5. ѕќЋ≤“» ј ≤ √–”ѕ» ≤Ќ“≈–≈—≤¬

5.1.††† —убТЇкти пол≥тики

5.2.††† —оц≥альна структура сусп≥льства

5.3.††† √рупи ≥нтерес≥в

5.1.††† —убТЇкти пол≥тики

–озкриваючи суть пол≥тики ¤к сусп≥льного ¤вища, функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ системи, зм≥ст ≥ ефективн≥сть пол≥тичноњ д≥¤льност≥ перес≥чного громад¤нини та пол≥тичного л≥дера, не можна об≥йтись без пон¤тт¤ сусп≥льного ≥нтересу.

≤нтереси Ц це обТЇктивн≥ в≥дносини м≥ж потребами й середовищем, у ¤кому потреби реал≥зуютьс¤ внасл≥док певноњ д≥¤льност≥.

—усп≥льний ≥нтерес Ц спонукальн≥ сили д≥¤льност≥ соц≥альних груп, мас людей, спираючись на ¤к≥ сусп≥льство може вдаватис¤ до необх≥дних управл≥нських вплив≥в на цю д≥¤льн≥сть. —оц≥альний ≥нтерес спр¤мований на соц≥альн≥ ≥нститути, установи, норми взаЇмов≥дносин у сусп≥льств≥, в≥д ¤ких залежить розпод≥л предмет≥в, ц≥нностей ≥ благ, що забезпечують задоволенн¤ потреб.

¬их≥дним пунктом анал≥зу сусп≥льних ≥нтерес≥в Ї категор≥¤ сусп≥льних потреб. ѕотреби ¤к спос≥б реал≥зац≥њ сусп≥льних в≥дносин становл¤ть ≥манентну сутн≥сть особистост≥; ≥нтереси ¤вл¤ють собою ТТзовн≥шнюТТ форму сусп≥льних в≥дносин. «м≥ст ≥нтерес≥в формуЇтьс¤ на основ≥ ¤к потреб, так ≥ соц≥альних засоб≥в, залучених до реал≥зац≥њ останн≥х.

Ћюдина задовольн¤Ї своњ потреби т≥льки в сусп≥льств≥, ≥ можна сказати, що ≥нтереси реал≥зуютьс¤ тод≥, коли вир≥шуютьс¤ протир≥чч¤, спричинен≥ потребами р≥зних соц≥альних верств ≥ груп. ≤нтереси мають обТЇктивний характер, тому одним ≥з суттЇвих питань Ї њх усв≥домленн¤. ”сп≥шн≥сть реал≥зац≥њ ≥нтерес≥в р≥зних соц≥альних верств, клас≥в, груп безпосередньо повТ¤зана з≥ ступенем њх усв≥домленост≥: ¤кщо обТЇктивн≥ ≥нтереси не усв≥домлен≥ або усв≥домлен≥ незадов≥льно, будь-¤ка соц≥альна група може або дос¤гти мети, ¤ка обТЇктивно не в≥дпов≥даЇ њњ ≥нтересам, або взагал≥ не прагнути виг≥дного дл¤ себе р≥шенн¤.

”св≥домленн¤ ≥нтерес≥в передбачаЇ також њх диференц≥ац≥ю на поточн≥ й фундаментальн≥. ѕерш≥ в≥дображають умови ≥снуванн¤ субТЇкта, повТ¤зан≥ з задоволенн¤м елементарних потреб;† друг≥ т≥сно повТ¤зан≥ з основними умовами ≥снуванн¤ ≥ндив≥да, з суттю даного соц≥ально-економ≥чного ладу.

јбсолютизац≥¤ ≥нтерес≥в у масов≥й св≥домост≥ спри¤Ї по¤в≥ пол≥тичних л≥дер≥в, ¤к≥ в своњй д≥¤льност≥ можуть ви¤вити певн≥ ≥нтереси, але не ос¤гнути† сусп≥льно значущих ц≥лей. ” ц≥лому сл≥д в≥дзначити, що функц≥онуванн¤ пол≥тичноњ влади Ц складний процес, ¤кий базуЇтьс¤ на усв≥домленн≥ соц≥альних ≥нтерес≥в. ¬оно необх≥дне дл¤ того, щоби зум≥ти винести р≥шенн¤, адекватн≥ ситуац≥њ, а також т≥, що в майбутньому служитимуть ≥нтересам р≥зних соц≥альних груп.

¬изначенн¤ субТЇкт≥в та обТЇкт≥в пол≥тики в сусп≥льств≥ на тому чи ≥ншому етап≥ ≥сторичного розвитку даЇ можлив≥сть наблизитис¤ до розум≥нн¤ сут≥ пол≥тичних в≥дносин м≥ж ними, розкрити форми њх пол≥тичноњ повед≥нки, способи пол≥тичноњ д≥¤льност≥, засоби перетворенн¤ пол≥тичного середовища.

√раф≥чн≥ засоби дають змогу звТ¤зувати сутн≥сть пон¤ть субТЇкта ≥ обТЇкта пол≥тики
за схемою 5.1.

—убТЇктами пол≥тики †Ї окрем≥ особи, орган≥зац≥њ чи сусп≥льн≥ рухи, ¤к≥ пост≥йно ≥ в≥дносно самост≥йно беруть участь у пол≥тичному житт≥ в≥дпов≥дно до своњх ≥нтерес≥в, впливають на пол≥тичну повед≥нку ≥нших субТЇкт≥в, викликають своњми д≥¤ми т≥ чи ≥нш≥ зм≥ни в пол≥тичн≥й систем≥.

«агальну класиф≥кац≥ю субТЇкт≥в та обТЇкт≥в пол≥тики в≥дображено на схемах 5.2., 5.3., 5.4. ѕроте субТЇкт≥в та обТЇкт≥в не ≥снуЇ так би мовити в ФчистомуФ вигл¤д≥ й тому њх розгл¤д ¤к окремих категор≥й носить умовний характер ≥ потр≥бен лише дл¤ характеристики особливостей кожного з них.

ѕередумови та мотиви участ≥ субТЇкт≥в у пол≥тичному житт≥ показан≥ на схем≥ 5.5.

—убТЇкти пол≥тики под≥л¤ютьс¤ на† ≥ндив≥дуальн≥ та групов≥.

ќсоба виступаЇ ¤к учасник пол≥тичного процесу, представником ¤коњсь групи або ¤к громад¤нин, над≥лений пол≥тико-правовою субТЇктивн≥стю. ¬ид≥л¤Їтьс¤ дек≥лька р≥вн≥в пол≥тичноњ субТЇктност≥ особи:

- громад¤нин, ¤кий бере участь у пол≥тиц≥ через виконанн¤ громадських обовТ¤зк≥в або через громадську орган≥зац≥ю;

- член пол≥тичноњ парт≥њ;

- громадсько-пол≥тичний д≥¤ч;

- адм≥н≥стратор;

- депутат;

- пол≥тичний л≥дер.

√руповим субТЇктом пол≥тики може бути будь-¤кий елемент соц≥альноњ структури (етнонац≥ональноњ, соц≥ально-класовоњ, профес≥йноњ, територ≥альноњ, конфес≥йноњ), ¤кий усв≥домлюЇ власн≥ групов≥ ≥нтереси й намагаЇтьс¤ њх виразити на державному р≥вн≥, а також групи тиску, громадськ≥ орган≥зац≥њ, пол≥тичн≥ парт≥њ та владн≥ структури р≥зного р≥вн¤ (державного, рег≥онального, м≥сцевого).

«алежно в≥д сили впливу субТЇкт≥в на процес прийн¤тт¤ пол≥тичних р≥шень вони под≥л¤ютьс¤ на первинн≥ (базов≥), вторинн≥ ≥ безпосередн≥.

