ѕравова природа прав на комерц≥йну таЇмницю добре простежуЇтьс¤ при характеристиц≥ п≥дстав та пор¤дку виникненн¤ ≥ припиненн¤ цих прав. якщо у сфер≥ матер≥альних обТЇкт≥в (у силу обмеженост≥ речей в простор≥) д≥Ї презумпц≥¤ ≥снуванн¤ абсолютного права на р≥ч та належност≥ цього права волод≥льцю реч≥, то у сфер≥ нематер≥альних обТЇкт≥в д≥Ї зворотна презумпц≥¤ Ц в≥дсутн≥сть абсолютного права на результат духовноњ д≥¤льност≥ та ≥снуванн¤ свободи його використанн¤. якщо дл¤ обмеженн¤ абсолютного права на матер≥альний обТЇкт необх≥дною Ї спец≥альна вказ≥вка закону, то дл¤ нематер≥альних обТЇкт≥в така вказ≥вка необх≥дна дл¤ закр≥пленн¤ абсолютних прав.
ќск≥льки нематер≥альн≥ обТЇкти необмежен≥ в простор≥, њх натуральн≥ властивост≥, ¤к уже зазначалось, допускають одночасне використанн¤ необмеженим колом ос≥б. ¬≥дпов≥дно, свободу такого використанн¤ виключають або обмежують спец≥альн≥ юридичн≥ конструкц≥њ Ц авторське право, патентне право, правила про дотриманн¤ таЇмниц≥ особистоњ сфери, режим комерц≥йноњ таЇмниц≥ тощо. «а в≥дсутност≥ цих вин¤тк≥в д≥Ї загальний принцип свободи використанн¤ нематер≥ального обТЇкту.
÷е можна ¤скраво показати на приклад≥ саме охорони комерц≥йноњ таЇмниц≥ або, ≥накше кажучи, охорони конф≥денц≥йноњ ≥нформац≥њ, на ¤ку поширено режим комерц≥йноњ таЇмниц≥, ¤кщо розгл¤дати режим правовоњ охорони комерц≥йноњ таЇмниц≥ з точки зору обмеженн¤ гарантованого онституц≥Їю ”крањни права на ≥нформац≥ю ("право в≥льно збирати, збер≥гати, використовувати ≥ поширювати ≥нформац≥ю усно, письмово або в ≥нший спос≥б Ц на св≥й виб≥р" Ц частина друга статт≥ 34 онституц≥њ). “ак, зг≥дно з частиною 3 статт≥ 34 ќсновного «акону, зд≥йсненн¤ права на ≥нформац≥ю може бути обмежене законом, зокрема, "дл¤ запоб≥ганн¤ розголошенню ≥нформац≥њ, одержаноњ конф≥денц≥йно". ÷≥ положенн¤ розвиваютьс¤ ÷ив≥льним кодексом ”крањни в статт≥ 302, ¤ка вказуЇ, що не допускаЇтьс¤ збиранн¤ ≥нформац≥њ, ¤ка Ї "державною таЇмницею або конф≥денц≥йною ≥нформац≥Їю юридичноњ особи". ≤ншим прикладом обмеженн¤ права на ≥нформац≥ю Ї заборона збиранн¤, збер≥ганн¤, використанн¤ ≥ поширенн¤ ≥нформац≥њ про особисте житт¤ ф≥зичноњ особи без њњ згоди.
÷≥ особливост≥ визначають пор¤док закр≥пленн¤ права на комерц≥йну таЇмницю. Ќа в≥дм≥ну в≥д авторського права, де п≥дставою виникненн¤ права на результати творчоњ д≥¤льност≥ Ї право авторства, дл¤ комерц≥йноњ таЇмниц≥ права авторства не ≥снуЇ. ¬≥дпов≥дно до частини другоњ статт≥ 506 ÷ ”, майнов≥ права ≥нтелектуальноњ власност≥ на комерц≥йну таЇмницю належать особ≥, ¤ка правом≥рно визначила ≥нформац≥ю комерц≥йною таЇмницею, ¤кщо ≥нше не встановлено договором. “ворц≥ комерц≥йноњ таЇмниц≥ не мають права авторства в юридичному сенс≥ (хоча ≥ Ї авторами в побутовому розум≥нн≥), њх персональний склад узагал≥ може бути не визначений (наприклад, коли зм≥стом таЇмниц≥ Ї досв≥д та навички), а обТЇкт може взагал≥ не бути результатом творчоњ д≥¤льност≥ (наприклад, список кл≥Їнт≥в Ї результатом ≥нтелектуальноњ, але не творчоњ, д≥¤льност≥).
якщо комерц≥йна таЇмниц¤ створена ф≥зичною особою (не за трудовим або цив≥льно-правовим договором), то вона ≥ Ї первинним волод≥льцем прав на нењ. якщо комерц≥йна таЇмниц¤ створена у звТ¤зку з виконанн¤м трудового договору, то первинне право належить працедавцю, ¤кому належить ресурс (матер≥альний та кадровий), за допомогою ¤кого таЇмницю було створено. якщо комерц≥йна таЇмниц¤ створена на п≥дстав≥ цив≥льно-правового договору, первинне право на обТЇкт належить виконавцю за договором, а право, що передаЇтьс¤ замовнику, Ї пох≥дним. ѕри цьому майнов≥ права ≥нтелектуальноњ власност≥ на комерц≥йну таЇмницю належать саме замовнику, що випливаЇ з≥ ст. 506 ÷ ”.
ћоментом припиненн¤ прав на комерц≥йну таЇмницю сл≥д вважати момент зак≥нченн¤ ≥снуванн¤ сукупност≥ ознак комерц≥йноњ таЇмниц≥ (у нашому випадку, встановлених частиною першою статт≥ 505 ÷ ”).