тичних парт≥й, груп тиску);
-
терм≥ном д≥њ ≥ масштабн≥стю ц≥лей
(стратег≥чн≥ (охоплюють загальн≥ ≥ перспективн≥ ц≥л≥ сусп≥льного розвитку),
тактичн≥ (стосуютьс¤ безпосередньо виконанн¤ стратег≥чних р≥шень), оперативн≥
(дл¤ дос¤гненн¤ поточних пол≥тичних завдань));
-
ступенем соц≥альних насл≥дк≥в
(функц≥ональн≥, ¤к≥ забезпечують стаб≥льн≥сть системи ≥ дисфункц≥ональн≥, що
порушують њњ р≥вновагу).
-
ѕроцес прийн¤тт¤ пол≥тичного р≥шенн¤
передбачаЇ так≥ фази:
-
висловленн¤ ≥нтерес≥в ≥ п≥дготовка
громадськоњ думки;
-
анал≥з проблеми ≥ п≥дготовка проекту
р≥шенн¤;
-
прийн¤тт¤ р≥шенн¤;
-
виконанн¤ р≥шенн¤.
Ќа перш≥й фаз≥ в≥дбуваЇтьс¤
ф≥ксац≥¤ вимог, повТ¤заних з проблемою задоволенн¤ потреб, ≥нтерес≥в, ц≥нностей
≥ндив≥дуальних ≥ групових субТЇкт≥в пол≥тики у р≥зних документах, а також
орган≥зац≥¤ масових акц≥й. ÷¤ фаза передбачаЇ масовий характер пол≥тичних д≥й з
метою приверненн¤ громадськоњ уваги до ≥снуючоњ проблеми.
Ќа стад≥њ п≥дготовки р≥шенн¤
в≥дбуваЇтьс¤ складний процес погодженн¤ р≥зних позиц≥й зац≥кавлених стор≥н. ¬≥н
проходить на р≥вн≥ експертноњ оц≥нки проекту р≥шенн¤ ≥з залученн¤м радник≥в,
науковц≥в. ÷е фактично стад≥¤ п≥дготовки самого акту вибору. ÷ей виб≥р залежить
в≥д:
по-перше, в≥д того, чи
запропонован≥ взагал≥ альтернативн≥ курси пол≥тики;
по-друге, характер вибору ірунтуЇтьс¤
на передбаченн¤ можливих насл≥дк≥в кожного з альтернативних курс≥в;
по-третЇ, у сумн≥вних
ситуац≥¤х характер вибору залежить в≥д психолог≥чноњ п≥дготовленост≥ субТЇкт≥в
прийн¤тт¤ р≥шень до ризику, урахуванн¤ фактору непередбачуваност≥. ќсобливоњ
уваги на стад≥њ п≥дготовки р≥шень набувають анал≥тичн≥ пол≥тичн≥ технолог≥њ.
ѕрийн¤тт¤ р≥шенн¤ Ц це сам
акт вибору. ¬≥н може зд≥йснюватис¤ одноос≥бно ≥ колективно. ¬≥дпов≥дно ≥снують
директивн≥ технолог≥њ одноособового прийн¤тт¤ р≥шенн¤† та технолог≥њ колективного прийн¤тт¤ р≥шенн¤.
јмериканський психолог ј.
ƒжордж д≥йшов висновку, що ≥снують три типов≥ модел≥ й в≥дпов≥дно три способи
прийн¤тт¤ одноос≥бного р≥шенн¤: ДформальнаФ, ДзмагальнаФ ≥ Дколег≥альнаФ.