ƒо первинних субТЇкт≥в пол≥тики в≥днос¤тьс¤ соц≥альн≥ групи, етноси, класи, територ≥альн≥, демограф≥чн≥, профес≥йн≥ ≥ рел≥г≥йн≥ обТЇднанн¤, ¤к≥,

по-перше, виникли природно-≥сторичним шл¤хом, спонтанно, а не внасл≥док ц≥леспр¤мованоњ д≥њ,

по-друге, втрачають власн≥ ≥нтереси (соц≥ально-економ≥чн≥, територ≥альн≥, профес≥йн≥ ≥ культурн≥) не пр¤мо, а опосередковано через пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ;

†по-третЇ, створюють р≥зноман≥тн≥ пол≥тичн≥ орган≥зац≥њ, надають њм ус≥л¤ку п≥дтримку;

†по-четверте, через власн≥ соц≥альн≥ ≥нтереси визначають зм≥ст ≥ вектори сучасноњ пол≥тики, забезпечують утвердженн¤ принципу пол≥тичного плюрал≥зму.

—еред цих субТЇкт≥в найб≥льш впливовими у пол≥тичному житт≥ Ї етноси, нац≥њ ≥ соц≥ально-класов≥ групи.

≈тноси ≥ нац≥њ †виступають субТЇктами пол≥тики за таких обставин:

- на етап≥ боротьби за нац≥ональну державу або нац≥онально-територ≥альну автоном≥ю;

- при визначенн≥ нац≥ональних пр≥оритет≥в у пер≥од становленн¤ пол≥тичних ≥нститут≥в;

- у м≥жнародних в≥дносинах;

- у процес≥ захисту на державному р≥вн≥ етнокультурноњ специф≥ки нац≥ональних меншин.

—оц≥ально-класов≥ групи Ц це сп≥льноти, ¤к≥ р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою за матер≥альним становищем, владою, престижем, осв≥тою, способом житт¤ (звичками, манерами, звича¤ми). «а цими ознаками класи под≥л¤ютьс¤ на вищ≥, середн≥, нижч≥ та† люмпен≥зован≥ верстви. ¬они мають р≥зн≥ ≥нтерес≥в (часто д≥аметрально протилежн≥) ≥ р≥зн≥ можливост≥ ви¤вити ц≥ ≥нтереси на державному р≥вн≥.

—каж≥мо, ¤кщо вищ≥ ≥ середн≥ класи зац≥кавлен≥ у зниженн≥ державних видатк≥в на соц≥альн≥ потреби, то нижч≥, навпаки, у њх зб≥льшенн≥. ” цих клас≥в також р≥зн≥ можливост≥ у реал≥зац≥њ власних ≥нтерес≥в через пол≥тику, адже вищ≥ класи мають кращ≥ ф≥нансов≥, орган≥зац≥йн≥ й ≥нтелектуальн≥ передумови дл¤ в≥дстоюванн¤ виг≥дних позиц≥й, н≥ж нижч≥ чи нав≥ть середн≥ класи. ” крањнах колишнього соц≥ал≥стичного табору вищим пан≥вним класом виступала номенклатура (перел≥к посад, затверджений вищими парт≥йними органами). ” сучасному зах≥дному цив≥л≥зованому св≥т≥ в≥дбуваЇтьс¤ процес вир≥внюванн¤ можливостей р≥зних соц≥ально-класових груп у њхн≥й здатност≥ впливати на розпод≥л влади у сусп≥льств≥.

¬торинн≥ субТЇкти створюютьс¤ ¤к специф≥чн≥ ≥нститути зд≥йсненн¤ влади або впливу на нењ задл¤ захисту ≥нтерес≥в базових субТЇкт≥в, реал≥зац≥њ† њхн≥х ц≥лей ≥ ц≥нностей. ÷≥ субТЇкти мають специф≥чн≥ пол≥тичн≥ ≥нтереси щодо здобутт¤ ≥ зд≥йсненн¤ державноњ влади. ƒо вторинних субТЇкт≥в пол≥тики в≥днос¤тьс¤ групи тиску ≥ парт≥њ.

√рупи тиску включають вс≥ обТЇднанн¤ громад¤н (профсп≥лки, промислов≥ ≥ торг≥вельн≥ асоц≥ац≥њ, культурн≥ товариства тощо), ¤к≥ безпосередньо не борютьс¤ за владу, але в≥дстоюють власн≥ ≥нтереси при зд≥йсненн¤ пол≥тики. –≥зновидом груп тиску Ї лоб≥стськ≥ групи.

Ћоб≥ в пол≥тиц≥ Ц це неформальн≥ кулуарн≥ обТЇднанн¤† високооплачуваних агент≥в тих сусп≥льних груп, ¤к≥ домагаютьс¤ пр≥оритетного врахуванн¤ своњх ≥нтерес≥в в пол≥тиц≥. —ьогодн≥ лоб≥зм у зах≥дних демократ≥¤х, особливо в —Ўј й јнгл≥њ, набув статусу лег≥тимност≥: його д≥¤льн≥сть регулюЇтьс¤ законодавством. √рупи тиску впливають на законодавчий процес, виборч≥ кампан≥њ, адм≥н≥стративн≥ органи, виход¤чи з ≥нтерес≥в соц≥альних груп, ¤к≥ висунули њх на пол≥тичну арену, надають њм ф≥нансову й ≥деолог≥чну п≥дтримку.

ѕарт≥њ ¤к вторинн≥ субТЇкти пол≥тики безпосередньо борютьс¤ за владу, т≥сно взаЇмод≥ючи з р≥зними групами тиску й електоратом.

ƒо безпосередн≥х субТЇкт≥в пол≥тики належать владн≥ структури, кер≥вн≥ органи пол≥тичних ≥ громадських орган≥зац≥й, пол≥тичн≥ л≥дери, ¤к≥ беруть безпосередню участь у прийн¤тт≥ ≥ виконанн≥ пол≥тичних р≥шень. Ќа цьому р≥вн≥ виникаЇ ≥ функц≥онуЇ пол≥тична ел≥та, п≥д ¤кою розум≥ють групу людей, що займаЇ пров≥дн≥ позиц≥њ у р≥зних структурах пол≥тики. ƒл¤ здобутт¤ й збереженн¤ влади, престижу пол≥тичноњ ел≥ти використовують парт≥њ, групи тиску, соц≥альн≥ групи ≥ масов≥ сп≥льноти, виражаючи д≥йсн≥ або у¤вн≥ њхн≥ ≥нтереси. ѕроте справжн≥ нам≥ри ел≥т дл¤† б≥льшост≥ залишаютьс¤ не зрозум≥лими.

5.2.††† —оц≥альна структура сусп≥льства

¬изначальну роль у пол≥тичному процес≥ в≥д≥грають велик≥ ≥ мал≥ групи людей. —усп≥льн≥ групи формуютьс¤ або природним чином, на основ≥ соц≥альноњ диференц≥ац≥њ (розшаруванн¤) сусп≥льства, або св≥домим обТЇднанн¤м людей у громадськ≥ орган≥зац≥њ чи створенн¤м† певних ≥нститут≥в ≥з специф≥чним становищем та ≥нтересами.

—оц≥альна структура сусп≥льства Ц це сукупн≥сть ус≥х соц≥альних груп ≥ сп≥льнот даного сусп≥льства, що певним чином взаЇмод≥ють м≥ж собою. ѕон¤тт¤ групи охоплюЇ множину† людей р≥зного р≥вн¤ консол≥дац≥њ, ¤к≥ обТЇднан≥:

- сп≥льними ознаками;

- сусп≥льними взаЇмозвТ¤зками;

- сп≥льними ≥нтересами ≥ д≥¤льн≥стю;

- орган≥зац≥Їю.

