–≥зн≥ суб'Їкти пол≥тики справл¤ють на пол≥тику неоднаковий вплив. ќкрем≥ громад¤ни ≥ соц≥альн≥ групи не беруть безпосередньоњ участ≥ в пол≥тичному житт≥. ÷им займаЇтьс¤ особливий прошарок людей, ¤кий називають пол≥тичною ел≥тою.
¬ етимолог≥чному значенн≥ пон¤тт¤ "ел≥та" (у переклад≥ з франц. ДеllitеФ Ц ДкращеФ, Дв≥дб≥рнеФ, ДвибранеФ) не маЇ н≥чого антигуманного чи антидемократичного. “ак, нер≥дко говор¤ть про ел≥тне зерно, ел≥тних коней, спортивну ел≥ту тощо. ¬ людському сусп≥льств≥ ≥сну≠ють природн≥ й соц≥альн≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж людьми, ¤к≥ зумовлюють њх неоднаков≥ зд≥бност≥ до управл≥нн¤ ≥ р≥зний вплив на пол≥тичн≥ та сусп≥льн≥ процеси.
ќтже, пол≥тична ел≥та Ц це нос≥њ пол≥тико-управл≥нських ¤костей. ÷е пон¤тт¤ застосовують до людей, ¤к≥ оволод≥ли певними позитив≠ними ¤кост¤ми, ц≥нност¤ми ≥ пр≥оритетами (влада, багатство, компе≠тентн≥сть, культура, сила вол≥ тощо), займають пров≥дн≥, найб≥льш впливов≥ позиц≥њ у сусп≥льств≥.
ѕол≥тична ел≥та здеб≥льшого визначаЇтьс¤ ¤к менш≥сть сусп≥льства, достатньо самост≥йна, в≥дносно прив≥лейована група (або сукупн≥сть груп), ¤ка маЇ в≥дпов≥дн≥ психолог≥чн≥, соц≥альн≥ та пол≥тичн≥ ¤кост≥ й бере безпосередню участь у формуванн≥ та зд≥йсненн≥ пол≥тичних р≥шень, пов'¤заних з використанн¤м державноњ влади чи впливом на нењ.
ѕол≥тичн≥й ел≥т≥ протистоњть контрел≥та Ц опозиц≥йна соц≥альна група, ¤ка виборюЇ право на входженн¤ в ел≥ту або ж створенн¤ новоњ ел≥ти ≥ прагне прибрати до своњх рук владу.
онцепц≥њ ел≥тизму досить р≥зноман≥тн≥. ўе у пер≥од розкладу пер≠в≥снообщинного ладу з'¤вл¤ютьс¤ погл¤ди, зг≥дно з ¤кими сусп≥льство под≥л¤Їтьс¤ на вищих ≥ нижчих, благородних ≥ голоту, аристократ≥ю ≥ простий люд. ѕлатон, наприклад, вважав, що державн≥ функц≥њ мо≠жуть виконувати т≥льки т≥, хто отримав особливе вихованн¤ ≥ достатн≥й досв≥д управл≥нн¤ державними справами.
ѕочинаючи з XII ст. терм≥н Дел≥таФ використовувавс¤ дл¤ визначенн¤ товар≥в вищоњ ¤кост≥, а згодом був перенесений на сферу соц≥ального житт¤ дл¤ вир≥зненн¤ груп ДкращихФ людей - вищоњ знат≥, духовенства, в≥йськових.
≈л≥та Ц це вищ≥ соц≥альн≥ групи в систем≥ соц≥альноњ ≥Їрарх≥њ, ¤к≥ зд≥йснюють кер≥вництво у певних галуз¤х сусп≥льного житт¤. ≈л≥ти можуть вид≥л¤тись ¤к у сусп≥льств≥ в ц≥лому, так ≥ в окремих його сферах.
¬ залежност≥ в≥д функц≥й ел≥т у сусп≥льств≥ њњ под≥л¤ють на господарську, духовну, ≥нтелектуальну, в≥йськову, пол≥тичну. ƒо господарськоњ ел≥ти належать визначн≥ п≥дприЇмц≥ ≥ менеджери, до духовно-≥нтелектуальноњ - пров≥дн≥ вчен≥, д≥¤ч≥ мистецтва ≥ св¤щеннослужител≥, до в≥йськовоњ - вищий командний склад збройних сил, в≥йськов≥ науковц≥, оф≥цери ел≥тних збройних п≥дрозд≥л≥в, до пол≥тичноњ - державн≥ ≥ пол≥тичн≥ д≥¤ч≥. «агальносусп≥льною Ї пол≥тична ел≥та - активна ≥ компетентна менш≥сть населенн¤, ¤ка приймаЇ найважлив≥ш≥ р≥шенн¤ в сусп≥льств≥ або впливаЇ на њх прийн¤тт¤ ≥ править б≥льш≥стю.
Ќеобх≥дн≥сть ≥снуванн¤ ел≥т у р≥зних концепц≥¤х обгрунтовуЇтьс¤ р≥зноман≥тними способами. –озгл¤немо основн≥ аргументи ≥ п≥дходи щодо обгрунтуванн¤ ≥ функц≥онуванн¤ ел≥т.
ѕредставники б≥олог≥чного напр¤мку (ќ.јмман) обірунтовують необх≥дн≥сть под≥лу сусп≥льства на ел≥ту ≥ масу в≥дм≥нност¤ми генетичного характеру, приналежн≥ до ел≥ти люди волод≥ють ц≥нними ≥ вищими б≥олог≥чними потенц≥алами, а в≥дтак ≥ ф≥зичними та розумовими. Ќа цей п≥дх≥д спиравс¤, зокрема, фашизм.
ѕредставники психолог≥чного ел≥тизму («.‘рейд, ≈.‘ромм) стверджували, що ≥ ел≥та ≥ маса в≥др≥зн¤ютьс¤ певними, лише њм притаманними психолог≥чними ¤кост¤ми. ќск≥льки б≥льш≥сть людей мають антикультурн≥ ≥ антисусп≥льн≥ нахили, то неможливо об≥йтись без примусу, ¤кий повинна зд≥йснювати менш≥сть. ѕануванн¤ меншост≥ Ї необх≥дною, тому що маси характеризуютьс¤ недалекогл¤дн≥стю ≥ заохоченн¤м один одного до розпусних д≥й, а в≥дтак в≥дчувають бажанн¤ п≥дкор¤тись означен≥й меншост≥.
‘ункц≥онально-технократичний п≥дх≥д поданий у прац¤х ƒж.Ѕернхема, ј.‘≥рмата та ≥нших ≥ посилюЇ ≥снуванн¤ ел≥ти ¤к функц≥њ соц≥альних в≥дносин, що пол¤гаЇ у забезпеченн≥ потреб сусп≥льства в управл≥нн≥. ¬ межах цього напр¤мку зазначаЇтьс¤, що через в≥дчуженн¤ управл≥нн¤ в≥д власност≥ нова ел≥та формуЇтьс¤ ≥з представник≥в ус≥х верств населенн¤, а розвиток Ќ“– спричин¤Ї утвердженн¤ ≥нтелектуальноњ ел≥ти. ќск≥льки влада в цих умовах визначаЇтьс¤ лише ¤к доступ до знань ≥ ≥нформац≥њ, то це, на думку представник≥в функц≥онально-технократичного напр¤мку, св≥дчить про перех≥д влади в≥д ел≥ти власник≥в до ел≥ти профес≥онал≥в, фах≥вц≥в виробництва.