-
формальна технолог≥¤† прийн¤тт¤ пол≥тичного р≥шенн¤
характеризуЇтьс¤ ≥Їрарх≥чною побудовою системи комун≥кац≥њ, ч≥ткими ≥
в≥дпрацьованими процедурами проходженн¤ ≥нформац≥њ ≥ прийн¤тт¤ р≥шень (була
характерною дл¤ президент≥в —Ўј √. “румена,
–. Ќ≥ксона, ‘ранц≥њ Ў. де √олл¤, л≥дер≥в колишнього —–—–);
-
змагальна технолог≥¤† спри¤Ї в≥дкритому обговоренню пол≥тичного
р≥шенн¤ ≥ по¤в≥ альтернативних проект≥в њњ вир≥шенн¤ (д≥¤льн≥сть Дмозкового
центруФ президента —Ўј ‘. ƒ. –узвельта);
-
колег≥альна технолог≥¤ потребуЇ
колективноњ д≥¤льност≥ в пошуку оптимального р≥шенн¤ (використовувалас¤
президентом —Ўј ƒж. еннед≥).
” практиц≥ прийн¤тт¤
колективних (групових) р≥шень найчаст≥ше використовують дв≥ технолог≥њ:
консенсусу ≥ голосуванн¤. ¬икористанн¤ консенсусу (згоди вс≥х) ¤к методу
дос¤гненн¤ групового р≥шенн¤ можливе т≥льки тод≥, коли ≥нтереси учасник≥в
значною м≥рою зб≥гаютьс¤.
“ехнолог≥¤ голосуванн¤† зводитьс¤ до уточненн¤ р≥зниц≥ в позиц≥¤х
учасник≥в дебат≥в, а пот≥м встановленн¤, за ¤ку з позиц≥й висловитьс¤
б≥льш≥сть.
ќск≥льки прийн¤тт¤ р≥шенн¤ Ї
актом вибору, то найб≥льшу шкоду п≥д час його проходженн¤ через владн≥
структури може принести брак ≥нформац≥њ, њњ блокуванн¤ або спотворенн¤, а також
односторонн≥й авторитетний тиск ≥з боку влади чи впливових за≥нтересованих
груп. Ќегативно в≥дбиваЇтьс¤ на ¤кост≥ р≥шень порушенн¤ пол≥тиками правил
профес≥йноњ етики при обговоренн≥ й прийн¤тт≥ р≥шень.
¬иконанн¤ р≥шенн¤
в≥дбуваЇтьс¤ на р≥вн≥ адм≥н≥стративно-управл≥нських орган≥в, ¤к≥ в цьому
процес≥ використовують легальн≥ засоби примусу (право), аг≥тац≥ю, ман≥пул¤ц≥ю
громадською думкою ≥ т.д.
ƒл¤ прийн¤тт¤ оптимального
р≥шенн¤ потр≥бно врахувати ¤к ≥нтереси†
зац≥кавлених груп, так ≥ протилежн≥ ≥нтереси, позиц≥ю експерт≥в та
безпосередн≥х виконавц≥в, зовн≥шн≥ обставини, що можуть вплинути на його
впровадженн¤.
ƒо необх≥дних позитивних
¤костей пол≥тичного р≥шенн¤, що полегшують його виконанн¤, сл≥д в≥днести:
лег≥тимн≥сть, компетентн≥сть, моральн≥сть, компром≥сн≥сть. ¬провадженн¤
пол≥тичних р≥шень у житт¤ йде усп≥шно лише за умови доброњ орган≥зац≥њ процесу
його ≥мплементац≥њ, подоланн¤ опору, що неминуче виникаЇ в систем≥ (у
пол≥тичн≥й особливо), за на¤вност≥ заготовлених процедур його корегуванн¤,
ум≥лого використанн¤ директивних ≥ моб≥л≥зуючих технолог≥й пол≥тичноњ
д≥¤льност≥.
≈фективн≥сть пол≥тичноњ
д≥¤льност≥ значною м≥рою залежить в≥д того, наск≥льки владним структурам
вдаЇтьс¤ переконати населенн¤ у правильност≥ прийн¤тих р≥шень, моб≥л≥зувати
його на виконанн¤ цих р≥шень .