¬ажливо в≥др≥зн¤ти групи низького р≥вн¤ консол≥дац≥њ, коли вони ще не Ї Дгрупами ≥нтерес≥вФ ≥ в≥дпов≥дно субТЇктами пол≥тики, в≥д згуртованих самосв≥домих Дгруп ≥нтерес≥вФ, ¤к≥ починають в≥д≥гравати роль базового субТЇкта пол≥тичноњ д≥¤льност≥.

ƒжерелом спонтанного утворенн¤ груп Ц елемент≥в соц≥альноњ структури Ц Ї соц≥альна диференц≥ац≥¤: горизонтальна ≥ вертикальна.

Ќасл≥дком горизонтальноњ диференц≥ац≥њ Ї групи людей, що в≥дображають розмањт≥сть форм сусп≥льного житт¤, його р≥знобарвн≥сть. ¬они можуть сп≥в≥снувати паралельно, не п≥дпор¤дковуватис¤ одна одн≥й, ≥ не класиф≥кують людську св≥дом≥сть в ≥Їрарх≥чному пор¤дку (в≥д нижчого до вищого). ÷е етноси, нац≥њ, демограф≥чн≥ групи, рег≥ональн≥ сп≥льноти тощо. ¬ них р≥зн≥ ≥нтереси, але за кожною з цих груп визнаЇтьс¤ р≥вне право на њх реал≥зац≥ю.

Ќайчисельн≥шими групами ≥нтерес≥в, що уособлюють горизонтальний под≥л сусп≥льства ≥ людства загалом Ї нац≥њ та ≥нш≥ етноси. ¬ переклад≥ з грецькоњ ДетносФ означаЇ народ та використовують у сусп≥льних науках дл¤ позначенн¤ ст≥йких ≥сторичних сп≥льнот р≥зного ступен¤ консол≥дац≥њ, що належать до одн≥Їњ культури. Ўирше його можна визначити ¤к сп≥льноту людей, обТЇднаних сп≥льним походженн¤м, культурою, мовою, ≥стор≥Їю, традиц≥¤ми ≥ звича¤ми, самосв≥дом≥стю та етнон≥мом (назвою). ”св≥домленн¤ етносом своњх специф≥чних ≥нтерес≥в та необх≥дност≥ њх захисту пол≥тичними методами перетворюЇ його в нац≥ю, ¤ка стаЇ субТЇктом пол≥тичного житт¤.

Ќац≥¤ Ї вищою, модерною формою етн≥чно-пол≥тичноњ сп≥льноти людей. ѕор≥вн¤но з етносом дл¤ нац≥њ характерн≥ вищий р≥вень консол≥дац≥њ та самоусв≥домленн¤, ¤кий ви¤вл¤Їтьс¤ у творенн≥ (або прагненн≥ до творенн¤) власноњ держави.

Ќац≥њ вступають у пол≥тичний процес ¤к його субТЇкти задл¤ задоволенн¤ своњх соц≥ально-культурних потреб (збереженн¤ ≥ в≥льного розвитку своЇњ мовноњ ≥ культурноњ самобутност≥), а також пол≥тичних та економ≥чних ≥нтерес≥в, передус≥м р≥вноправност≥ на арен≥ пол≥тичних та економ≥чних змагань. —убТЇктами пол≥тики всередин≥ держав можуть також виступати частини нац≥й чи етнос≥в, що з певних причин опинилис¤ в ≥ншому етн≥чному середовищ≥ Ц нац≥ональн≥ групи та меншини. ¬они Ї обТЇктами етнопол≥тики ¤к одного з напр¤м≥в державноњ пол≥тики, що покликана розвТ¤зати вс≥ ц≥ проблеми сп≥вжитт¤ етнос≥в ≥ нац≥ональних груп.

¬ертикальну диференц≥ац≥ю твор¤ть класи, соц≥альн≥ верстви, соц≥ально-демограф≥чн≥ сп≥льноти, що формуютьс¤ унасл≥док соц≥альноњ нер≥вност≥, тобто неоднакового волод≥нн¤ людьми де¤кими важливими матер≥альними ≥ духовними благами, в≥д ¤ких залежить њхн≥й сусп≥льний статус Ц можливост≥ особистого розвитку та розвитку своњх д≥тей, перспективи зайн¤тт¤ певного сусп≥льного становища (вищого або нижчого), ¤ке, своЇю чергою, розширюЇ або звужуЇ њхн≥ життЇв≥ можливост≥.

—усп≥льство, ¤ке пол¤ризуЇтьс¤ на два протилежн≥ табори Ц прив≥лейован≥ й пол≥тично впливов≥ ДверхиФ ≥ знедолен≥ та безправн≥ ДнизиФ, називають дихотом≥чним, тобто двополюсним. Ќа в≥дм≥ну в≥д нього, у плюрал≥стичному сусп≥льств≥ за владу, матер≥альн≥ й духовн≥ ц≥нност≥ змагаютьс¤ багато р≥зноман≥тних груп ≥з специф≥чними ≥нтересами.

ќск≥льки п≥дставою дл¤ утворенн¤ клас≥в ≥ соц≥альних верств Ї нер≥вне волод≥нн¤ засобами до житт¤, нер≥вн≥ можливост≥, то њх ≥нтереси стосуютьс¤ передовс≥м розпод≥лу матер≥альних ресурс≥в.

”особленн¤м вертикальноњ диференц≥ац≥њ сусп≥льства Ї класи та соц≥альн≥† верстви (страти). ѓх утворенн¤, взаЇмод≥ю та вплив на пол≥тичне житт¤ по¤снюють у терм≥нах трьох основних теор≥й: теор≥њ клас≥в, теор≥њ соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ та теор≥њ ел≥т.

’оча саме пон¤тт¤ клас≥в виникло ще у 18 ст., теоретичне обірунтуванн¤ њх рол≥ в пол≥тичн≥й боротьб≥ належить марксизму. ћарксистська теор≥¤ клас≥в ≥ класовоњ боротьби виникла в пер≥од загостренн¤ соц≥альних суперечностей у ™вроп≥ внасл≥док двох головних причин:

по-перше, утворенн¤ кап≥тал≥зму ≥ в≥дпов≥дних йому л≥берально-демократичних режим≥в в≥дбувалос¤ в умовах жорсткого протиборства з деспотичними режимами. —усп≥льство розколювалос¤ на два протилежн≥ табори, що вели гостру боротьбу за владу.

по-друге, сам кап≥тал≥зм у пер≥од свого становленн¤ характеризувавс¤ пол¤ризац≥Їю б≥дност≥ ≥ багатства, гострими конфл≥ктами м≥ж найманими не≥мущими роб≥тниками (пролетар≥атом) ≥ власниками п≥дприЇмств (кап≥тал≥стами). ÷≥ обставини й зумовили марксистський погл¤д на класи ¤к основн≥ субТЇкти ≥стор≥њ ≥ пол≥тичного процесу та на першопричину њх утворенн¤: сусп≥льний розпод≥л прац≥ ≥ приватну власн≥сть на засоби виробництва.

’оча в марксистськ≥й теор≥њ класового под≥лу було немало слушного, але у головному соц≥ально-пол≥тичному прогноз≥ щодо подальшоњ пол¤ризац≥њ кап≥тал≥стичних сусп≥льств м≥ж багатством ≥ б≥дн≥стю та щодо неминучого загостренн¤ класовоњ боротьби у промислово розвинених крањнах аж до вибуху вс≥Їњ системи соц≥ал≥стичною революц≥Їю . ћаркс помиливс¤. ј так званий Дкласовий п≥дх≥дФ був перетворений у —–—– (у рамках в≥дкоригованого —тал≥ним Дмарксизму-лен≥н≥змуФ) в ≥деолог≥чне п≥дірунт¤ терору ≥ пол≥тичного насильства тотал≥тарноњ держави.