—еред украњнських науковц≥в, що досл≥джували проблеми ел≥т, привертаЇ увагу концепц≥¤ Унац≥ональноњ аристократ≥њФ ¬.Ћипинського. ¬она грунтувалась на положенн≥, що етнограф≥чна маса людей, ¤к така, автоматично не створюЇ нац≥њ. ÷е робить ¤кась активна група серед ц≥Їњ етнограф≥чноњ маси, ¤ка Ї нос≥Їм нац≥ональноњ ≥дењ, а в≥дтак зд≥йснюЇ кер≥вництво вс≥Їю нац≥Їю. ƒл¤ ≥снуванн¤ ≥ виконанн¤ своњх функц≥й Унац≥ональна аристократ≥¤Ф повинна мати матер≥альну силу та моральний авторитет. “≥льки за цих умов вона може зд≥йснити та завершити процес структуруванн¤ та орган≥зац≥њ нац≥њ.
¬ сучасн≥й пол≥тичн≥й науц≥ набули поширенн¤ ц≥нн≥сн≥ та л≥беральн≥ концепц≥њ ел≥т.
÷≥нн≥сн≥ концепц≥њ ел≥т виход¤ть з положенн¤ про на¤вн≥сть природного виокремленн¤ найб≥льш ц≥нних людських ресурс≥в, здатних найкраще зд≥йснювати кер≥вництво. ≈л≥тарн≥сть Ї ви¤вом законом≥рного насл≥дку р≥вност≥ можливостей ≥ не суперечить сучасн≥й представницьк≥й демократ≥њ; концепц≥њ плюрал≥зму стверджують, що на¤вн≥сть багатьох ел≥т одночасно обмежуЇ њх вплив т≥Їю чи ≥ншою сферами д≥¤льност≥ ≥ зазнаЇ пост≥йного впливу мас; ≥снуванн¤ демократичноњ концепц≥њ м≥ж ел≥тами; в≥дносн≥сть в≥дм≥нностей м≥ж ел≥тою та масою через в≥дкрит≥сть ел≥ти.
÷≥нн≥сн≥ теор≥њ ел≥т вважають ел≥ту головною конструктивною си≠лою сусп≥льства, але прагнуть пристосувати ел≥тарну теор≥ю до реального житт¤ сучасноњ демократичноњ держави. ќсновн≥ положенн¤ цих теор≥й так≥:
1) †≈л≥та Ч найц≥нн≥ший елемент сусп≥льства, ¤кий волод≥Ї високими зд≥бност¤ми ≥ показниками в найважлив≥ших дл¤ всього сус≠п≥льства сферах д≥¤льност≥. «г≥дно ≥з 3. ‘рейдом, це позначена особ≠ливими ¤кост¤ми група, ¤ка д≥Ї на людей под≥бно до магн≥тноњ сили.
2) †ѕан≥вне становище ел≥ти в≥дпов≥даЇ ≥нтересам усього сусп≥льства, оск≥льки це найб≥льш продуктивна й ≥н≥ц≥ативна частина населенн¤. ћаса Ц це не мотор, а лише колесо ≥стор≥њ, пров≥дник у житт¤ р≥шень, що приймаютьс¤ ел≥тою.
3) †‘ормуванн¤ ел≥ти Ч результат природно≠го в≥дбору сусп≥льством найб≥льш ц≥нних представник≥в. “ак, у ход≥ ≥стор≥њ в≥дбулас¤ зм≥на аристократ≥њ приватними п≥дприЇмц¤ми, ¤к≥, в свою чергу, поступаютьс¤ м≥сцем менеджерам й ≥нтелектуалам.
÷≥нн≥сн≥ теор≥њ ел≥т найб≥льше в≥дпов≥дають реал≥¤м сучасного де≠мократичного сусп≥льства. ƒ≥йсна ел≥та не пануЇ, а керуЇ масами з њхньоњ згоди, що ви¤вл¤Їтьс¤ на в≥льних виборах.
“еор≥њ ел≥тарноњ демократ≥њ виход¤ть з розум≥нн¤ демократ≥њ ¤к кон≠куренц≥њ м≥ж потенц≥йними кер≥вниками за дов≥ру й голоси виборц≥в. ер≥вний прошарок розгл¤даЇтьс¤ не т≥льки ¤к група, здатна до уп≠равл≥нн¤, а й ¤к захисник демократичних ц≥нностей, що стримуЇ про≠¤ви масового ≥ррац≥онал≥зму, неконтрольованого тиску, емоц≥йноњ не≠вр≥вноваженост≥ та радикал≥зму.
ѕроте реальн≥сть ви¤вилас¤ дещо ≥ншою. «'¤сувалос¤: ¤кщо пред≠ставники ел≥т переважають нижч≥ прошарки сусп≥льства в сприйн¤тт≥ л≥берально-демократичних ц≥нностей (свобода особи, слова, друку, пол≥тичноњ конкуренц≥њ тощо), пол≥тичн≥й толерантност≥, терпимост≥ до чужоњ думки, в засудженн≥ диктатури, то водночас вони консервативн≥ш≥ в питанн≥ про визнанн¤ ≥ реал≥зац≥ю соц≥ально-економ≥чних прав громад¤н: на працю, страйк, соц≥альне забезпеченн¤.
онцепц≥њ плюрал≥зму, або численност≥, ел≥т ще називають функц≥о≠нальними теор≥¤ми ел≥т. ¬они грунтуютьс¤ на запереченн≥ ел≥ти ¤к Їди≠ноњ прив≥лейованоњ, в≥дносно згуртованоњ групи. Ќа думку прихиль≠ник≥в ц≥Їњ концепц≥њ, ≥снуЇ багато ел≥т, ≥ жодна з них не спроможна дом≥нувати у вс≥х сферах житт¤. ожна з ел≥тних груп Ц профес≥йних, рег≥ональних, рел≥г≥йних, демократичних вид≥л¤Ї власну ел≥ту, ¤ка в≥ддзеркалюЇ њњ ≥нтереси, захищаЇ ц≥нност≥ й водночас активно впли≠ваЇ на њњ розвиток. « допомогою р≥зних демократичних механ≥зм≥в (ви≠бор≥в, референдум≥в, опит≥в, преси, формуванн¤ груп тиску) можна тримати ел≥ти п≥д контролем мас. ¬≥дм≥нност≥ м≥ж ел≥тою ≥ масою в≥дносн≥, умовн≥ й розмит≥. √оловний суб'Їкт пол≥тичного житт¤ Ц не ел≥та, а групи ≥нтерес≥в. ƒоступ до л≥дерства в≥дкриваЇ не т≥льки багат≠ство й високий соц≥альний статус, а й насамперед особист≥ зд≥бност≥, знанн¤, активн≥сть.