ѕол≥тична моб≥л≥зац≥¤ Ц це
форсуванн¤ п≥дтримки тих чи ≥нших пол≥тичних д≥й значними масами населенн¤.
ћоб≥л≥зац≥¤ передбачаЇ
високий р≥вень участ≥ мас у пол≥тиц≥, њх пол≥тичне ангажуванн¤. «асоби ≥
технолог≥њ пол≥тичного ангажуванн¤ можуть бути мТ¤к≥, тобто ор≥Їнтован≥ на ц≥л≥
й ≥нтереси громад¤н, або жорстк≥, примусов≥, ¤к≥ залучають маси до пол≥тичноњ
участ≥ не звертаючи уваги на њх думки та погл¤ди. ѕри використанн¤ жорстких
технолог≥й створюЇтьс¤ додатковий фактор, що мотивуЇ виконанн¤ того чи ≥ншого
р≥шенн¤ Ц страх перед погрозою використанн¤ орган≥зованих негативних санкц≥й.
«а допомогою технолог≥й, що
переконують, моб≥л≥зац≥¤ дос¤гаЇтьс¤ через створенн¤ в ≥ндив≥да впевненост≥, що
прийн¤те р≥шенн¤ Ї доц≥льним, тобто зб≥гаЇтьс¤ з його особистою системою
ц≥нностей (оц≥нками, потребами). р≥м того, ц≥ технолог≥њ ірунтуютьс¤ на
доступному знанн≥ про взаЇмозалежн≥сть м≥ж виконанн¤м певних функц≥й ≥
дос¤гненн¤м бажаного стану речей. ÷е рац≥ональн≥ моб≥л≥зуюч≥ технолог≥њ.
ќкр≥м рац≥ональних технолог≥й
моб≥л≥зац≥њ, у пол≥тичному житт≥ використовують й нерац≥ональн≥: посиланн¤ на
авторитет, на погл¤ди б≥льшост≥, а також ман≥пул¤ц≥њ. ќсоба ј ман≥пулюЇ особою
Ѕ у т≥й м≥р≥, в ¤к≥й вона може викликати набутт¤ особою Ѕ схильност≥ до
повед≥нки, що в≥дпов≥даЇ оч≥куванн¤м ј, причому про ман≥пул¤ц≥ю йдетьс¤ лише
тод≥, коли особа, на ¤ку зд≥йснюЇтьс¤ вплив, не набула означеноњ схильност≥,
¤кби мала повне знанн¤ про те, що саме сформувало цю њњ схильн≥сть.
” виборчих кампан≥¤х
найчаст≥ше використовують таку форму моб≥л≥зуючих пол≥тичних технолог≥й, ¤к
пол≥тичний маркетинг. ѕол≥тичний маркетинг Ц сукупн≥сть метод≥в ≥ способ≥в
ц≥леспр¤мованого впливу того чи ≥ншого субТЇкта пол≥тики на р≥зн≥ соц≥альн≥
групи заради донесенн¤ до них виг≥дноњ про себе ≥нформац≥њ у найдоступн≥ш≥й
форм≥ ≥ через найефективн≥ш≥ канали њњ поширенн¤.
Ќезважаючи на те, що
пол≥тичний маркетинг в умовах сучасного сусп≥льства споживанн¤ ви¤вл¤Їтьс¤
вписаним у структуру комерц≥йного маркетингу, в≥н маЇ набагато давн≥шу
перед≥стор≥ю, оск≥льки з самого початку визначавс¤ завданн¤м формуванн¤ переваг
електорату на користь того чи ≥ншого кандидата. « моменту, коли пол≥тична
боротьба за перемогу на виборах починаЇ описуватис¤ у терм≥нах маркетингу, мета
¤кого забезпечити оптимальн≥ умови дл¤ придбанн¤ товару споживачем, кандидата
¤к особист≥сть зам≥нюЇ кандидат ¤к товар.