” «ах≥дн≥й ™вроп≥, зокрема, досить поширеними нин≥ Ї так зван≥ неовебер≥анськ≥ концепц≥њ клас≥в. ѓх автори намагаютьс¤ так поЇднати ≥дењ . ћаркса ≥ ћ. ¬ебера, щоб вони в≥дпов≥дали потребам ≥ можливост¤м соц≥ального анал≥зу (≈. √≥дденс, ‘. ѕарк≥нс). Ќеовебер≥анц≥ визнають економ≥чн≥ корен≥ клас≥в, але основну увагу звертають на визначенн¤ умов ≥ законом≥рностей њх структуруванн¤ ¤к соц≥альних сп≥льнот, п≥дкреслюють так≥ ознаки класового под≥лу, ¤к Дсоц≥альна закрит≥стьФ, в≥докремлен≥сть клас≥в в≥д ≥нших груп значними соц≥альними перегородками; стаб≥льн≥сть класовоњ приналежност≥ прот¤гом дек≥лькох покол≥нь; њх самов≥дтворюван≥сть тощо.

“а найпопул¤рн≥шою сьогодн≥, без сумн≥ву, Ї теор≥¤ соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ. √оловна њњ перевага пол¤гаЇ у тому, що вона бере до уваги все розмањтт¤ критер≥њв соц≥ального становища людей ≥ пропонуЇ, на основ≥ њх к≥льк≥сного вим≥ру, картину вертикального розм≥щенн¤ груп Ц в≥д тих, що перебувають на верхн≥х щабл¤х у¤вноњ соц≥альноњ драбини, ≥ до тих, що розм≥щен≥ б≥л¤ њњ основи. “ерм≥н Дстратиф≥кац≥¤Ф власне й означаЇ вертикальне розшаруванн¤. —еред показник≥в соц≥ального становища враховуютьс¤ багатство ≥ доходи, влада, р≥д зан¤ть, осв≥та, спос≥б житт¤, престиж, етн≥чна, расова та рел≥г≥йна приналежн≥сть, стать, в≥к та ≥нше. ѕ≥зн≥ше, на перетин≥ цих характеристик за допомогою досить складних методик вид≥л¤ютьс¤ класи Ц ширш≥ категор≥њ, що безпосередньо вказують на сусп≥льне становище людей: в≥д вищого класу до п≥дкласу, тобто люмпен≥в, декласованих елемент≥в. ” рамках теор≥њ стратиф≥кац≥њ класи, проте, розгл¤даютьс¤ не ¤к сусп≥льн≥ групи Ц реальн≥ або потенц≥йн≥ субТЇкти пол≥тичноњ д≥¤льност≥, а лише ¤к статистичн≥ категор≥њ, що дозвол¤ють узагальнити матер≥ал ≥ зробити картину соц≥ального розшаруванн¤ менш строкатою.

јнал≥з соц≥альноњ структури ”крањни потребуЇ урахуванн¤ попереднього рад¤нського досв≥ду управл¤нн¤ соц≥альними процесами. «г≥дно ≥з твердженн¤м рад¤нських науковц≥в, соц≥ально-класова структура (формула ТТ2+1ТТ Ц два основних класи (роб≥тники та колгоспники) та сусп≥льна верства (прошарок) (трудова ≥нтел≥генц≥¤)) –ад¤нського —оюзу визначалас¤ тенденц≥Їю зближенн¤ њх соц≥ального становища та ≥нтерес≥в, поступовим усуненн¤м в≥дм≥нностей м≥ж розумовою та ф≥зичною працею, м≥стом та селом на шл¤ху утвердженн¤ соц≥ально однор≥дного безкласового сусп≥льства.

ѕроте цю концепц≥ю заперечувала не лише б≥льш≥сть зах≥дних науковц≥в, але окрем≥ досл≥дники з крањн так званого соц≥ал≥стичного табору, добре об≥знан≥ ≥з особливост¤ми новоњ системи. ќдним ≥з перших це зробив колишн≥й югославський парт≥йний та державний кер≥вник
ћ. ƒжилас у книз≥ ДЌовий класФ (1956 р.). ¬≥н переконливо показав, що правл¤ча верх≥вка (парт≥йно-державна номенклатура) у так званих соц≥ал≥стичних крањнах перетворилас¤ на в≥д≥рваний в≥д народу клас ≥з своњми специф≥чними ≥нтересами ≥ що головна л≥н≥¤† розмежуванн¤† проходить тут саме м≥ж парт≥йною бюрократ≥Їю ≥ народом

“акого погл¤ду дотримувались в≥дом≥ зах≥дн≥ досл≥дники (–. јрон,† √. јрендт). Ќайпоширен≥шою на «аход≥ схемою соц≥ально-класового под≥лу —–—– була дихотом≥чна (двополюсна) модель сусп≥льства, що в≥дображала протисто¤нн¤ пан≥вноњ ел≥ти (парт≥йно-державноњ та виробничо-управл≥нськоњ номенклатури) ≥ аморфноњ, неструктурованоњ маси. ≈л≥та виконувала не лише владн≥, а й розпод≥льч≥ функц≥њ, що в умовах одержавленн¤ власност≥ й в≥дсутност≥ незалежних в≥д держави засоб≥в до ≥снуванн¤ у решти населенн¤ робили њњ могутньою ¤к пол≥тично, так ≥ економ≥чно.

Ќайпридатн≥шим ≥нструментом дл¤ вивченн¤ такоњ аморфноњ перех≥дноњ структури, ¤кою сьогодн≥ Ї соц≥альна структура украњнського сусп≥льства, може бути теор≥¤ соц≥альноњ стратиф≥кац≥њ. ¬она пропонуЇ р≥зноман≥тн≥ критер≥њ дл¤ вид≥ленн¤ реально ≥снуючих соц≥альних груп, зосереджуючи увагу на род≥ зан¤ть, доходах, статус≥, доступ≥ до влади.

якщо виходити передус≥м ≥з роду зан¤ть, то можна вид≥лити так≥ верстви: роб≥тники, сел¤ни, ≥нтел≥генц≥¤, службовц≥, п≥дприЇмц≥, студенти, пенс≥онери† та ≥н. ожна з названих груп маЇ певний соц≥альний статус, переважно повТ¤заний з родом зан¤ть та його традиц≥йним престижем у нашому сусп≥льств≥.

«а умов р≥зкоњ соц≥ально-економ≥чноњ диференц≥ац≥њ населенн¤ гостро постаЇ проблема формуванн¤ Дсереднього класуФ ¤к основи стаб≥льност≥ та життЇд≥¤льност≥ украњнського сусп≥льства. ѕроте узгоджених критер≥њв ц≥Їњ соц≥альноњ групи дос≥ не вироблено, ≥ в соц≥олог≥чних досл≥дженн¤х респонденти переважно виход¤ть ≥з власноњ субТЇктивноњ оц≥нки свого майнового стану ¤к ознаки приналежност≥ (чи не приналежност≥ ) до Дсереднього класуФ.