јнтиподом плюрал≥стичного ел≥тизму виступають л≥вол≥беральн≥ теор≥њ ел≥т. Ќайб≥льш повно така теор≥¤ викладена в книз≥ –. ћ≥лсс "¬ладарююча ел≥та" (1959). јвтор на приклад≥ пол≥тичноњ систем≥ —Ўј показуЇ, що влада Ц це п≥рам≥да трьох р≥вн≥в: нижнього, тобто пасивного, практично безправного населенн¤; середнього, ¤кий в≥ддзеркалюЇ групов≥ ≥нтереси; ≥ верхнього, де й приймаютьс¤ найважлив≥ш≥ пол≥тичн≥ р≥шенн¤. ћожливост≥ впливу мас на ел≥ту за допомогою вибор≥в та ≥нших демократичних ≥нститут≥в дуже обмежен≥. †«ан¤тт¤ ж ключових позиц≥й в економ≥ц≥, пол≥тиц≥, в≥йськових ≥ ≥нших ≥нститутах забезпечуЇ люд¤м владу ≥ таким чином конституюЇ ел≥т. ¬их≥дц≥ з народу можуть потрапити до ел≥ти лише тод≥, коли займуть висок≥ пости в сусп≥льн≥й ≥Їрарх≥њ. ѕроте реальних шанс≥в на це у них пор≥вн¤но небагато.
—учасн≥ пол≥тичн≥ д≥¤ч≥, ¤к правило, под≥л¤ють основн≥ принципи ≥снуючоњ ринковоњ системи ≥ бачать в н≥й оптимальну дл¤ даного сусп≥ль≠ства форму соц≥альноњ орган≥зац≥њ. „ерез те в пол≥тичн≥й д≥¤льност≥ вони прагнуть до стаб≥льност≥ сусп≥льного устрою, в основ≥ ¤кого Ц при≠ватна власн≥сть ≥ плюрал≥стична демократ≥¤.
Ћ≥вол≥беральн≥ концепц≥њ ел≥т ірунтуютьс¤ на структурно-функц≥ональному п≥дход≥ до ел≥ти: стверджують про на¤вн≥сть в≥дм≥нностей м≥ж ел≥тою та масою ≥ складний характер ел≥ти.
¬с≥ назван≥ концепц≥њ стверджують, що управл≥нн¤ не може виконуватись вс≥м сусп≥льством, а потребуЇ дл¤ цього квал≥ф≥кованоњ ел≥ти. ¬она дос¤гаЇ своЇњ мети через використанн¤ у ¤кост≥ основного знар¤дд¤ - держави, де вс≥ основн≥ засади об≥ймаютьс¤ представниками правл¤чоњ ел≥ти. ” сучасних умовах пол≥тична ел≥та становить нев≥д'Їмну, активну ≥ впливову частину соц≥альноњ структури сусп≥льства, котра здатна брати на себе пров≥дну, в≥дпов≥дальну, консол≥дуючу роль у забезпеченн≥ ≥ розвитку стаб≥льност≥ будь-¤коњ системи. —аме останнЇ ≥ Ї головною функц≥Їю пол≥тичноњ ел≥ти. ўодо ≥нших функц≥й, притаманних пол≥тичним ел≥там:
- артикул¤ц≥¤ ≥нтерес≥в великих соц≥альних груп;
- †формуванн¤ ≥нституц≥йно-орган≥зац≥йноњ вол≥ сусп≥льних груп;
- †репрезентац≥¤ сусп≥льних груп в пол≥тичному житт≥ сусп≥льства;
- †регул¤тивно-контролююча функц≥¤;
- †кадрова функц≥¤ (розташуванн¤, зм≥щенн¤ посад, вихованн¤ ≥ вишк≥л резервного фонду ел≥ти).
ѕравл¤ча ел≥та - це група ос≥б, р≥шенн¤ ¤ких ≥стотно впливають на процес функц≥онуванн¤ ≥ розвитку сусп≥льних ≥нститут≥в. якщо розгл¤дати ел≥ту в площин≥ структури влади, то вона складаЇтьс¤ з групи, ¤ка виносить пол≥тичн≥† р≥шенн¤, ≥ групи, ¤ка зд≥йснюЇ пол≥тичний тиск.
ѕравл¤ча ел≥та складаЇтьс¤ трьох взаЇмопов'¤заних елемент≥в:
1) пол≥тичноњ ел≥ти, ¤каЇ частиною правл¤чоњ ≥ нос≥Їм владних функц≥й. ¬плив пол≥тичноњ ел≥ти на систему владних в≥дносин залежить в≥д сп≥вв≥дношенн¤ пол≥тичних сил у держав≥, форми пол≥тичноњ устрою, на¤вн≥стю ≥ гостротою конфл≥кт≥в у сусп≥льств≥. «азвичай пол≥тична ел≥та бере безпосередню участь у схваленн≥ та зд≥йсненн≥ р≥шень, пов'¤заних ≥з використанн¤м державноњ влади чи впливом на нењ;
2) †бюрократична ел≥та охоплюЇ представник≥в управл≥нського апарату, котр≥ мають владн≥ повноваженн¤, впливаючи на виконанн¤ важливих державних функц≥й;
3) комун≥кативна та ≥деолог≥чна ел≥та - це представники науки, культури, духовенства та засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ.
јнал≥зуючи ел≥ти, потр≥бно враховувати конкретн≥ ≥сторичн≥ етапи розвитку сусп≥льства, оск≥льки кожний тип ≥сторичноњ епохи маЇ своњ критер≥њ оц≥нки ≥ шл¤хи формуванн¤ ел≥т. “ак, Ѕелл вважаЇ, що Дел≥та кров≥Ф в≥дпов≥даЇ р≥вню розвитку до≥ндустр≥ального сусп≥льства; Дел≥та багатстваФ - ≥ндустр≥ального сусп≥льства; Дел≥та знаньФ - пост≥ндустр≥ального сусп≥льства.
Ќа основ≥ певних ел≥тарних рис у контекст≥ конкретного ≥сторичного типу сусп≥льства ≥ пол≥тичного режиму ел≥ти под≥л¤ють на так≥ типи: в≥дкрит≥ ≥ закрит≥, лег≥тимн≥ ≥ нелег≥тимн≥, що розкриваЇ спос≥б њх формуванн¤ та зв'¤зок з ≥ншими соц≥альними групами.
¬≥дкрита ел≥та припускаЇ спонтанний прих≥д нових член≥в, зд≥йснюЇ саморегул¤ц≥ю сусп≥льства. √оловн≥ принципи њњ формуванн¤ - економ≥чна вага, пол≥тичний статус. ѕр≥оритетною ц≥нн≥стю виступаЇ високий р≥вень профес≥онал≥зму в певн≥й царин≥ д≥¤льност≥. ¬≥дкрита ел≥та Ї публ≥чною, њњ члени дбають про свою репутац≥ю.
«акрита ел≥та регулюЇ моб≥льн≥сть своњх член≥в за допомогою спец≥альних орган≥в, поповненн¤ р¤д≥в в≥дбуваЇтьс¤ пов≥льно, доступ до них Ї заформал≥зованим ≥ ускладненим. ќсобист≥ ¤кост≥ теж мають велике значенн¤, але все ж вони п≥дпор¤дкован≥ в≥дданост≥ систем≥, вождю тощо. ѕр≥оритетною ц≥нн≥стю стаЇ абсолютна ло¤льн≥сть. ÷¤ ел≥та байдужа до громадськоњ думки ≥ недоступна њй.
Ћег≥тимними вважають т≥ ел≥ти, ¤к≥ отримали владу при добров≥льн≥й п≥дтримц≥ мас, а нелег≥тимними Ї т≥, що панують над б≥льш≥стю за допомогою примусу, насильства, ≥деолог≥њ.