ћаркетинг потребуЇ
в≥дпов≥дних способ≥в виробленн¤ ≥ донесенн¤ до виборц≥в привабливого ≥м≥джу
пол≥тика. ≤м≥джем називають ц≥леспр¤мовано створений образ-у¤вленн¤ про певний
обТЇкт (¤вище, особу, парт≥ю), ¤кий за допомогою асоц≥ац≥й над≥л¤ють
додатковими ¤кост¤ми (соц≥альними, пол≥тичними, соц≥ально-психолог≥чними)
завд¤ки чому формуЇтьс¤ його позитивне сприйн¤тт¤ народом.
≤м≥дж створюЇтьс¤ на ірунт≥
складного сплет≥нн¤ ≥нформац≥йних, емоц≥йно-комун≥кативних та д≥¤льних
чинник≥в. ÷е поЇднанн¤ рац≥ональних та ≥ррац≥ональних мотив≥в впливу на
сусп≥льну та ≥ндив≥дуальну св≥дом≥сть вимагаЇ системного п≥дходу до вивченн¤
окреслених проблем.
—творенн¤ пол≥тичного ≥м≥джу
зд≥йснюЇтьс¤ за такою схемою:
-
засоби масовоњ ≥нформац≥њ формують
спри¤тливий образ пол≥тика, апелюючи до емоц≥й виборц≥в;
-
систематичн≥ опитуванн¤ дають можлив≥сть
визначити р≥вень попул¤рност≥ кандидата, його особливост≥ та пол≥тичн≥ позиц≥њ;
-
на њх основ≥ идаютьс¤ рекомендац≥њ щодо
необх≥дного коригуванн¤ ≥м≥джу й персонал≥зованого звТ¤зку кандидата з
виборц¤ми.
ƒо пол≥тичного маркетингу
належать також Дтехнолог≥њ розвитку або експлуатац≥њ проблемиФ ≥ Дтехнолог≥њ
захистуФ.
ѕ≥двищена увага до особи
пол≥тичного д≥¤ча викликаЇ у його супротивник≥в бажанн¤ його скомпрометувати.
ѕри цьому ≥нод≥ використовують прийом, ¤кий в юридичн≥й практиц≥ маЇ назву Ддифамац≥њФ,
тобто поширенн¤ чуток, ¤к≥ компрометують кандидата.
“ехнолог≥¤ захисту в раз≥
дифамац≥њ передбачаЇ чотири можлив≥ в≥дпов≥д≥, ¤к≥ за ступенем ефективност≥
можна розм≥стити так:
-
усе, що сказано, брехн¤, ¤ не буду
давати цьому в≥дс≥ч;
-
так, ¤ це зробив, але мав на це вагом≥
причини;
-
так, ¤ це зробив, але об≥ц¤ю, що це
н≥коли не повторитьс¤;
-
атака на опонента: людина, ¤ка це
сказала Ц нечесна людини.
ƒоц≥льн≥сть њх використанн¤
залежить в≥д ситуац≥њ, њњ в≥дчутт¤ пол≥тиком, а також в≥д оволод≥нн¤ ним
технолог≥¤ми пол≥тичноњ боротьби.
ƒетальн≥ше проанал≥зуЇмо засновуванн¤
тих чи ≥нших пол≥тичних технолог≥й на приклад≥ виборчоњ кампан≥њ, ¤ку можна
визначити ¤к сукупн≥сть д≥й, до ¤ких вдаютьс¤ парт≥њ, виборч≥ обТЇднанн¤ чи
окрем≥ кандидати та њх команди дл¤ дос¤гненн¤ передвиборчих завдань.
ѕерша в ≥стор≥њ
спец≥ал≥зована служба по проведенню пол≥тичних (у тому числ≥ виборчих) кампан≥й
була орган≥зована в 1933 р. в ал≥форн≥њ журнал≥стом . ”айтекером ≥ рекламним
агентом Ћ. Ѕакстером. «а 1933-1955 рр. вони провели 75 пол≥тичних кампан≥й, в
70 з ¤ких здобули перемогу.