«а таких умов переважна б≥льш≥сть украњнського населенн¤ потрапл¤Ї у специф≥чний клас, ¤кий умовно можна назвати основним, дл¤ ¤кого характерн≥ наступн≥ риси:

- профес≥йна гетерогенн≥сть (в≥н складаЇтьс¤ ≥з значноњ частки ≥нтелектуал≥в та роб≥тник≥в промисловост≥, сфери обслуговуванн¤ ≥ с≥льського господарства, ¤к≥ поки що не знайшли свого належного, стаб≥льного м≥сц¤ в нових умовах, мають дуже низьк≥ доходи в≥д зайн¤тост≥, незалежно в≥д сектора); частково до ц≥Їњ групи вход¤ть безроб≥тн≥, котр≥ залежать в≥д пер≥одичних доход≥в, що њх даЇ тимчасова зайн¤т≥сть у р≥зних сферах;

- в≥н пост≥йно ≥снуЇ в умовах† крайньоњ† непевност≥ та невизначеност≥;

- психолог≥чно под≥л¤Їтьс¤ на дв≥ групи: тих, хто ще маЇ над≥ю п≥двищити св≥й життЇвий р≥вень, ≥ тих, хто вже втратив таку над≥ю.

√оловною причиною низького р≥вн¤ житт¤ основноњ частини населенн¤ ”крањни Ї незадов≥льн≥ темпи ≥ глибина економ≥чних реформ, обумовлен≥ пануванн¤ т≥сно взаЇмоповТ¤заних представник≥в староњ парт≥йно-державноњ номенклатури та представник≥в нового вищого п≥дприЇмницького прошарку. «а таких умов пол≥тична та економ≥чна влада загалом залишаютьс¤ нев≥докремленими одна в≥д одноњ, сконцентрованими у руках дек≥лькох надпотужних пол≥тико-б≥знесових груп. ѓхн≥ пол≥тичн≥ ≥нтереси вимагають збереженн¤ максимально недоторканого становища в держав≥, оск≥льки серйозн≥ зм≥ни, насамперед у сфер≥ власност≥ на найприбутков≥ш≥ п≥дприЇмства та галуз≥, можуть викликати непрогнозован≥ процеси взаЇмного поборюванн¤ та конфронтац≥њ. ” стаб≥льност≥ пол≥тичноњ ситуац≥њ також зац≥кавлена частина представник≥в середнього та малого б≥знесу, ≥нтелектуальноњ† ел≥ти, ¤к≥ змогли адаптуватис¤ до нових умов.

5.3.††† √рупи ≥нтерес≥в

—оц≥альна структура сусп≥льства породжуЇ складну конф≥гурац≥ю р≥зноман≥тних групових ≥нтерес≥в. ќсновоположником теор≥њ груп ≥нтерес≥в вважають американського пол≥толога ј. Ѕентл≥, ¤кий перший визначив групи ≥нтересу та њх д≥¤льн≥сть ¤к предмет пол≥толог≥чного анал≥зу. ѕроте ј. Ѕентл≥ та ƒ. “румен трактували групи ≥нтерес≥в та њх вплив на соц≥ально-пол≥тичн≥ процеси ¤к виключно американський феномен, де групи виступали ¤к Їдин≥ руш≥њ пол≥тичного процесу.

√рупа ≥нтерес≥в Ц це св≥доме обТЇднанн¤ людей на ірунт≥ сп≥льност≥ потреб та ≥нтерес≥в, що прагне зд≥йснювати вплив на владу заради в≥дображенн¤ своњх ≥нтерес≥в у курсах державноњ пол≥тики.

ќдну ≥з перших класиф≥кац≥й груп ≥нтерес≥в запропонував √. јлмонд, ¤кий под≥л¤в њх на:

- дезор≥Їнтован≥ групи, ¤к≥ не мають жодних ≥нституц≥йних основ та обТЇднують людей, ¤к≥ протестують проти конкретноњ пол≥тики;

- групи, ¤к≥ не мають характеру асоц≥ац≥й, тобто т≥, ¤к≥ ірунтуютьс¤ на класов≥й, культурн≥й або етн≥чн≥й ≥дентичност≥, ¤к≥ висловлюють своњ ≥нтереси безпосередньо через ≥ндив≥д≥в, с≥мТю та рел≥г≥йн≥ ≥нституц≥њ;

- ≥нституц≥йн≥ групи ≥нтересу Ц групи, ¤к≥ фактично ≥снують у б≥льших орган≥зац≥¤х, зокрема пол≥тичних парт≥¤х ≥ законодавчих органах влади;

- асоц≥ац≥њ Ц специф≥чн≥ групи ≥нтересу висловленн¤ ≥нтерес≥в (профсп≥лки, орган≥зований б≥знес).

ѕол≥тологи також вид≥л¤ютьс¤ спонтанн≥, орган≥зован≥ та ≥нституц≥йн≥ групи ≥нтерес≥в. «а ступенем гласност≥ в њх функц≥онуванн≥ групи под≥л¤ютьс¤ на в≥дкрит≥ (¤вн≥) та прихован≥ (латентн≥); за тривал≥стю ≥снуванн¤ Ц на ст≥йк≥ ≥ тимчасов≥.

ѕрилучаючись до пол≥тичноњ д≥¤льност≥, спонтанн≥ групи ≥нтерес≥в виступають базовими субТЇктами пол≥тики, на основ≥ ¤ких створюютьс¤ вторинн≥ субТЇкти Ц асоц≥ац≥њ, сп≥лки, обТЇднанн¤, ¤к≥,

по-перше, забезпечують функц≥ональне представництво ≥нтерес≥в спонтанних груп,

по-друге, захищають власн≥, значно вужч≥ ≥нтереси, котр≥ з часом можуть отримати дом≥нуюче значенн¤ в њх д≥¤льност≥.

÷≥ групи називають орган≥зованими групами ≥нтерес≥в. оли вони чин¤ть безпосередн≥й тиск на владн≥ структури, то водночас виступають ≥ ¤к групи тиску.

√рупи тиску Ц це так≥ обТЇднанн¤ громад¤н, ¤к≥ безпосередньо не борютьс¤ за владу, але напол¤гають на врахуванн≥ своњх ≥нтерес≥в при зд≥йсненн≥ пол≥тики (профсп≥лки, п≥дприЇмницьк≥ обТЇднанн¤ тощо).

«ах≥дн≥ пол≥тологи п≥д групами ≥нтерес≥в розум≥ють саме т≥, вторинн≥ утворенн¤, що про¤вл¤ють пол≥тичну активн≥сть, репрезентуючи ≥ захищаючи певн≥ ≥нтереси за допомогою р≥зноман≥тних акц≥й тиску. ¬изнаючи, що в де¤ких випадках ц≥ два пон¤тт¤ повн≥стю або частково зб≥гаютьс¤, очевидно, доц≥льно розмежувати Дгрупи ≥нтерес≥вФ ¤к ширш≥ сп≥льноти людей, що усв≥домлюють специф≥ку своњх ≥нтерес≥в ≥ ставл¤ть завданн¤ њх захистити, та Дгрупи тискуФ Ц орган≥зац≥њ та обТЇднанн¤, що безпосередньо зайн¤т≥ захистом групових ≥нтерес≥в за допомогою активних д≥й у сфер≥ пол≥тики.

—еред орган≥зованих груп ≥нтерес≥в ≥ груп тиску вид≥л¤ють:

- захисн≥ групи, що створюютьс¤ заради захисту власних матер≥альних та профес≥йних ≥нтерес≥в або ≥нтерес≥в ширшоњ соц≥альноњ групи, ¤ку вони репрезентують (профсп≥лки, обТЇднанн¤ п≥дприЇмц≥в, творч≥ сп≥лки, орган≥зац≥њ ветеран≥в тощо).

- функц≥ональн≥ (проблемн≥) групи, що створюютьс¤ задл¤ просуванн¤ певних програм на пол≥тичну арену, приверненн¤ до них уваги громадськост≥ та ур¤д≥в. ¬они обТЇднують сусп≥льно активних людей, котр≥ прагнуть розвТ¤зати проблеми, що зовс≥м не обовТ¤зково стосуютьс¤ њхн≥х власних ≥нтерес≥в (захист прав людини, захист довк≥лл¤ та ≥н).