ўе одн≥Їю п≥дставою дл¤ типолог≥зац≥њ ел≥т Ї њх м≥сце в ел≥тарн≥й ≥Їрарх≥њ. “ут виокремлюють: вищ≥ ел≥ти - особи, котр≥ займають найвищ≥ пости в ур¤д≥, парламент≥, основних парт≥¤х, впливових групах тиску ≥ приймають стратег≥чн≥ р≥шенн¤; середн≥ ел≥ти - це депутати, вищ≥ адм≥н≥стративн≥ посадов≥ особи рег≥ональних ≥ мун≥ципальних орган≥в, б≥знесмени, д≥¤ч≥ культури, ¤к≥ впливають на процес прийн¤тт¤ р≥шень; нижч≥ ел≥ти Ц адм≥н≥стративний апарат державних орган≥в, кер≥вники рег≥ональних в≥дд≥лень основних парт≥й, кер≥вники невпливових парт≥й.
Ќа р≥вень пол≥тичного л≥дерства, ¤к правило, виход¤ть особи, здатн≥ не лише усв≥домити та узгодити власн≥ пол≥тичн≥ ≥нтереси з ≥нтересами соц≥альних груп, њх пол≥тичних авангард≥в, але й формувати систему. ѕол≥тичний л≥дер виступаЇ символом певноњ сп≥льноти, в≥н розгл¤даЇтьс¤ ¤к особа, здатна реал≥зувати њњ ≥нтереси за допомогою влади, що даЇтьс¤ йому ц≥Їю сп≥льнотою. пол≥тичних ≥нтерес≥в, орган≥зовувати та спр¤мовувати њхню активн≥сть, згуртувати навколо себе групу прихильник≥в та повести њх за собою.
“ерм≥н Ул≥дерФ (в≥д англ. УleaderФ) означаЇ УведучийФ, Укер≥вникФ, Упров≥дникФ, УглаваФ ≥ т. п. ” сучасн≥й пол≥тичн≥й науц≥ Ї р≥зноман≥тн≥ визначенн¤ пон¤ть Упол≥тичне л≥дерствоФ, зокрема:
- †пол≥тичне л≥дерство - це влада, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ одним чи к≥лькома ≥ндив≥дами з метою пробудженн¤ член≥в сусп≥льства, нац≥њ до д≥й;
- †це в≥дносини м≥ж людьми у процес≥ сп≥льноњ д≥¤льност≥, за ¤коњ одна сторона забезпечуЇ дом≥нуванн¤ своЇњ вол≥ над ≥ншими;
- †це пост≥йний лег≥тимний вплив владних ос≥б на сусп≥льство, орган≥зац≥ю чи групу.
ѕри цьому прийн¤то вид≥л¤ти так≥ ознаки пол≥тичного л≥дерства:
- л≥дерство передбачаЇ пост≥йний вплив на оточуючих;
- пол≥тичний вплив повинен бути всезагальним ≥ розповсюджуватис¤ на ус≥х член≥в керованоњ сп≥льноти;
- л≥дерство закр≥плюЇтьс¤ у певних нормах, правилах, прив≥ле¤х, повноваженн¤х.
ѕроблема пол≥тичного л≥дерства маЇ давню ≥стор≥ю. ўе в епоху античност≥ л≥дером вважали особу, здатну творити ≥стор≥ю. ѕевна сус≠п≥льна ситуац≥¤ вимагала свого л≥дера, вожд¤, ≥ в кожний ≥сторичний пер≥од з'¤вл¤лис¤ теор≥њ, ¤к≥ визначали певний тип, образ та завданн¤ л≥дера.
¬ епоху ¬≥дродженн¤ свою теор≥ю пол≥тичного л≥дера ство≠рив ≥тал≥Їць Ќ. ћак≥авелл≥. ¬≥н виходив з того, що вс≥ люди р≥зн≥, але в мас≥ своњй мають однаков≥ звички ≥ б≥льше схил¤ютьс¤ до поганого, н≥ж до доброго. ¬ основ≥ людськоњ природи Ц ≥нтерес, або жадоба влади й наживи.
ѕол≥тичний л≥дер Ц це володар, ¤кий використовуЇ будь-¤к≥ засо≠би дл¤ наведенн¤ громадського пор¤дку й збереженн¤ свого пануванн¤. ўодо ¤костей л≥дера, то йому сл≥д вдаватис¤ до великих, в≥ртуозних шахрайств, зради, ¤к≥ вимагають мужност≥, особистого впливу та ав≠торитету.
—вою теор≥ю надлюдини запропонував н≥мецький мислитель ‘. Ќ≥цше (1844-1900). Ћ≥дер, за його концепц≥Їю, Ц вищий б≥олог≥ч≠ний тип людини, ¤кий ≥гноруЇ встановлен≥ мораль, культуру, пол≥тичн≥ ц≥нност≥. —учасник≥в Ќ≥цше вважав утраченим покол≥нн¤м, його героњ Ц це героњ майбутнього. —л≥д допомогти соб≥ позбавитис¤ по≠вс¤кденност≥, бути вищим за нењ, щоб стати особою, здатною волод≥ти й керувати. ÷е своЇр≥дна концепц≥¤ самовихованн¤, знищенн¤ в соб≥ раба. —прощений, вульгаризований п≥дх≥д до концепц≥њ Ќ≥цше зас≠тосував фашизм, що призвело до спотвореного сприйн¤тт¤ ф≥лософ≥њ н≥мецького вченого, наклало на нењ тавро людиноненависницькоњ теор≥њ.
. ћаркс (1848-1883) визначав л≥дера ¤к особу, що маЇ наб≥р пев≠них особистих ¤костей (вм≥нн¤, знанн¤, авторитет, орган≥заторський талант) ≥ Ї виразником ≥нтерес≥в ≥ вол≥ певного класу, зокрема проле≠тар≥ату. «а марксистською концепц≥Їю л≥дерства, особист≥сть може в≥д≥грати певну позитивну роль в ≥сторичному процес≥ за п≥дтримки клас≥в ≥ широких верств населенн¤, а також за спри¤тливих пол≥тич≠них умов.
” пол≥тичн≥й теор≥њ ≥снуЇ р¤д концепц≥й, що в≥дтворюють р≥зн≥ гран≥ пол≥тичного л≥дерства. Ќасамперед це теор≥¤ рис л≥дерства. ¬она об≠ірунтовуЇ необх≥дн≥сть певних рис л≥дера, зокрема масштабност≥ й не стандартност≥ мисленн¤, вм≥нн¤ розв'¤зувати конфл≥кти, мати "п≥дх≥д" до людей.
«г≥дно ≥з ситуац≥йною концепц≥Їю функц≥¤ л≥дера виконуЇтьс¤ осо≠бою в конкретн≥й ситуац≥њ. Ћ≥дер д≥Ї в межах ц≥Їњ ситуац≥њ, в≥н необх≥д≠ний ¤к руш≥й, що њњ розв'¤зуЇ, тобто вир≥шуЇ проблему, поставлену в той чи ≥нший пер≥од.
“еор≥¤ наступник≥в розкриваЇ взаЇмов≥дносини м≥ж л≥дерами ≥ його наступниками, вплив останн≥х на л≥дера.
¬ основ≥ психолог≥чноњ концепц≥њ л≥дерства лежить прагненн¤ люди≠ни перебороти певн≥ комплекси ≥ табу, дос¤гти б≥льшого, н≥ж вона маЇ або може. ÷е почутт¤ присутнЇ у творчост≥, мистецтв≥ та пол≥тиц≥.