ѕоступово накопичувалис¤
матер≥али в галуз≥ вивченн¤ електоральноњ повед≥нки громад¤н ≥ фактор≥в, що
впливають на виб≥р певних кандидат≥в чи пол≥тичних сил. ¬иборч≥ кампан≥њ стали
розгл¤датис¤ спец≥ал≥стами ¤к так≥, що п≥ддаютьс¤ анал≥зу, прогнозуванню та
регулюютьс¤ за допомогою застосуванн¤ тих чи ≥нших пол≥тичних технолог≥й.
¬иборча технолог≥¤ Ц це
сукупн≥сть† способ≥в впливу на маси з
метою вплинути на њх електоральну повед≥нку та спонукати њх в≥ддати св≥й голос
за певного кандидати чи парт≥ю. √оловна особлив≥сть виборчих технолог≥й Ц њх
спр¤мован≥сть† на включенн¤
соц≥ально-психолог≥чних механ≥зм≥в, ¤к≥ регулюють повед≥нку виборц≥в, зверненн¤
до переконань громад¤н, њх ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, ≥нтерес≥в, настроњв, прагнень.
—учасний п≥дх≥д до виборчих
технолог≥й в≥дзначаЇтьс¤ необх≥дн≥стю поЇднанн¤ практичного досв≥ду пол≥тичноњ
боротьби та наукового знанн¤. ¬ажливо не ст≥льки знати добре в≥дом≥ прийоми
передвиборчоњ боротьби, але й розум≥ти глибинн≥ причини усп≥ху чи невдач≥
конкретних технолог≥й.
¬иборч≥ технолог≥њ в руках
профес≥онал≥в стають досить сильною зброЇю, ¤ка дозвол¤Ї пом≥тно зм≥нювати електоральн≥
симпат≥њ тих чи ≥нших груп населенн¤. ѕроте це стаЇ можливим т≥льки в тому
випадку, ¤кщо виборч≥ технолог≥њ застосовуютьс¤ комплексно, у в≥дпов≥дност≥ з
науково обірунтованою стратег≥Їю виборчоњ кампан≥њ, ¤кщо вони враховують
повед≥нку пол≥тичних суперник≥в, а також реальн≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ у
масов≥й св≥домост≥.
Ќа основ≥ анал≥зу
передвиборчоњ ситуац≥њ виробл¤Їтьс¤ певна стратег≥¤ виборчоњ кампан≥њ, ¤ку
можна визначити ¤к сукупн≥сть ≥нформац≥йних тем, розкриттю ¤ких повинна бути
п≥дпор¤дкована вс¤ виборча кампан≥¤.
—тратег≥чний задум виборчоњ
кампан≥њ може бути реал≥зованим т≥льки в конкретних справах самого кандидата,
його команди та њх добров≥льних пом≥чник≥в. ¬иб≥р тих чи ≥нших прийом≥в
безпосередньо залежить в≥д обраноњ тактики, тобто сукупност≥ прийом≥в та
способ≥в д≥њ, ¤к≥ безпосередньо визначаютьс¤ розвитком ситуац≥њ† та нам≥рами д≥ючих ос≥б.
ћожна визначити к≥лька
основних напр¤м≥в у виборчому процес≥:
-
створенн¤ гасла, тобто короткого
зверненн¤ до виборц≥в, ¤ке стаЇ лейтмотивом вс≥Їњ виборчоњ кампан≥њ;
-
створенн¤ ≥нформац≥йних привод≥в;
-
п≥дготовка та поширенн¤ пол≥тичноњ
реклами;
-
орган≥зац≥¤ виступ≥в кандидата перед
виборц¤ми.