—еред орган≥зованих (захисних ≥ проблемних) груп ≥нтерес≥в Ї ¤к ст≥йк≥, так ≥ тимчасов≥ утворенн¤. ќстанн≥ виникають переважно тод≥, коли людей обТЇднуЇ ¤кась одна особлив≥сть њх сусп≥льного становища, ¤ку вони хочуть зм≥нити або нейтрал≥зувати пол≥тичними засобами, або хвилюЇ ¤кесь одне конкретне питанн¤, спонукаючи њх до пол≥тичноњ участ≥ (б≥женц≥, прихильники проведенн¤ референдуму з ¤когось конкретного питанн¤ тощо).

ѕром≥жне становище м≥ж спонтанними та орган≥зованими групами ≥нтерес≥в займають так зван≥ ≥нституц≥йн≥ групи ≥нтерес≥в (в≥йськов≥, бюрократ≥¤, церква).

”с≥ охарактеризован≥ ран≥ше групи в≥дкрито за¤вл¤ють про своњ ≥нтереси, пропагують своњ програми, прагнуть моб≥л≥зувати ¤комога ширшу п≥дтримку громадськост≥ ≥ вплинути на ур¤д. ‘ункц≥онуванн¤ структурованих в≥дкритих ≥нтерес≥в становить ≥нституц≥йну основу громад¤нського сусп≥льства.

ѕор¤д ≥з ними в будь-¤кому сусп≥льств≥ ≥снують прихован≥ (латентн≥) групи ≥нтерес≥в (клани, кл≥ки, маф≥њ, родинно-земл¤цьк≥ обТЇднанн¤).

лан Ц це мала група, що ≥снуЇ у рамках великоњ, виникаЇ стих≥йно ≥ тому належить до системи неформальних звТ¤зк≥в. ¬≥н намагаЇтьс¤ за допомогою закул≥сних д≥й так сформувати певну сусп≥льну (пол≥тичну) структуру, щоб зайн¤ти в н≥й пан≥вне становище й отримати ¤кнайб≥льшу матер≥альну вигоду. ћета клану Ц повне пануванн¤ над структурою без њњ зм≥ни. ѕриховуючи методи своЇњ д≥¤льност≥, в≥н одночасно аф≥шуЇ св≥й вплив дл¤ розширенн¤ кола своњх прихильник≥в.

ћаф≥¤ Ц це група ос≥б, ¤к≥ намагаютьс¤† дос¤гнути корисливих ≥ владолюбних ц≥лей не т≥льки в рамках певноњ орган≥зац≥њ, а й сусп≥льства загалом. ƒл¤ того вони налагоджують звТ¤зки з владними структурами ≥ зд≥йснюють тиск на владоможц≥в з використанн¤м ¤к законних, так ≥ незаконних засоб≥в. ћаф≥¤ прагне вливати чи нав≥ть формувати внутр≥шню та зовн≥шню пол≥тику держави задл¤ задоволенн¤ своњх незаконних ≥нтерес≥в.

ќбТЇднанн¤ людей на основ≥ родинно-земл¤цьких звТ¤зк≥в впливають на сусп≥льну думку, орган≥зовують п≥дтримку певних пол≥тичних сил та акц≥й на основ≥ р≥зноман≥тних контакт≥в м≥ж людьми певного кола, незалежно в≥д р≥зниц≥ у св≥тогл¤д≥, пол≥тичних погл¤дах, осв≥т≥, соц≥альному статус≥.

ѕрихован≥ групи ≥нтерес≥в ≥снують у будь-¤кому сусп≥льств≥, особливо актив≥зуючи свою д≥¤льн≥сть у кризов≥ пер≥оди. «а загальним правилом, вплив прихованих угрупувань на пол≥тику тим б≥льший, чим менш структурованими Ї основн≥, в≥дкрит≥ елементи соц≥альноњ структури. ¬ посткомун≥стичних державах, в тому числ≥ й ”крањн≥,† до цього додаЇтьс¤ безпрецедентно спри¤тливий ірунт дл¤ њх виникненн¤ ≥ функц≥онуванн¤: перерозпод≥л одержавленоњ власност≥ при неусталених ≥нститутах влади, слабк≥сть та залежн≥й судовоњ влади, в≥дсутн≥сть д≥Ївого впливу з боку† переважноњ б≥льшост≥ сусп≥льства на прийн¤тт¤ важливих пол≥тичних та економ≥чних р≥шень.

ѕопри пом≥тн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж р≥зними видами груп ≥нтерес≥в ≥ груп тиску, можна констатувати, що вони ор≥Їнтуютьс¤ переважно на однаков≥ напр¤ми та способи впливу. ќсновними напр¤ми њх д≥¤льност≥ Ї :

- вплив п≥д час виборчих кампан≥й;

- вплив на законодавчий процес;

- вплив на кадров≥ питанн¤;

- вплив на прийн¤тт¤ ≥ виконанн¤ управл≥нських р≥шень;

- вплив на суд ≥ судов≥ р≥шенн¤.

Ќайчаст≥ше використовуютьс¤ так≥ безпосередн≥ способи взаЇмод≥њ з владними структурами:

- особисте посланн¤ пол≥тичному л≥деров≥ (глав≥ держави) або верховному органов≥ правл≥нн¤;

- забезпеченн¤ соб≥ пр¤мого представництва у правл¤ч≥й ел≥т≥;

- контакти м≥ж ел≥тами , використанн¤ персональних знайомств ≥ звТ¤зк≥в з людьми при влад≥;

- вплив через бюрократичний (адм≥н≥стративний) апарат.

- лоб≥ (неформальн≥ кулуарн≥ обТЇднанн¤ високооплачуваних представник≥в або агент≥в груп, ¤к≥ чин¤ть тиск на владн≥ структури використовуючи пол≥тичн≥, економ≥чн≥, ≥дейно-психолог≥чн≥ засоби).

ѕор¤д ≥з пр¤мим впливом на владн≥ структури групи ≥нтерес≥в звертаютьс¤ ≥ до непр¤мого тиску, д≥ючи через парт≥њ або через громадську думку, ¤ка формуЇтьс¤ за допомогою засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ.

якщо охарактеризован≥ ран≥ше способи дл¤ певних груп Ї недостатн≥ми або неефективними, тод≥ вони вдаютьс¤ до† масових† акц≥й протесту (демонстрац≥й, п≥кетувань, страйк≥в). якщо ж влада ≥ дал≥ продовжуЇ ≥гнорувати њх вимоги, справа може д≥йти до збройних конфл≥кт≥в, повстань,† революц≥й.

ѕол≥тологи називають так≥ основн≥ фактори, що визначають впливов≥сть за≥нтересованих груп:

- тип пол≥тичного режиму;

- р≥вень лег≥тимност≥ групи, що за¤вл¤Ї про своњ вимоги;

- здатн≥сть групи звернутис¤ до певних санкц≥й;

- ресурси, ¤кими волод≥Ї група (ф≥нансове становище, р≥вень орган≥зованост≥, к≥льк≥сть член≥в).

†≤снуЇ два основних п≥дходи до вивченн¤ (дв≥ досл≥дницьк≥ парадигми) впливу групових ≥нтерес≥в на пол≥тику: марксистська теор≥¤ клас≥в ≥ класовоњ боротьби та теор≥¤ плюрал≥стичного сусп≥льства.

«г≥дно з марксистським ученн¤м про класи, процес соц≥альноњ диференц≥ац≥њ д≥Ї т≥льки в напр¤м≥ пол¤ризац≥њ сусп≥льства на два основних класи (експлуататор≥в та експлуатованих); кожне класове сусп≥льство маЇ одну головну суперечн≥сть Ц суперечн≥сть ≥з приводу волод≥нн¤ засобами виробництва; пол≥тична влада завжди Ї ¤вним або прихованим пануванн¤м (диктатурою) одного класу над ≥ншим. ¬ир≥шити цю основну класову суперечн≥сть, що маЇ непримиренний (антагон≥стичний) характер можна т≥льки за допомогою революц≥њ.