” пол≥толог≥чному аспект≥ пол≥тичне л≥дерство Ч це сусп≥льно-пол≥тичний процес, за ¤кого одна, а ≥нод≥ к≥лька ос≥б беруть на себе ≥ виконують роль глави, кер≥вника, пров≥дника певноњ соц≥альноњ гру≠пи, громадсько-пол≥тичноњ орган≥зац≥њ чи руху, держави або сусп≥ль≠ства в ц≥лому.
¬ залежност≥ в≥д стилю кер≥вництва й пол≥тичноњ системи, де д≥Ї л≥дер, вир≥зн¤ють:
- †диктаторський тип, за ¤кого л≥дер прагне дос¤гти мети, спираючись на страх покаранн¤;
- †демократичний тип л≥дера, ¤кий п≥дтримуЇ дух сп≥вроб≥тництва, сп≥вучаст≥ у вир≥шенн≥ питань;
- †авто≠кратичний, ¤кий повинен мати висок≥ профес≥йн≥ та особист≥ ¤кост≥, аби перемогти опонент≥в;
- плутократичний тип (часто це л≥дери "т≥ньо≠воњ" економ≥ки).
” в≥дпов≥дност≥ до способу набутт¤ та реал≥зац≥њ, лег≥тимац≥њ влади ћ.¬ебер под≥лив пол≥тичних л≥дер≥в на так≥ основн≥ типи:
- †традиц≥йн≥ (вожд≥ племен, монархи ≥ т.п.), авторитет ¤ких базуЇтьс¤ на традиц≥¤х, звича¤х, часто осв¤чуЇтьс¤ рел≥г≥Їю;
- †рац≥онально-легальн≥, ¤к≥ приход¤ть до кер≥вництва загальноприйн¤тими в сусп≥льств≥ шл¤хами, внасл≥док наполегливоњ прац≥, ¤ка дозволила њм завоювати дов≥ру електорату, в процес≥ ¤коњ вони довели свою здатн≥сть управл¤ти. “акий тип л≥дерства характерний дл¤ спок≥йних пер≥од≥в розвитку сусп≥льства, коли основною ц≥нн≥стю дл¤ нього стаЇ стаб≥л≥зац≥¤ пол≥тичноњ системи, використанн¤ закладених у н≥й можливостей;
- †харизматичн≥, що над≥лен≥, на думку мас, особливими надприродними зд≥бност¤ми, покликан≥ до пол≥тичного житт¤ вищими силами. ќптимальний момент дл¤ по¤ви харизматичного л≥дера - ситуац≥¤ глибокоњ системноњ соц≥альноњ кризи. ” цей час сусп≥льство, ¤ке перебуваЇ в стан≥ аном≥њ, переживаЇ розчаруванн¤ не т≥льки в орган≥зац≥йн≥й структур≥ пол≥тичного процесу, ≥деолог≥њ, ¤ка забезпечуЇ њњ функц≥онуванн¤, а й л≥дерах, котр≥ њњ уособлюють. ¬оно готове до радикальних зм≥н ≥ прагне л≥дер≥в, що запропонують йому нов≥ ≥дењ, покажуть нов≥ перспективи розвитку, поставл¤ть ¤к≥сно ≥нш≥ ц≥л≥ —усп≥льство в так≥ моменти прагне чину, а не рац≥онального осмисленн¤ шл¤х≥в розвитку. «нищивши старих ≥дол≥в, воно знаходить дл¤ себе нових. Ќими ≥ стають л≥дери харизматичного типу - Усильн≥ особистост≥ без страху ≥ сумн≥в≥вФ, ¤к≥ не лише абсолютно переконан≥ в правот≥ своњх ≥дей, але ≥ здатн≥ заразити ними маси, повести њх за собою.
¬ основ≥ першого типу л≥дерства лежить звичка, другий маЇ рац≥ональн≥ корен≥, а останн≥й базуЇтьс¤ переважно на емоц≥¤х. Ћ≥дери вс≥х тип≥в мають ¤к сильн≥, так ≥ слабк≥ сторони, що необх≥дно враховувати громад¤нам при њх вибор≥, сп≥лкуванн≥ з ними. ласиф≥кац≥¤ ћ.¬ебера Ї дещо спрощеною. Ќасправд≥, у кожного пол≥тичного л≥дера поЇднуютьс¤ елементи вс≥х трьох тип≥в, хоча один з них, ¤к правило, дом≥нуЇ. ¬ сучасн≥й пол≥толог≥њ, в залежност≥ в≥д завдань, ¤к≥ ставл¤тьс¤ досл≥дниками та вибраних ними критер≥њв оц≥нки, використовуютьс¤ й ≥нш≥ класиф≥кац≥њ л≥дерства.
Ћ≥дери вс≥х тип≥в, виход¤чи ≥з об'Їктивних завдань, ¤к≥ перед ними ставл¤тьс¤ сусп≥льством, повинн≥ виконувати так≥ функц≥њ:
- †ви¤вленн¤ та формуванн¤ пол≥тичних ≥нтерес≥в своњх прихильник≥в, њх репрезентац≥¤. ¬арто зауважити, що видатн≥ пол≥тичн≥ л≥дери здатн≥ не лише ви¤вити д≥йсн≥ ≥нтереси груп, ¤к≥ вони репрезентують, позбавити њх ≥люз≥й, у¤вних ≥нтерес≥в, але й ≥стотно зм≥нювати систему пол≥тичних ≥нтерес≥в своњх прихильник≥в, подаючи њм нов≥ ≥дењ, знаход¤чи нетрадиц≥йн≥ шл¤хи њх реал≥зац≥њ. ѕроте захопленн¤ харизматичних л≥дер≥в власними ≥де¤ми, њх прагненн¤ впливати на формуванн¤ системи ≥нтерес≥в первинних суб'Їкт≥в пол≥тики може мати ≥ траг≥чн≥ насл≥дки дл¤ сусп≥льства;
- †орган≥зац≥¤ та моб≥л≥зац≥¤ своњх прихильник≥в на пол≥тичну боротьбу. ѕол≥тичний л≥дер повинен ставити реал≥стичн≥ ц≥л≥, волод≥ти наукою та мистецтвом прийн¤тт¤ стратег≥чних ≥ тактичних р≥шень. ƒл¤ л≥дер≥в загальнонац≥онального масштабу важливою Ї здатн≥сть до узгодженн¤ ≥нтерес≥в супротивних груп, пошук≥в компром≥су та шл¤х≥в утвердженн¤ загальнонац≥ональноњ згоди, тобто ≥нтеграц≥њ всього сусп≥льства, його ор≥Їнтац≥њ на дос¤гненн¤ сп≥льних ц≥лей;
- †соц≥ального арб≥тражу та патронажу, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ у захист≥ мас в≥д пос¤ганн¤ на њх природн≥ права, п≥дтриманн≥ пор¤дку та законност≥, недопущенн¤ неконвенц≥йних форм пол≥тичноњ активност≥;
- †забезпеченн¤ зв'¤зку м≥ж владою та масами ≥ тим самим упередженн¤ в≥дчуженн¤ громад¤н в≥д владних структур, ор≥Їнтац≥њ громад¤н на активн≥ форми пол≥тичноњ повед≥нки, що забезпечуЇ розумну в≥дкрит≥сть у прийн¤тт≥ пол≥тичних р≥шень, дотриманн¤ суверен≥тету особистост≥, чим спри¤Ї лег≥тимац≥њ та стаб≥л≥зац≥њ пол≥тичноњ системи сусп≥льства загалом.