†¬ сучасних умовах кандидату та його команд≥
доводитьс¤ вести виборчу кампан≥ю в гостр≥й конкурентн≥й боротьб≥ за голоси
виборц≥в, ¤ка в≥дбуваЇтьс¤ по трьох напр¤мах:
-
просуванн¤ позитивного ≥м≥джу кандидата
та його програми;
-
критика, викритт¤ недол≥к≥в суперник≥в;
-
захист вразливих стор≥н кандидата та
його програми в≥д критики з боку суперник≥в.
¬ ход≥ будь-¤коњ виборчоњ
кампан≥њ доводитьс¤ вир≥шувати питанн¤ про сп≥вв≥дношенн¤ цих трьох напр¤м≥в.
ћожна побудувати передвиборчу боротьбу на пропаганд≥ своЇњ програми. ѕереважно
цей шл¤х обирають парт≥њ та кандидати, ¤к≥ знаход¤тьс¤ при влад≥ та дос¤гнули
значних позитивних результат≥в. ћожна обрати в ¤кост≥ головного напр¤му критику,
викритт¤ конкурент≥в. як правило цей шл¤х обирають опозиц≥йн≥ сили, або
кандидати, ¤к≥ знаход¤тьс¤ при влад≥, але не змогли дос¤гнути пом≥тних
позитивних результат≥в. якщо ж в передвиборчих змаганн¤х пр≥оритетним стаЇ
трет≥й напр¤м Ц захист ≥м≥джу, програми, то це говорить про слабк≥сть кандидата
та його команди. ”часник передвиборчого змаганн¤, ¤кий перейшов до оборони. як
правило приречений на поразку, бо в масов≥й св≥домост≥ починаЇ працювати
стереотип: Ф¤кщо виправдовуЇтьс¤, значить, винуватийФ.
ƒосить часто передвиборча
боротьба набуваЇ надзвичайно жорстких форм, фактично перетворюючись на змаганн¤
Фбрудних виборчих технолог≥йФ:
-
св≥доме поширенн¤ спотворенних факт≥в з
метою компрометац≥њ суперника в очах виборц≥в;
-
п≥дкуп виборц≥в;
-
висуненн¤ у виборчому окруз≥
однофам≥льц≥в кандидат≥в-суперник≥в з метою дезор≥Їнтац≥њ виборц≥в;
-
проведенн¤ аг≥тац≥њ в≥д ≥мен≥ суперника
в день, коли вона заборонена;
-
поширенн¤ анон≥мноњ антиреклами ≥ т.д.
ќкремо проанал≥зуЇмо т≥
виборч≥ технолог≥њ, ¤к≥ найчаст≥ше використовувалис¤ у ход≥ вибор≥в до
¬ерховноњ –ади ”крањни та м≥сцевих орган≥в влади в 2002 р.
Ќайпоширен≥шими виборчими
технолог≥¤ми стали технолог≥њ типу ФЌагадую, це - яФ, що використовувалис¤ в розрахунку
на:
-
звичайну, перес≥чну особист≥сть, котра Ї
своЇр≥дним статистичним представником електорату, не маЇ великих, а то й майже
н≥¤ких заз≥хань на владу, вважаЇ, що в≥д њњ голосу, точки зору в ц≥лому мало що
у сусп≥льств≥ залежить, а тому на нењ може вплинути авторитет в≥домого, п≥знаваного
кандидата:
-
те, щоб ознайомити виборц≥в з≥ своЇю
особою, нагадати про себе, прозондувати, а чи сприймаЇ його громадськ≥сть, чи
варто взагал≥ дал≥ прагнути сподобатис¤ електоратов≥.