ѕротилежним до охарактеризованого Ї л≥берально-демократична теор≥¤ групових ≥нтерес≥в та њх рол≥ у пол≥тичному житт¤, що знайшла св≥й вираз у теор≥њ плюрал≥стичного сусп≥льства. ѕлюрал≥сти погоджуютьс¤, що тенденц≥¤ до дихотом≥зац≥њ сусп≥льного под≥лу могла д≥¤ти в пер≥од раннього кап≥тал≥зму, але заперечують њњ д≥њ у сучасних розвинених сусп≥льствах. ќстанн≥ характеризуютьс¤ складною соц≥альною структурою, на¤вн≥стю р≥зних групових ≥нтерес≥в (економ≥чних, соц≥альних, культурних, профес≥йних), тобто соц≥альним плюрал≥змом. √рупи перебувають у стан≥ перманентного протисто¤нн¤, ¤ке не т≥льки не п≥дриваЇ стаб≥льн≥сть соц≥альноњ ≥ пол≥тичноњ системи, а й спри¤Ї њй. јдже в так≥й ситуац≥њ представникам за≥нтересованих груп доводитьс¤ пост≥йно шукати шл¤х≥в до примиренн¤, вести переговори, укладати союзи, тобто в≥дмовл¤тис¤ в≥д пол≥тики силового тиску й формувати пол≥тичну культуру компром≥с≥в.

ѕеревагою плюрал≥стичного сусп≥льства Ї те, що сусп≥льн≥ групи мають можливост≥ захищати своњ ≥нтереси, виступаючи на пол≥тичн≥й арен≥ ¤к орган≥зован≥ сили. –. ƒал зазначаЇ, що категор≥Їю пол≥толог≥њ Ї не соц≥альний чи культурний плюрал≥зм у розум≥нн≥ Фбагатоман≥тн≥стьФ, а саме Дорган≥зац≥йний плюрал≥змФ, здатний перетворити групи ≥нтерес≥в на субТЇкт≥в пол≥тичного процесу. ќрган≥зац≥йний плюрал≥зм у сфер≥ громадського житт¤ веде до утворенн¤ парт≥й, ¤к≥ Ї подальшою ланкою представництва й захисту специф≥чних групових ≥нтерес≥в пол≥тичними засобами.

—пособи взаЇмод≥њ орган≥зованих групових ≥нтерес≥в м≥ж собою та з владними структурами визначаютьс¤ багатьма факторами, у тому числ≥ й характером† самих ≥нтерес≥в. « погл¤ду њх сум≥сност≥ ≥снуЇ три типи ≥нтерес≥в:

- сп≥льн≥, або так≥, що обТЇднують р≥зн≥ групи;

- взаЇмозаперечуюч≥, або так≥, що протиставл¤ють групи одна одн≥й;

- паралельн≥, або так≥, що не впливають на взаЇмов≥дносини м≥ж групами.

ѕерший тип ≥нтерес≥в переважаЇ там, де виникаЇ сп≥льна дл¤ ус≥х або багатьох груп потреба в розвТ¤занн≥ певноњ проблеми. ќсобливий випадок становить зб≥г ≥нтерес≥в у подоланн≥ загрози ≥снуванн¤ сусп≥льства, що спонукаЇ до сп≥льних д≥й населенн¤ п≥д час в≥йни, чужоземноњ ≥нтервенц≥њ, природноњ катастрофи. “ак≥ ≥нтереси задовольн¤ютьс¤ обТЇднаними зусилл¤ми р≥зних за≥нтересованих груп на п≥дстав≥ тимчасовоњ або довготривалоњ згоди (консенсусу).

ƒругий тип ≥нтерес≥в Ц це т≥, ¤к≥ взаЇмно заперечують один одного. —ам зм≥ст цих ≥нтерес≥в, з≥ткненн¤ ≥нтерес≥в створюЇ барТЇр≥в на шл¤ху њх взаЇмного з≥ткненн¤. ” таких випадках зустр≥чаЇмос¤ з р≥зними формами силового протиборства.

“рет≥й тип ≥нтерес≥в Ц так≥, що ≥снують паралельно, не перетинаючись, що й даЇ змогу задовольн¤ти одн≥ з них без особливих втрат дл¤ ≥нших.

¬раховуючи цю класиф≥кац≥ю, лог≥чно припустити, що можлив≥ дв≥ форми взаЇмод≥њ групових ≥нтерес≥в Ц конфл≥кт ≥ згода (консенсус).

ѕол≥тичний конфл≥кт Ц з≥ткненн¤, протиборство р≥зних соц≥ально-пол≥тичних сил, субТЇкт≥в пол≥тики в њх прагненн≥ реал≥зувати своњ ≥нтереси ≥ ц≥л≥, повТ¤зан≥ насамперед з боротьбою за здобутт¤ влади, њњ перерозпод≥л, зм≥ну свого пол≥тичного статусу, а також з пол≥тичними перспективами розвитку сусп≥льства.

ѕол≥тичн≥ конфл≥кти виконують низку функц≥њ (схема 5.6.).

ƒжерела пол≥тичних конфл≥кт≥в, њх ц≥л≥ та насл≥дки легше по¤снити, ¤кщо мати на уваз≥ класиф≥кац≥ю конфл≥кт≥в на три основних типи: конфл≥кт ц≥нностей, конфл≥кт† ≥дентиф≥кац≥й, конфл≥кт ≥нтерес≥в.

онфл≥кт ц≥нностей Ц це боротьба навколо у¤вленн¤ про те, що Ї правильним або важливим, до ¤ких ц≥лей треба прагнути.

онфл≥кт ≥дентиф≥кац≥й Ц це суперечност≥ стосовно в≥льного визначенн¤ громад¤нами своЇњ† етн≥чноњ чи громад¤нськоњ приналежност≥.

онфл≥кт ≥нтерес≥в повТ¤заний ≥з з≥ткненн¤м р≥зних, насамперед пол≥тичних ≥ соц≥ально-економ≥чних ≥нтерес≥в.

Ѕ≥льш≥сть конфл≥кт≥в можуть бути оптим≥зован≥ на будь-¤кому р≥вн≥ та стад≥њ, а головне ≥нструментальне завданн¤ щодо конфл≥кту повинно бути визначене ¤к управл≥нн¤ ним. ”правл≥нн¤ конфл≥ктом †- врегулюванн¤, розвТ¤занн¤, придушенн¤, а також ≥н≥ц≥юванн¤ певних конфл≥ктних ситуац≥й в ≥нтересах сусп≥льства в ц≥лому чи окремих його субТЇкт≥в.

ƒругою важливою формою взаЇмод≥њ за≥нтересованих груп у пол≥тиц≥ можна вважати консол≥дац≥ю на основ≥ консенсусу. онсол≥дац≥¤ Ц це форма пол≥тичноњ взаЇмод≥њ, що веде до обТЇднанн¤ за≥нтересованих груп дл¤ дос¤гненн¤ сп≥льних ц≥лей. онсол≥дац≥¤ може набувати форми виборчого блоку, обТЇднанн¤ фракц≥й у парламент≥ на п≥дтримку того чи ≥ншого питанн¤ пор¤дку денного, узгодженн¤ масових д≥й заради зд≥йсненн¤ тиску на ур¤д чи парламент тощо.