—оц≥альна значим≥сть пол≥тичного л≥дера безпосередньо залежить в≥д р≥вн¤ пол≥тичноњ культури та активност≥ громад¤н. ¬исокий ступ≥нь розвитку в сусп≥льств≥ пол≥тичноњ культури, ¤ка базуЇтьс¤ на демократичних традиц≥¤х дозвол¤Ї його громад¤нам не лише обирати тих пол≥тичних л≥дер≥в, ¤к≥ здатн≥ ефективно управл¤ти ними, але й спри¤ти розвитку њх власних громад¤нських ¤костей, реал≥зац≥њ вс≥Їњ системи њх ≥нтерес≥в, самореал≥зац≥њ особистост≥ у сфер≥ пол≥тики.
ўе одн≥Їю важливою проблемою ц≥Їњ теми Ї анал≥з систем в≥дбор≥в пол≥тичних л≥дер≥в, ¤к≥ застосовуютьс¤ в р≥зних крањнах, за умов њх р≥знопол≥тичного устрою (див. табл. 4.1.).
« наведеноњ таблиц≥ зрозум≥ло, що антрепренерська система Ї б≥льш в≥дкритою, ор≥Їнтованою на в≥дб≥р претендент≥в у л≥дери виход¤чи з њх особисто ¤костей, а отже б≥льш динам≥чною, властивою, в основному, демократичному сусп≥льству. —истема г≥льд≥й навпаки Ї б≥льш закритою ≥ консервативною, ускладнюЇ, або ≥ унеможливлюЇ прих≥д до влади людей з Униз≥вФ, незважаючи на на¤вн≥сть у них в≥дпов≥дних ¤костей, маЇ в≥дкриту тенденц≥ю до утриманн¤ статус-кво у пол≥тичному устроњ сусп≥льства, а отже найчаст≥ше застосовуЇтьс¤ недемократичними режимами.
ѕерш≥ сучасн≥ класичн≥ концепц≥њ ел≥т виникли наприк≥нц≥ XIX Ч на початку XX ст. ¬агомий внесок у розвиток вченн¤ про ел≥ти вн≥с ≥тал≥йський соц≥олог ≥ пол≥толог √. ћоска (1858Ц1951). ” системному вигл¤д≥ його концепц≥¤ ел≥т викладена у прац≥ Дѕравл¤чий класФ (1896).
¬≥дпов≥дно до нењ за будь-¤коњ форми правл≥нн¤ влада завжди зна≠ходитьс¤ в руках орган≥зованоњ меншост≥ Ц Дправл¤чого класуФ. ƒв≥ тенденц≥њ властив≥ сусп≥льству: аристократична Ц збереженн¤ влади в руках нащадк≥в тих, хто управл¤Ї, ≥ демократична, за ¤кою пол≥тич≠ний клас поповнюЇтьс¤ за рахунок зд≥бних представник≥в нижчих верств. јристократична тенденц≥¤ призводить до Дзакритост≥ ≥ крис≠тал≥зац≥њФ правл¤чого класу, його виродженн¤ ≥, ¤к насл≥док, до сусп≥ль≠ного застою. ƒемократична Ц забезпечуЇ спадков≥сть, стаб≥льн≥сть ≥ ¤к≥сне оновленн¤ правл¤чого класу.
¬с≥ пол≥тичн≥ формули, вважав √. ћоска, Дможна под≥лити на два типи. ќдн≥ мали в своњй основ≥ в≥ру в щось надприродне, а ≥нш≥ грун≠тувалис¤ на принцип≥ рац≥ональноњ очевидност≥Ф.
¬ажливою дл¤ теор≥њ √. ћоски Ї категор≥¤ Дюридичного захистуФ, ¤ка випливаЇ з концепц≥њ правовоњ держави. ќстанн¤ спираЇтьс¤ на Дбаланс соц≥альних силФ ≥ в≥дпов≥дно на право, ¤ке забезпечуЇ в≥дносну справедлив≥сть м≥ж тими, хто управл¤Ї, ≥ тими, ким управл¤ють.
ќтже, концепц≥¤ ћоски передбачаЇ: пост≥йний под≥л на тих, ¤кими управл¤ють, ≥ тих, хто управл¤Ї; ≥снуванн¤ пол≥тичного класу, ¤кий управл¤Ї державним механ≥змом в результат≥ такого под≥лу; пол≥тич≠ний клас спираЇтьс¤ на принцип законност≥, ¤кий використовуЇ ц≥нност≥ та ≥дењ, ¤к≥ сприймаютьс¤ тими, ким управл¤ють, тобто на пол≥тичну формулу Дюридичного захистуФ.
ћайже одночасно й незалежно в≥д √. ћоски теор≥ю пол≥тичних ел≥т розробл¤в ≥нший ≥тал≥йський соц≥олог Ц ¬. ѕарето (1848Ч1923). ¬≥дпо≠в≥дно до його концепц≥њ ел≥та Ц це сукупн≥сть ≥ндив≥д≥в, ¤к≥ в≥др≥зн¤≠ютьс¤ результативн≥стю, д≥ють з високими показниками в певн≥й сфер≥ д≥¤льност≥. —в≥том в ус≥ часи правила ≥ повинна правити в≥дб≥рна менш≥сть, ¤ка над≥лена особливими психолог≥чними ≥ соц≥альними ¤ко≠ст¤ми, Ц ел≥та. "ќтже, ми маЇмо дв≥ верстви населенн¤:
1. Ќижчий про≠шарок, непричетний до ел≥ти.
2. ¬ищий прошарок, ел≥та, ¤ка под≥л¤Їть≠с¤ на:
а) правл¤чу ел≥ту;
б) неправл¤чу ел≥ту".
¬сесв≥тн¤ ≥стор≥¤ Ц це насамперед ≥стор≥¤ спадкоЇмност≥ прив≥лейованих меншин, ¤к≥ в про≠цес≥ безперервноњ циркул¤ц≥њ виникають ≥з нижчих прошарк≥в сусп≥ль≠ства, дос¤гають вищих прошарк≥в, а пот≥м занепадають, розпадають≠с¤ ≥ зникають. Д≤стор≥¤ Ц цвинтар аристократ≥њФ.
ўоб зберегти пор¤док, народу потр≥бна рел≥г≥¤, а правител¤м Ц розум. ≤нколи виникаЇ необх≥дн≥сть зам≥нити тих, хто в даний час входить до ел≥ти. Ќайб≥льш гуманний спос≥б в≥дстороненн¤ Ц засланн¤, а негуманний Ц убивство.
“еор≥¤ ел≥ти ¬. ѕарето була вз¤та на озброЇнн¤ ≥деологами фашиз≠му в ≤тал≥њ. ” листопад≥ 1922 р., п≥сл¤ захопленн¤ влади фашистами ≤тал≥њ, ѕарето сказав, що в≥н щасливий ≥ ¤к людина, ≥ ¤к учений, чињ харт≥њ п≥дтвердилис¤, Ќ≥мецький соц≥олог ≥ пол≥толог –. ћ≥хельс (1876Ц1939) Ц автор
"зал≥зного закону ол≥гарх≥њ". ¬≥дпов≥дно до його вченн¤ д≥¤льн≥сть де≠мократ≥њ суворо обмежуЇтьс¤ через ≥снуванн¤ орган≥зац≥њ, ¤ка спираЇть≠с¤ на Дактивну менш≥стьФ (ел≥ту), безпосереднЇ пануванн¤ мас техн≥ч≠но не можливе ≥ призводить до загибел≥ демократ≥њ.