ƒовол≥ попул¤рною була
технолог≥¤ типу: Дя зроблю те, чого н≥хто не зможе зробитиФ. яскравим прикладом
використанн¤ ц≥Їњ технолог≥њ може бути кампан≥¤ парт≥њ ДяблукоФ спр¤мована на
скасуванн¤ податку на додану варт≥сть, коли один з њњ л≥дер≥в √. Ѕалашов нав≥ть
опубл≥кував свою Д азку про зл≥ податки, або про те, ¤к добрий Ѕрод ≥ в≥дважний
Ѕал вр¤тували планету ўаст¤Ф, у ¤к≥й ч≥тко простежувалис¤ аналог≥њ з пр≥звищами
самого автора† та† л≥дера ДяблукаФ ћ. Ѕродського.
ƒосить часто ¤к окрем≥
кандидати та парт≥њ вдавалис¤ технолог≥њ Дклонуванн¤Ф. ¬арто згадати про
виборчий блок Д«а ёщенкаФ ќ. –жавського, до ¤кого жодного в≥дношенн¤ не мав
л≥дер електоральних симпат≥й ¬. ёщенко, Ѕлок ДЌародний –ух ”крањниФ Ѕ. Ѕойка,
до ¤кого попул¤рний з к≥нц¤ 80-х рок≥в Ќародний –ух ”крањни не входив, чи
однофам≥льц¤ л≥дера —оц≥ал≥стичноњ парт≥њ ”крањни ќ. ћороза, котрий сто¤в
першим номером ¬сеукрањнськоњ парт≥њ труд¤щих. ѕроте розрахована на де¤ких
неуважних виборц≥в ц¤ технолог≥¤ ви¤вилас¤ мало результативною, пом≥тно не
вплинувши на зменшенн¤ к≥льк≥сть голос≥в тих, проти кого вона була спр¤мована.
ƒосить ефективним засобом
впливу на виборч≥ симпат≥њ стали технолог≥њ типу ДтеледебатиФ.
ƒосв≥д останньоњ виборчоњ
кампан≥њ в ”крањн≥ вказуЇ на зростанн¤ використанн¤ Дбрудних виборчих
технолог≥йФ. ѕроте в своњй переважн≥й б≥льшост≥ украњнськ≥ виборц≥ вже
навчилис¤ не п≥ддалис¤ њхньому впливов≥, а нер≥дко њх застосуванн¤ призводить
до протилежного дл¤ орган≥затор≥в насл≥дку Ц зростанн¤ попул¤рност≥ кандидат≥в
чи парт≥й проти ¤ких вони були спр¤мован≥.
—хема 3.1.
†
—хема 3.2.
—труктура пол≥тичноњ
д≥¤льност≥
††††††
††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† †
—хема 3.3.
–ац≥ональне та† ≥ррац≥ональне в пол≥тиц≥
—хема 3.4.
ѕол≥тичне в≥дчуженн¤
——
—хема 3.5.
—хема 3.6.
—хема 3.7.
ќбТЇктивн≥сть та
реал≥стичн≥сть пол≥тичного р≥шенн¤
†††
††††††
††††††††††
††
—ловник найб≥льш уживаних терм≥н≥в
≈фективн≥сть пол≥тичного функц≥онуванн¤ Ц фактична результативн≥сть
д≥¤льност≥ основних владних структур та пол≥тичних л≥дер≥в, що вим≥рюЇтьс¤
ступенем виконанн¤ ними найважлив≥ших функц≥й управл≥нн¤ в≥дпов≥дно до вимог ≥
спод≥вань найвпливов≥ших сусп≥льних груп.
≤м≥дж − ц≥леспр¤мовано створений образ-у¤вленн¤ про певний
обТЇкт (¤вище, особу, парт≥ю), ¤кий за допомогою асоц≥ац≥й над≥л¤ють
додатковими ¤кост¤ми (соц≥альними, пол≥тичними, соц≥ально-психолог≥чними)
завд¤ки чому формуЇтьс¤ його позитивне сприйн¤тт¤ народом.
ѕол≥тична д≥¤льн≥сть Ц специф≥чна форма активного
ставленн¤ людей до свого сусп≥льного середовища, ¤ка маЇ на мет≥ ц≥леспр¤моване
його регулюванн¤ та перетворенн¤ за допомогою фактора влади.