ѕол≥тична консол≥дац≥¤ ¤к форма взаЇмод≥њ виникаЇ на основ≥ консенсусу. онсенсус Ц згода м≥ж субТЇктами пол≥тики з певних питань, на основ≥ базових ц≥нностей ≥ норм, сп≥льних дл¤ вс≥х основних соц≥альних ≥ пол≥тичних груп сусп≥льства; прийн¤тт¤ р≥шенн¤ без голосуванн¤ за ви¤вленн¤м всезагальноњ згоди.

онсенсус Ї важливою умовою пол≥тичноњ стаб≥льност≥. ¬≥н дозвол¤Ї управл¤ти сусп≥льством ненасильницькими методами ≥ даЇ п≥дстави говорити про пол≥тичну консол≥дац≥ю (Їдн≥сть) сусп≥льства. ѕроте загальна згода Ї передумовою ≥ серцевиною консенсусного стану сусп≥льства, не п≥ддаЇтьс¤ точному визначенню ≥ к≥льк≥сному вим≥ру. «аф≥ксувати консенсус можна т≥льки на п≥дстав≥ його насл≥дк≥в, головним з ¤ких Ї: стаб≥льне функц≥онуванн¤ системи, в≥дсутн≥сть системних конфл≥кт≥в. ≤ншими словами, конфл≥кт виникаЇ, коли порушуЇтьс¤ консенсус;† останн≥й зТ¤вл¤Їтьс¤, коли врегульовуЇтьс¤ конфл≥кт.

Ќайспри¤тлив≥ш≥ умови дл¤ дос¤гненн¤ пол≥тичного консенсусу виникають при пануванн≥ норм терпимост≥, компром≥су, визнанн¤ чужих ≥нтерес≥в ¤к гарант≥њ зд≥йсненн¤ власних ≥нтерес≥в, котр≥ набувають розповсюдженн¤ в умовах громад¤нського сусп≥льства ≥ Ї його ознаками. ¬ажливу роль у дос¤гненн≥ консенсусу в≥д≥грають ≥ пол≥тичн≥ ≥нститути Ц законодавч≥ органи, суди, коал≥ц≥йн≥ парт≥йн≥ системи, що обТЇднують плюрал≥стичне сусп≥льство.

—хема 5.1.

ѕон¤тт¤ субТЇкта ≥ обТЇкта пол≥тики

†

—хема 5.2.

—оц≥альн≥ сп≥льноти-субТЇкти

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††

†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† ††††

—хема 5.3.

—убТЇкт пол≥тики

†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††

††

—хема 5.4.

ќбТЇкт пол≥тики

—хема 5.5.

ѕередумови† та мотиви д≥¤льност≥ субТЇкт≥в у пол≥тичному житт≥

†

—хема 5.6.

—ловник найб≥льш уживаних терм≥н≥в

√рупа ≥нтерес≥в Ц це св≥доме обТЇднанн¤ людей на ірунт≥ сп≥льност≥ потреб та ≥нтерес≥в, що прагне зд≥йснювати вплив на владу заради в≥дображенн¤ своњх ≥нтерес≥в у курсах державноњ пол≥тики.

√рупа тиску Ц це таке обТЇднанн¤ громад¤н, ¤ке безпосередньо не боретьс¤ за владу, але напол¤гаЇ на врахуванн≥ своњх ≥нтерес≥в при зд≥йсненн≥ пол≥тики

лан Ц це мала група, що ≥снуЇ у рамках великоњ, виникаЇ стих≥йно ≥ тому належить до системи неформальних звТ¤зк≥в.

онсенсус Ц згода м≥ж субТЇктами пол≥тики з певних питань, на основ≥ базових ц≥нностей ≥ норм, сп≥льних дл¤ вс≥х основних соц≥альних ≥ пол≥тичних груп сусп≥льства; прийн¤тт¤ р≥шенн¤ без голосуванн¤ за ви¤вленн¤м всезагальноњ згоди.

онсол≥дац≥¤ Ц це форма пол≥тичноњ взаЇмод≥њ, що веде до обТЇднанн¤ за≥нтересованих груп дл¤ дос¤гненн¤ сп≥льних ц≥лей.

ћаф≥¤ Ц це група ос≥б, ¤к≥ намагаютьс¤ дос¤гнути корисливих ≥ владолюбних ц≥лей не т≥льки в рамках певноњ орган≥зац≥њ, а й суп≥льства загалом.

ѕол≥тичний конфл≥кт Ц з≥ткненн¤, протиборство р≥зних соц≥ально-пол≥тичних сил, субТЇкт≥в пол≥тики в њх прагненн≥ реал≥зувати своњ ≥нтереси ≥ ц≥л≥, повТ¤зан≥ насамперед з боротьбою за здобутт¤ влади, њњ перерозпод≥л, зм≥ну свого пол≥тичного статусу, а також з пол≥тичними перспективами розвитку сусп≥льства.

—убТЇкт пол≥тики †- окрема особа, орган≥зац≥¤ чи сусп≥льна група, ¤ка пост≥йно ≥ в≥дносно самост≥йно беруть участь у пол≥тичному житт≥ в≥дпов≥дно до своњх ≥нтерес≥в.

—усп≥льний ≥нтерес Ц спонукальн≥ сили д≥¤льност≥ соц≥альних груп, мас людей, спираючись на ¤к≥ сусп≥льство може вдаватис¤ до необх≥дних управл≥нських вплив≥в на цю д≥¤льн≥сть.

—оц≥альна структура сусп≥льства Ц це сукупн≥сть ус≥х соц≥альних груп ≥ сп≥льнот даного сусп≥льства, що певним чином взаЇмод≥ють м≥ж собою.

ѕитанн¤ дл¤ самоконтролю

1. як≥ умови спри¤ють усп≥шн≥й реал≥зац≥њ ≥нтерес≥в певноњ соц≥альноњ групи?

2. як≥ критер≥њ використовують дл¤ под≥лу субТЇкт≥в пол≥тики на первинн≥, вторинн≥ та безпосередн≥?

3. ƒайте загальну характеристику соц≥альноњ структури сучасного† украњнського сусп≥льства.

4. Ќазв≥ть характерн≥ ознаки групи тиску.

5. як би ¬и оц≥нили вплив прихованих груп ≥нтерес≥в на економ≥чне та пол≥тичне житт¤ ”крањни?

6. як≥ типи† пол≥тичних конфл≥кт≥в можна вид≥лити в сучасн≥й ”крањн≥?

Ћ≥тература

1. Ѕоренько я. ≤нтерпретац≥¤ концепц≥њ груп ≥нтересу у досл≥дженн≥ пол≥тичного процесу в ”крањн≥ // ¬≥сник Ћьв≥вського ун≥верситету. —ер≥¤: ‘≥лософськ≥ науки. Ц 2000. - ¬ип. 2. Ц —. 373-379.

2. √оловатий ћ. ‘. ћистецтво пол≥тичноњ д≥¤льност≥: Ќавчальний пос≥бник. Ц ињв: ћј”ѕ, 2002. Ц 176 с.

3. отельников ¬. —. ќпределение национальных интересов: верси¤ государственного строительства в ”краине в контексте мирового опыта // ѕолис. - є 6. Ц —. 136-146.

4. ћац≥Ївський ё. “еор≥¤ конфл≥кт≥в: методолог≥чн≥ засади // √енеза. Ц 1995. - є 4. Ц† —. 219-227.

5. ћолчанов ћ. ј. ƒискусионные аспекты проблемы Фнациональный интересФ† // ѕолис. Ц 2000.† -† є 1. Ц —. 7-22.

6. ѕастухов ¬. Ќац≥ональн≥ ≥ державн≥ ≥нтереси –ос≥њ: гра сл≥в чи гра в слова // ѕол≥тична думка. Ц 2000. - є 1. - —. 29-36.