«г≥дно ≥з зал≥зним законом ол≥гарх≥њ демократ≥¤, щоб зберегти себе ≥ дос¤гти певноњ стаб≥льност≥, вимушена створювати орган≥зац≥ю, а це пов'¤зане з виокремленн¤м ел≥ти, активноњ меншост≥.
ќтже, вс≥ зазначен≥ концепц≥њ сход¤тьс¤ на тому, що управл≥нн¤ не може зд≥йснюватис¤ вс≥м сусп≥льством, а потребуЇ квал≥ф≥кованоњ ел≥≠ти. √оловним знар¤дд¤м ел≥ти у дос¤гненн≥ своЇњ мети Ї держава. ѕравл¤ча ел≥та складаЇтьс¤ з трьох взаЇмозв'¤заних елемент≥в:
1) нос≥Їм владних функц≥й виступаЇ пол≥тична ел≥та, ¤ка Ї частиною правл¤чоњ ел≥ти;
2) бюрократична ел≥та охоплюЇ представник≥в управ≠л≥нського апарату, забезпечуЇ зд≥йсненн¤ державних функц≥й;
3) кому≠н≥кац≥йна та ≥деолог≥чна ел≥та Ч це представники науки, культури, ду≠ховенства, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ.
ласичн≥ концепц≥њ ел≥т √. ћоски, ¬. ѕарето, –. ћ≥хельса та ≥нших вчених, ¤к≥ заклали основи так званоњ мак≥авелл≥стськоњ школи (у Ќ. ћак≥авелл≥ найб≥льш виразно сформована теор≥¤ ел≥т ≥ пол≥тично≠го л≥дерства), нин≥ п≥ддаютьс¤ критиц≥ за надм≥рне п≥дкресленн¤ пси≠холог≥чних чинник≥в, ≥гноруванн¤ демократичних ≥ л≥беральних ц≥нно≠стей, за цин≥чне ставленн¤ до боротьби за владу. ¬ сучасн≥й пол≥тичн≥й науц≥ поширен≥: ц≥нн≥сн≥ концепц≥њ ел≥т, теор≥њ демократичного ел≥тизму, концепц≥њ плюрал≥зму та л≥беральн≥ концепц≥њ ел≥т.
“аблиц¤ 4.1.
«агальна характеристика пол≥тичноњ ел≥ти
|
’арактерн≥ риси |
Ќевелика, достатньо самост≥йна соц≥альна група. ¬исокий соц≥альний статус. «начний обс¤г державноњ та ≥нформац≥йноњ влади. Ѕезпосередн¤ участь у зд≥йсненн≥ влади. ќрган≥заторськ≥ зд≥бност≥, талановит≥сть. |
|
√арант≥њ проти деградац≥њ |
¬≥дкрит≥сть - свобода слова, в≥дсутн≥сть монопол≥њ на силу, на¤вн≥сть альтернативних орган≥в друку, рад≥о, телебаченн¤. ѕол≥тичний плюрал≥зм - конкуренц≥¤, суперництво пол≥тичних ел≥т. –озпод≥л влад - р≥вновага, компром≥с, баланс ≥нтерес≥в р≥зних соц≥альних сил. ¬≥дкрит≥сть дл¤ соц≥альноњ моб≥льност≥ - встановленн¤ терм≥ну перебуванн¤ при влад≥ виборних та призначених ос≥б. —уворе дотриманн¤ законност≥, демократичних процедур пол≥тичного процесу.† |
|
ритер≥њ ефективноњ д≥¤льност≥ |
ƒос¤гнутий р≥вень прогресу та добробуту свого народу. ѕол≥тична стаб≥льн≥сть сусп≥льства Ќац≥ональна безпека ќптимальне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж громад¤нським сусп≥льством ≥ державою |
“аблиц¤ 4.2.
ќсновн≥ концепц≥њ ел≥т
|
¬.ѕарето |
≈л≥та - люди, що дос¤гли найб≥льших висот у сфер≥ своЇњ д≥¤льност≥. ¬се сусп≥льство под≥л¤Їтьс¤ на тих, хто керуЇ, та на тих, ким керують. «м≥на ел≥т в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом њх циркул¤ц≥њ.† ласиф≥кував ел≥ти на Улис≥вФ та Улев≥вФ. |
|
√.ћоска |
—усп≥льством завжди будуть керувати ел≥ти - ел≥та регулюЇ пол≥тичне ≥ економ≥чне житт¤, волод≥Ї ресурсами та атрибутами влади, ¤к≥ високо ц≥нуютьс¤ в сусп≥льств≥. |
|
ћ.¬ебер |
≈л≥ти - особистост≥, над≥лен≥ харизмою. |
|
’.ќртега-≥-√ассет |
ќсоби, що ≥нтелектувально чи морально сто¤ть над масою; з розвинутим почутт¤м в≥дпов≥дальност≥ |
|
ќ.јммон ∆.де Ћ¤ Ћуж |
≈л≥ти - люди, що волод≥ють ц≥нн≥шим ≥ вищим б≥олог≥чним потенц≥алом, а в≥дтак - ≥ ф≥зичним, ≥ розумовим |
|
–.ћ≥хельс ¬.Ћипинський |
≈л≥та - активна нер≥вна менш≥сть, ¤к≥й б≥льш≥сть (маси) змушена п≥дкор¤тись через неможлив≥сть њњ пр¤мого контролю ѕол≥тична ел≥та - це Унац≥ональна аристократ≥¤Ф, ¤ка Ї нос≥Їм нац≥ональноњ ≥дењ, а, отже, зд≥йснюЇ кер≥вництво ус≥Їю нац≥Їю. ƒл¤ ≥снуванн¤ ≥ виконанн¤ своњх функц≥й Унац≥ональна аристократ≥¤Ф повинна мати матер≥альну силу та соральний авторитет. |
|
ƒ.ƒонцов |
≈л≥та - каста УлуччихФ людей, верства, ¤ка наповнювалас¤ б вих≥дц¤ми з ус≥х стан≥в сусп≥льства на п≥дстав≥ суворого добору кращих. |
“аблиц¤ 4.3.
“иполог≥¤ пол≥тичних ел≥т
|
ритер≥њ оц≥нки |
“ипи пол≥тичних ел≥т |
|
1. —тад≥њ ≥сторичного розвитку сусп≥льства - традиц≥йне (до≥ндустр≥альне) сусп≥льство - ≥ндустр≥альне сусп≥льство, кап≥тал≥зм - ≥ндустр≥альне сусп≥льство, тотал≥тарний соц≥ал≥зм - пост≥ндустр≥альне сусп≥льство |
јристократична (ел≥та кров≥) ≈л≥та багатства та усп≥ху ≈л≥та бюрократична ≈л≥та знань |
|
2. ќбс¤г пол≥тичного простору |
«агальнонац≥ональна –ег≥ональна ћ≥сцева |
|
3. —фера д≥¤льност≥ |
јдм≥н≥стративна омун≥кац≥йна ƒипломатична ¬≥йськова |
|
4. ≤деолог≥¤ |
Ћ≥беральна онсервативна —оц≥ал≥стична Ќац≥онал≥стична |
|
5. ’арактер пол≥тичного режиму |
ƒемократична јвторитарна “отал≥тарна |
“аблиц¤ 4.4.