ѕол≥тична технолог≥¤ − система прийом≥в, техн≥к
посл≥довного дос¤гненн¤ бажаного результату в т≥й чи ≥нш≥й сфер≥ пол≥тичноњ
д≥¤льност≥.
ѕол≥тичне р≥шенн¤ Ц це вольовий, св≥домий виб≥р, сутн≥сть ¤кого пол¤гаЇ
у вибор≥ принайм≥ з двох вар≥ант≥в.
ѕол≥тичний маркетинг Ц сукупн≥сть метод≥в ≥ способ≥в
ц≥леспр¤мованого впливу того чи ≥ншого субТЇкта пол≥тики на р≥зн≥ соц≥альн≥
групи заради донесенн¤ до них виг≥дноњ про себе ≥нформац≥њ у найдоступн≥ш≥й
форм≥ ≥ через найефективн≥ш≥ канали њњ поширенн¤.
ѕол≥тичний процес Ц функц≥ональна характеристика пол≥тичноњ системи,
зм≥ст ¤коњ визначаЇтьс¤ виконанн¤м субТЇктами пол≥тики своњх специф≥чних ролей
≥ функц≥й.
ѕитанн¤ дл¤ самоконтролю
1. Ќавед≥ть приклади сучасних
глобальних, рег≥ональних та нац≥ональних пол≥тичних процес≥в.
2. як≥† ¬и можете назвати приклади св≥домого
невтручанн¤ у х≥д под≥й дл¤ отриманн¤ конкретних пол≥тичних насл≥дк≥в
(абстенц≥он≥зму).
3. ¬ чому пол¤гають
в≥дм≥нност≥ м≥ж р≥зними р≥вн¤ми пол≥тичноњ д≥¤льност≥?
4. Ќазв≥ть основн≥ умови
ефективного пол≥тичного функц≥онуванн¤.
5. як≥ ¬и бачите причини
пол≥тичного в≥дчуженн¤ в ”крањн≥?
6.† ¬ чому пол¤гають в≥дм≥нност≥ м≥ж р≥зними
способами прийн¤тт¤ одноособових пол≥тичних р≥шень?
Ћ≥тература:
1.
Ѕалашов ј. Ќ. “ехнологи¤ избирательной
кампании в западной политической науке // ¬есник ћосковского университета. -
—ери¤ 12: ѕолитические науки. Ц 2000. -†
є 2. Ц —. 62-79.
2.
√оловатий ћ.† ћистецтво здобувати владу // ѕол≥тичний
менеджмент. Ц 2003. - є 1. - —. 49-58.
3.
√оловатий ћ. ‘.† ћистецтво пол≥тичноњ д≥¤льност≥: Ќавчальний
пос≥бник. Ц ињв: ћј”ѕ, 2002. Ц 176 с.
4.
ƒжабасов ј. ј. ѕолитические технологии
избирательных кампаний: проблема категориального осмыслени¤ // ¬есник
ћосковского университета. - —ери¤ 12: ѕолитические науки. Ц 2000. -† є 2. Ц —. 56-62.
5.
абаченко ј. ѕ. ѕолитический процесс и
политическа¤ система: источники саморазвити¤ // ¬есник ћосковского
университета. - —ери¤ 12: ѕолитические науки. Ц 2001. -† є 3. Ц —. 102-119.
6.
—оловьев ј. ». ѕолитологи¤: ѕолитическа¤
теори¤, политические технологии: ”чебник. - ћосква: јспект ѕресс, 2000. - 559
с.
7.
“елешун —. ќ., Ѕарон≥н ј. —. ѕол≥тична
анал≥тика, прогнозуванн¤ та пол≥тичн≥ консультац≥њ. Ц ињв: ¬ид. ѕаливода ј. ¬.,
2001. Ц 112 с.