—истема добору (рекрутуванн¤) пол≥тичних л≥дер≥в.
|
|
јнтрепренерська система |
—истема г≥льд≥й
|
|
1.’арактер системи |
¬≥дкрита |
«акрита |
|
2. оло претендент≥в, з ¤ких обираЇтьс¤ л≥дер |
ƒостатньо широке, до нього вход¤ть представники практично вс≥х соц≥альних груп |
ќбмежене, в основному представниками пол≥тичноњ ел≥ти, ¤ка формуЇтьс¤ прив≥лейованими соц≥альними групами |
|
3.’арактер необх≥дних ¤костей |
ќсновна увага звертаЇтьс¤ на особист≥ ¤кост≥ претендента. |
¬исока залежн≥сть л≥дерства в≥д посади, ¤ку займаЇ претендент |
|
4.—туп≥нь ≥нститу-ц≥ал≥зац≥њ |
Ќизька, невелика к≥льк≥сть Уф≥льтр≥вФ |
¬исока, багато Уф≥льтр≥вФ ≥ барТЇр≥в |
|
5. оло електорату |
Ўироке, ¤к правило, вс≥ громад¤ни мають виборче право |
ќбмежене коло електорату |
|
6.’арактер конкуренц≥њ у боротьб≥ |
¬≥дкрита конкуренц≥¤ |
ѕриховане суперництво, велика роль Удв≥рцевихФ ≥нтриг |
“аблиц¤ 4.5.
ласиф≥кац≥¤ пол≥тичного л≥дерства
|
ритер≥њ класиф≥кац≥њ |
ѕол≥тичн≥ л≥дери |
|
«а способом утвердженн¤ л≥дерства в групах ≥ орган≥зац≥¤х |
формальн≥ неформальн≥ |
|
«а способом лег≥тим≥зац≥њ влади л≥дера в сусп≥льств≥ |
традиц≥йн≥ рац≥онально-легальн≥ |
|
«а стилем кер≥вництва та управл≥нн¤ |
харизматичн≥ л≥беральн≥ авторитарн≥ демократичн≥ |
|
«а ≥м≥джем ≥ ролевим призначенн¤м л≥дера |
л≥дер-прапороносець л≥дер-слуга л≥дер-торговець л≥дер-пожежник л≥дер-актор (демагог) |
|
«а стилем пол≥тичноњ повед≥нки |
параноњдальний демонстративний депресивний шизоњдивний |
|
«а ставленн¤м до пол≥тичноњ системи |
функц≥ональний дисфункц≥ональний нонконформ≥стський конформ≥стський |
|
«а масштабами л≥дерства |
загальнонац≥ональний певного класу соц≥альних груп, верств |
“аблиц¤ 4.6.
“иполог≥¤ мотивац≥йних основ боротьби за владу
|
≈гоцентричн≥ мотиви |
—оц≥оцентричн≥ мотиви |
|
влада сприймаЇтьс¤ ¤к гра влада ¤к пануванн¤ над ≥ншими влада ¤к джерело багатства, слави, престижу або ≥нших особистих вигод |
влада ¤к служ≥нн¤ сусп≥льству
|
—ловник найб≥льш вживаних терм≥н≥в
Ѕюрократична ел≥та - представники управл≥нського апарату, котр≥ мають владн≥ повноваженн¤, впливаючи на виконанн¤ важливих державних функц≥й.
Ћ≥дер пол≥тичний - особа, що маЇ пост≥йний пр≥оритетний вплив на те чи ≥нше пол≥тичне обТЇднанн¤ або на вс≥ сусп≥льство завд¤ки своњй участ≥ в пол≥тиц≥; за ¤кою визнане право приймати в≥дпов≥дальн≥ р≥шенн¤. ѕол≥тичне л≥дерство, зазвичай, повТ¤зане з кер≥вним м≥сцем в сусп≥льн≥й ≥Їрарх≥њ, ур¤довою посадою, владою (формальний аспект). Ќеформальний аспект пол≥тичного л≥дерства виражаЇтьс¤ в ≥ндив≥дуальних ¤кост¤х людини, њњ зд≥бност¤х виконувати л≥дируючу роль, у визнанн≥ за нею права на л≥дерство з боку сусп≥льства, орган≥зац≥њ або групи, њњ прагненн≥ володарювати (в залежност≥ в≥д мотив≥в).
ќпозиц≥¤ - угрупованн¤ або парт≥¤, що провадить пол≥тику протид≥њ б≥льшост≥ або влад≥.
ѕол≥тична ел≥та - активна ≥ компетентна менш≥сть населенн¤, ¤ка приймаЇ найважлив≥ш≥ р≥шенн¤ у сусп≥льств≥ або впливаЇ на њх прийн¤тт¤ ≥ править б≥льш≥стю.
ѕравл¤ча ел≥та - група ос≥б, р≥шенн¤ ¤ких ≥стотно впливають на процес функц≥онуванн¤ ≥ розвитку сусп≥льних ≥нституц≥й.
ѕитанн¤ дл¤ самоконтролю:
1. „и не суперечать концепц≥њ пануванн¤ пол≥тичних ел≥т ≥де¤м ≥ принципам демократ≥њ?
2. як≥ ¬и можете назвати особливост≥ функц≥онуванн¤ та шл¤хи формуванн¤ пол≥тичних ел≥т в демократичному ≥ тотал≥тарному сусп≥льствах?
3. як≥ ≥снують сучасн≥ теор≥њ походженн¤ ел≥т?
4. ≤снуванн¤ ¤ких основних мотив≥в пол≥тичного л≥дерства ¬и можете назвати?
5. „им в≥др≥зн¤ютьс¤ системи рекрутуванн¤ пол≥тичних л≥дер≥в у демократичних ≥ недемократичних сусп≥льствах?
6. яку типолог≥ю пол≥тичного л≥дерства ¬и можете назвати?
Ћ≥тература
1. ѕол≥тичний енциклопедичний словник Ц ., 1997.
2. ѕол≥толог≥¤ /«а ред. Ѕабк≥ноњ ќ. - ., 1998.
3. ѕол≥толог≥¤ /«а ред. атеренчука Ѕ., √етьманчука ћ. Ц Ћьв≥в 2000.
4. ѕол≥толог≥¤ /«а ред. олод≥й ј. Ц .: ≈льга, Ќ≥ка-÷ентр, 2003.
5. ѕол≥толог≥¤ /«а ред. ‘.ћ. –удич. Ц ., 2000.
6. ѕол≥толог≥¤ у таблиц¤х схемах визначенн¤х: навчальний пос≥бник дл¤ курсант≥в та студент≥в вищих в≥йськових навчальних заклад≥в / «а ред. √етьманчука ћ.ѕ. Ц Ћьв≥в: ¬≥йськовий ≥нститут, 2003.
7. —ловник-дов≥дник пол≥толог≥чних терм≥н≥в / за ред. √етьманчука ћ.ѕ. Ц Ћьв≥в: ¬≥йськовий ≥нститут, 2003.
8. ƒеркач ∆. ѕол≥тичний л≥дер у ретроспектив≥// ¬≥че. Ц 1999. - є1.